Питання життя і смерті. Що слід знати про “постачання” китайської зброї Росії

Міністр оборони Великої Британії Грант Шеппс звинуватив Китай у передачі Росії летальної зброї, яку можуть використати у війні проти України. За його словами, нові дані американської та британської розвідок підтверджують, що “летальна допомога вже надходить або надходитиме з Китаю до Росії, а звідти — до України”. Водночас глава британського оборонного відомства не надав доказів своїх слів.

Для Києва заява Шеппса — не просто тривожний сигнал. Для України постачання або непостачання Пекіном китайської зброї Росії — це питання життя і смерті.

Займаючи формально нейтральну позицію, Пекін постачав російському ВПК товари подвійного призначення, але не зброю. Якщо після зустрічі Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна китайське керівництво відійшло від цієї політики, то, з огляду на повільність США та ЄС у виконанні взятих на себе зобов’язань щодо постачання зброї, а також різницю у виробничих можливостях країн Заходу й Китаю, “летальна допомога” КНР може кардинально змінити ситуацію на полі бою.

Це загрожує не просто перетворенням українських міст на нові бахмути, авдіївки й вовчанськи, а проривом росіянами нашої оборони й окупацією значних територій України.

Спікер МЗС КНР Ван Веньбін гнівно спростував слова Шеппса: “Ми засуджуємо безпідставне й безвідповідальне очорнення Китаю британським політиком”. Він також патетично заявив, що Велика Британія, а не КНР, “підливає олії у вогонь навколо України”, і “тоді як Китай і міжнародна спільнота докладають усіх зусиль, аби охолодити ситуацію, британська сторона вкотре зробила безвідповідальні заяви, й це тривожить”.

Загроза китайсько-російського військового співробітництва є, в тому числі й через треті країни, тому західні лідери постійно публічно попереджають китайське керівництво про неприпустимість військової підтримки Москви й порушують це питання на переговорах із ним. Це, зокрема, робили президент Франції Макрон і канцлер Німеччини Шольц. Але, як стверджують у розмовах не під запис поінформовані джерела ZN.UA, наразі немає даних про постачання Китаєм зброї до Росії.

Та й американці, які разом із британцями входять до розвідувального альянсу Five Eyes (“П’ять очей”), також не підтвердили слів британського міністра: радник Байдена з питань нацбезпеки Джейк Салліван заявив, що в США немає інформації про здійснене або заплановане постачання Китаєм зброї до Росії. Він зазначив, що з нетерпінням чекає на розмову з Великою Британією, “аби переконатися, що ми маємо спільну оперативну картину”.

За ці слова відразу ж учепилися в Пекіні. “Ми зазначили той факт, що цих зауважень британської сторони навіть не підтримав її близький союзник”, — заявив Ван Веньбін.

Тож чи постачав Китай зброю Росії? Чому американці не підтримали заяви своїх найближчих союзників?

У Києва є декілька припущень стосовно цього.

Одне з них: цілком імовірно, що британці, одержавши інформацію про таємні домовленості Путіна та Сі зі своїх каналів, вирішили зіграти на випередження, превентивно попередивши Пекін про наслідки дій, через які західний світ розглядатиме Китай як ворога.

Велика Британія має чудові агентурні можливості: країна, в банках якої російські олігархи зберігають мільярди, має ресурси, аби довідатися про думки, слова й дії кремлівських геронтократів. Але спецслужби традиційно захищають свої джерела й, побоюючись їх розкрити, дозовано діляться одержаними відомостями з іншими країнами. Власне, як це робили Вашингтон і Лондон, попереджаючи Київ про підготовку до широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Та які бонуси здобуде Пекін, якщо все-таки зважиться вже відкрито відійти від своєї декларованої позиції невтручання? Адже військова допомога Росії — це ставка, що означає: або Китай виграє в глобальному протистоянні зі США зокрема й Заходом загалом, або Пекін ніколи не допустять до столу джентльменів.

Нині Пекін демонстративно займає нібито нейтральну позицію, звинувачуючи США та ЄС у постачанні зброї нашій країні та закликаючи Україну й Захід, з одного боку, й Росію — з іншого сісти за стіл переговорів. Якщо ж він почне постачати зброю, то дискредитує свій імідж миротворця. Крім того, під загрозою опиняться і політичні, й торговельно-економічні відносини із Заходом: постачання зброї Росії означатиме для Китаю втрату європейського й американського ринків.

 Як зазначив старший полковник НОАК, професор Університету національної оборони НОАК Гун Фанбінь, з одного боку, зближення з РФ є вигідним для КНР, бо це може продемонструвати силу та зміцнити позиції країни. З іншого — на думку Гун Фанбіня, це може бути й невигідним, “якщо врахувати всю структуру міжнародних сил і шляхи розвитку Китаю”. “Гадаю, що Китаю нині не потрібне постачання зброї до Росії”, — висловив припущення ZN.UA один з українських чиновників.

Утім, відсторонення  від Саміту миру та пропозиція провести паралельну мирну конференцію за участю України та Росії для обговорення пропозицій щодо “деескалації конфлікту” демонструють, що Китай намагається допомогти Кремлю розмити всі українські спроби провести зустріч у Швейцарії. Така політика не вперше ставить під сумнів незаангажованість Пекіна.

Тому, якщо китайці й не надають нині росіянам зброї прямо, то для України та США нинішні торговельно-економічні відносини Китаю з Росією роблять Пекін безпосереднім учасником російсько-української війни. “Без допомоги Китаю Росія не могла б бомбити українські міста й атакувати цивільні об’єкти так, як це відбувається”, — заявив помічник держсекретаря США у справах Європи та Євразії Джеймс О’Браєн.

Та якщо інформація про постачання Китаєм зброї Росії й справді відповідає дійсності й про це відомо американцям, тоді ще дивнішою є позиція Вашингтона: США ніколи не втрачали нагоди зайняти жорстку позицію стосовно КНР. З огляду на те, що протидія економічному, політичному та військовому впливу Китаю є однією з основних тем виборчої президентської кампанії, Байден не міг би проігнорувати цю інформацію й спробував би відіграти зайві голоси в Трампа.

Тому є ще одне пояснення заяви Шеппса: Лондон блефує, підвищуючи ставки в грі з глобальними гравцями. В цього блефу може бути кілька цілей. Зокрема відірвати від Китаю Євросоюз, який, на відміну від США та Великої Британії, більше налаштований на співробітництво з Піднебесною. Примітно, що хоча нині Лондон розглядає Китай як загрозу, ще кілька років тому він сам намагався налагодити стосунки з Пекіном. Однак тепер він дотримується жорсткої лінії з авторитарною державою.

Вашингтон, хоч і зацікавлений у жорсткішій позиції Європи стосовно Китаю, не підтримав Лондон. Цілком можливо, що в адміністрації Джо Байдена просто добре пам’ятають історію з ядерною зброєю в Іраку, наявністю якої в Саддама Хусейна США та Велика Британія обґрунтовували необхідність військової операції проти іракського диктатора. І тепер американці не схотіли наступати на ті самі граблі.

Зрештою є й третє пояснення заяви британського політика: в умовах, коли уряд Ріші Сунака доживає останні тижні й Шеппс не має жодних перспектив бути обраним до парламенту на дострокових виборах, він просто хайпанув на темі китайської загрози.

У кожному разі Лондон подав іще один сигнал Пекіну. Та от чи почуло це попередження китайське керівництво, яке зважує плюси й мінуси китайсько-російського союзу? 

Володимир КРАВЧЕНКО, оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA