Підвищення податків. Попередній check-up

Недавній перегляд поточної програми співробітництва з МВФ підтвердив, що підвищення податків українському урядові не уникнути. Втім, перед підвищенням податків будь-яка влада має чітко бачити, в якому стані перебуває вітчизняний бізнес і як на діловій активності в стратегічній перспективі позначиться така зміна. Тож яка ситуація у бізнесі на поточний момент склалася в Україні?

З одного боку, вітчизняний бізнес зберігає оптимізм: він і надалі донатить близько 3% від власних оборотів, — а це близько 200 млрд грн за останні 12 місяців, — на додаток до податків, які сплачує.

З іншого — реальний сектор уже має 26% нестачі персоналу, тобто на поточний момент 26% вакансій не заповнені. Ситуація близька до катастрофічної, особливо з урахуванням необхідності посилити мобілізацію. У нас також 45% завантаженості виробничих потужностей. До широкомасштабної агресії цей показник становив 76%.

Продовжується і тиск правоохоронних та інших державних органів на бізнес. І цей тиск не знижується (за свідченням 13% підприємців, він навіть посилився за останні місяці), попри прийняття в першому читанні закону про Бюро економічної безпеки і появу Ради з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану при президентові.

Прогресу не буде без формування довіри до судової влади і нових економічних реалій — ліберальних економічних реформ. Доти, доки з'являються закони на кшталт “Клубу білого бізнесу”, роль податківця лише підвищуватиметься. Так само, як буде більше корупційних схем і дискреції в економіці.

Тільки коли ми здійснимо значну приватизацію, антикорупційну реформу податкової системи, перезавантажимо митницю, проведемо дерегуляцію та забезпечимо ефективну роботу Антимонопольного комітету України, тоді матимемо дійсно детінізацію економіки, покращення економічного розвитку і залучення інвестицій.

А ще бізнесу бракує фінансового ресурсу. На поточний момент дослідження показують, що бізнес отримує відмови і за внутрішнім, і за зовнішнім фінансуванням. Ще далеко не всі опанували інструменти грантового фінансування. Бізнесу не вистачає близько 300 млрд грн капіталу для фінансування поточних потреб.

Незважаючи на те, що Національний банк знижує облікову ставку і начебто розморожує поступово кредитування, у Міністерстві економіки тим часом уже вичерпано ресурс для програми “5—7—9” і подібних програм — фактично немає фінансування.

Отже, бізнесу конче необхідний довгий дешевий фінансовий ресурс, якого на сьогодні у країні немає. Сподівання на інвестиційний ресурс у рамках Ukraine Facility виправдані, але потребують від бізнесу зусиль з реструктуризації, покращення якості проєктів і проєктного менеджменту.

Що ще є найбільшими проблемами для бізнесу, окрім війни? Вже котрий місяць поспіль друга за рангом проблема після непередбачуваності війни — це непередбачуваність дій самої держави, які можуть погіршити у будь-який момент стан бізнесу.

Це і є ключовим протиріччям на даний момент: замість того, щоб будувати інклюзивний підхід у формуванні державних політик, розробляти з бізнесом спільну стратегію розвитку, держава здебільшого тисне на бізнес, розглядає його переважно як недоброчесний, як такий, у якого потрібно щось “віджати”. Таке ставлення виштовхує бізнес, інвестиції і таланти з країни.

Навіть блокування податкових накладних поступово перестає бути домінуючою проблемою, — бізнес адаптувався і закладає ці ризики в бізнес-модель, що, до речі, стає однією з причин зростання промислової інфляції. Для розуміння, за останні шість місяців 75% бізнесу стикнулися з блокуванням податкових накладних. Ми ж розуміємо, що насправді це близько 40+ млрд грн, які системно виведені з обороту бізнесу.

Збільшення податків

Ми вже опублікували нашу аналітичну роботу, де дослідили, як підняття податків вплине на українську економіку.

Так, тактично підвищення податків сприятиме надходженням до державного бюджету на рівні 150 млрд грн наступного року. Але при цьому воно призведе до подальшої втрати очікуваного зростання економіки щонайменше на 1,5 в.п. ВВП.

