Підсумки-2009: металурги встають з колін

Більше 80% ринку залізорудної сировини контролює “Метінвест” Ріната Ахметова. ІСД, ММК ім. Ілліча та “Запоріжсталь”, які своєї сировини не мають, неодноразово домагалися від “Метінвеста” зниження цін. Керівник ММК ім. Ілліча Володимир Бойко уже висловився за створення нової структури.

Металурги стукають по дереву

Протягом 2009 року ситуація на ринку була нестабільною: відносний підйом змінювався для українських металургів черговим спадом. Тим не менш, темпи виробництва металу поступово збільшувалися.

Якщо кризовий виробничий мінімум у листопаді 2008 року складав 1,6 мільйона тонн, то у січні 2009 року металурги виплавили 2,12 мільйона тонн сталі, у лютому — 2,32 мільйона тонн, у березні — 2,38 мільйона тонн. У листопаді цей показник зріс до 2,67 мільйона тонн.

До кінця 2009 року Україна, вочевидь, виплавить прогнозовані 29,5 мільйона тонн сталі. Таку цифру з незначними відхиленнями називали рік тому і державні, і недержавні експерти.

Нещодавно такий прогноз підтвердив і міністр промислової політики Володимир Новицький. Отже, виробництво сталі в Україні у 2009 році знизиться на 7 мільйонів тонн, або на 19%, порівняно з 2008 роком.

Більшість металургійних підприємств працювали на межі рентабельності, заощаджуючи на амортизації та капітальних ремонтах.

Як зазначив заступник гендиректора об'єднання “Металургпром” Іван Пономаренко, за десять місяців 2009 року металурги зазнали 4,66 мільярда гривень збитків. За то же час 2008 року вони мали 15 мільярдів гривень прибутку.

Разом з тим, українські металурги зуміли досягнути певних успіхів на зовнішніх ринках за рахунок зменшення цін на продукцію.

За словами голови ради директорів корпорації “Індустріальний союз Донбасу” Сергія Тарути, у металургів нема проблеми збуту, але є проблема собівартості. Через неї вони не можуть вийти на ринок з привабливою ціною.

Втім, часи, коли ціни на заготовку опускалися до 250 доларів за тонну, вже минули, і з літа її вартість перевищила 400 доларів. Для порівняння: у липні 2008 року ціна сягала 1200 доларів за тонну.

Якщо до початку кризи собівартість виробництва тонни квадратної заготовки в середньому становила 585 доларів, то 2009 року підприємства із власною сировиною змогли знизити її до 255 доларів завдяки зменшенню цін на залізорудну сировину, коксівне вугілля, металобрухт і транспортні перевезення.

Конкурувати на зовнішніх ринках українським металургам важко, зокрема, через порівняно високу частку транспортних витрат у собівартості продукції, яка сягає 12%. Підприємства нарікають на дорожнечу перевалки металургійних вантажів у вітчизняних морських портах та невпорядкованість портових тарифів і зборів.

Ще 10% собівартості складає обмеження портової інфраструктури для прийому великотоннажних суден. Імпортуючи руду та коксівне вугілля, компанії користуються дорогими схемами перевантажень у пристосованих портах Румунії та Болгарії або фрахтують судна з меншим дедвейтом.

Скаржаться металурги і на дефіцит обігових коштів. “За сировину треба вносити аванс, а за продукцію, яка відвантажується, споживачі платять поступово. При цьому сподіватися, що уряд дасть нам гроші, не доводиться”, — заявляв Тарута.

На внутрішньому ринку без змін

Збільшення збуту металопродукції на внутрішньому ринку так і не відбулося. Більше того — продажі навіть зменшилися. Якщо у докризовому 2007 році його частка складала майже 30%, то зараз — не більше 15%.

За десять місяців 2009 року внутрішній ринок металопрокату склав 4,72 мільйона тонн. За даними президента Української асоціації торговців металом Андрія Федосєєва, частка трейдерів склала 27%, трубних заводів — 30%, машинобудівних — 11%, гірничо-металургійних — 18%, будівельних підприємств та залізниці — по 2%.

Нагадаємо, восени 2008 року уряд обіцяв забезпечити ринки збуту для металургів та підтримати окремі металоємні галузі. Втім, як свідчать цифри, реальних успіхів досягнути не вдалося. Уряду залишається знову обіцяти. Він запевняє, що ситуацію ще вдасться поліпшити.

“Треба розраховувати, що будуть реалізовані ті інфраструктурні проекти, які закладаються до держбюджету-2010. Це стосується будівництва, транспорту і проектів до “Євро-2012”. Реалізація цих проектів дозволить поліпшити ситуацію на внутрішньому ринку”, — заявив заступник міністра промполітики Сергій Грищенко.

Розраховує Кабмін також на оновлення рухомого складу “Укрзалізниці” — зношеність інфраструктури залізничного транспорту перевищує 80%, та на збільшення обсягів житлового будівництва через залучення коштів населення.