Ба більше, 52% підприємців заявляють про готовність повністю відмовитися від інвестиційних планів або суттєво їх скоротити через наміри влади підвищити податки і відмовитися від впровадження економічного бронювання (дані дослідження Advanter Group, серпень 2024 року).

Натомість ми підрахували, що завдяки податковій реформі, митній реформі, економічному бронюванню та іншим інструментам можна додатково залучити до державного бюджету від 400 млрд до 1 трлн грн на рік, тобто значно більше, ніж у разі підвищення податків. І без негативного ефекту для ділової активності.

Тобто навіть у мінімальному сценарії можна залучити вдвічі більше грошей, ніж від підняття податків. І тут запитання: чому ухвалюються не ті рішення, які сприяють економічній стійкості і розвитку країни, а принципово інші? І це ключове, хоча і риторичне питання.

Що робити?

Чи є відповідь на запитання: що робити? Звичайно, є. Україні потрібно думати не про виживання. Бо той, хто думає лише про виживання, ніколи не виживає. Виживає тільки той, хто думає про розвиток, бо лише розвиток посилює, виводить на інший технологічний і управлінський рівень армію, економіку, державу, суспільство.

Україна повинна обрати економічний прорив як ключову стратегію. Чи може країна здійснити прорив під час війни чи хоча б після неї? Так. І ми бачимо приклад Балканських країн, окремі з яких змогли у три чи навіть у чотири рази збільшити ВВП протягом десяти років після завершення війни.

Україна може здійснити цей прорив і мати ВВП 800 млрд дол. за десять років після перемоги. Що для цього потрібно зробити?

Навряд чи будівництво буде ключовим драйвером української економіки. Ми дослідили багато країн — відновлення Польщі, Ізраїлю, післявоєнного Кіпру, Хорватії, Словенії та інших. І всюди ані нерухомість як сектор, ані будівництво як галузь не були драйверами економічного зростання.

Хай там як, необхідно розвивати промисловість, технологізувати економіку, розвивати сервісні індустрії, експортоорієнтовані галузі. Саме це є ключем для розвитку економіки України. Нам потрібно ускладнювати економіку — розвивати переробку, виробництво кінцевих продуктів, від харчової промисловості до IT-сектору.

Ми маємо розуміти, що для того, аби самостійно, без міжнародної допомоги, виплачувати ті зобов'язання, які є всередині країни, — по обороні, по освіті, по пенсіях, нам потрібно мати як мінімум удвічі більшу економіку, ніж маємо на поточний момент.

Зрозуміло, що це неможливо зробити миттєво. Тобто ми будемо залежними від міжнародної допомоги ще багато років. Але хотілося б, щоб це була не стільки допомога, скільки інвестиції, які дали б нам можливість швидко вийти на трек стрімкого економічного зростання.

Для цього необхідна економічна візія на кшталт тієї, яку розроблено в Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України і яка передбачає набір реформ: ліберальної економіки, створення можливостей, системи справедливості. Реформ, які роблять країну, її суспільство і сам бізнес спроможними.

Усе це дасть можливість мати новий суспільний договір, мати менше держави в економіці та більше свобод. Але відповідальних свобод із боку самих громадян. Саме тоді ми ламаємо трек деградації та стаємо на трек розвитку — коли українець бере на себе відповідальність за добробут родини, за освіту дітей, за медичне забезпечення, а держава турбується про тих, хто не може про себе подбати.

Людиноцентрична держава — це держава, яка сприяє, створює можливості і турбується, але турбується лише про тих, хто цього дійсно потребує. При цьому сам українець драйвить власний розвиток і, зрештою, розвиток країни.

Без зміни суспільного договору, без громадянської просвіти, без зміни ставлення держави до суспільства і до бізнесу все це неможливо.

Усе це має стати основою наших дій на поточний момент. 

Андрій ДЛІГАЧ, д.е.н., професор КНУ імені Тараса Шевченка, футуролог, глобальний амбасадор Singularity University, голова Ради Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України, керівник проєкту “Голос Громадянського суспільства”, співзасновник Центру економічного відновлення, голова Центру соціальних змін і поведінкової економіки