Пільги є, пільги будуть

У 2009 році металургам довелося боротися за пролонгацію пільг для себе двічі, і двічі уряд йшов їм назустріч.

Спочатку дію меморандуму взаєморозуміння з підприємствами гірничо-металургійного комплексу продовжили на другий квартал 2009 року, потім — на перший квартал 2010 року. При цьому металурги висловлюють сподівання, що пільги вони матимуть і надалі — аж до виходу з кризи.

Нагадаємо, власники підприємств ГМК та уряд підписали меморандум у листопаді 2008 року. Він передбачає введення мораторію на підвищення тарифів на газ, електроенергію і залізничні перевезення для підприємств ГМК.

Усього за період дії постанови Кабміну № 925 про першочергові заходи із стабілізації ситуації у ГМК підприємства галузі зекономили 1,5 мільярда гривень.

Передбачену меморандумом вимогу уряду не скорочувати працівників власники металургійних підприємств не виконали. З січня 2009 року підприємства почали узгоджувати з профспілками поступове скорочення персоналу.

За даними профспілки працівників ГМК, за власним бажанням або за згодою сторін 2009 року було звільнено понад 70 тисяч працівників. Скорочення склало 10,3 тисячі осіб, ще 4 тисячі буде скорочено незабаром. Крім того, протягом 2009 року 35-40 тисяч працівників знаходяться у режимі неповної зайнятості.

Традиційно “Укрзалізниця” намагалася переконати уряд не надавати пільги металургам, адже це завдає їй збитків. За підрахунками відомства, з жовтня 2008 року воно втратило вже більш ніж 1,2 мільярда гривень.

Влітку “Укрзалізниця” дорікала металургам, що вони ігнорують меморандум. Згідно з документом, вони мали продавати продукцію залізничникам за цінами рівня вересня 2008 року. Між тим, деякі підприємства збільшили ціни на свою продукцію на 30%. Зокрема, рейки “Азовсталі” Ріната Ахметова подорожчали на 22%.

Під кінець 2009 року Юлія Тимошенко доповнила Антикризовий меморандум умовою, що пільгові тарифи отримають лише ті металурги, які постачатимуть “Укрзалізниці” продукцію “без залучення третіх осіб”.

Однак на відсутність прямих контрактів з “Укрзалізницею” нарікали і металурги, мовляв, участь учать фірм-посередників призводить до подорожчання металу. А за умовами меморандуму, металурги мають постачати залізничникам профільну продукцію за цінами, нижчими від експортних.

Новий рік — нові проекти

Важливим кроком назустріч металургам уряд вважає розроблений ним законопроект “Про підвищення конкурентоспроможності підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексів”.

Мінпромполітики пропонує надати підприємствам ГМК право залучати кредити протягом п'яти років під державні гарантії.

На думку чиновників, це дозволить прискорити переоснащення, впровадити енергозберігаючі технології та знизити забруднення довкілля. Відповідно, за рахунок забезпечення рентабельної роботи підприємств збільшиться дохідна частина бюджету, що дозволить акумулювати необхідні для модернізації кошти.

Як відомо, зношеність виробничих потужностей в ГМК сягає 70%. Понад 80% мартенівських і доменних печей та понад 90% прокатних станів в Україні працюють з наднормативним терміном експлуатації.

Крім того, 2 грудня 2009 року уряд схвалив законопроект, яким передбачено звільнити від сплати ПДВ імпорт лому кольорових та чорних металів до України. Найближчим часом його мають внести на розгляд парламенту.

Як зазначають експерти, Україна сама активно експортує металобрухт, тому як законопроект допоможе вітчизняним металургам, невідомо. Втім, у Мінпромполітики переконані, що до 2012 року потреба вітчизняних підприємств у ломі істотно зросте, і його дефіцит може скласти 1,5 мільйона тонн.

У листопаді 2009 року на нараді з питань ГМК Юлія Тимошенко запропонувала створити вертикально-інтегровану структуру для консолідації галузі і забезпечити меткомбінати власною сировинною базою. Тобто, будувати новий ГЗК.

Прем'єр заявила також, що низка зарубіжних компаній готова в обмін на сировину інвестувати у розробку залізорудних родовищ України.

Як відомо, більше 80% ринку залізорудної сировини контролює “Метінвест” Ріната Ахметова. Підприємства корпорації ІСД, ММК ім. Ілліча та “Запоріжсталь”, які своєї сировинної бази не мають, неодноразово домагалися від “Метінвеста” зниження цін на сировину.

Керівник ММК ім. Ілліча Володимир Бойко уже висловився за створення такої структури, але зауважив, що розраховувати вітчизняним підприємствам слід на власні сили, а не на кредити. Наразі ж таких коштів небагато.

Із сподіваннями на краще

Незважаючи на те, що 2009 рік був для українських металургів важким, їхні справи поступово покращуються. За прогнозами експертів, кон'юнктура на світових ринках буде поліпшуватися. Зокрема, очікується зростання попиту на традиційних для українських металургів ринках — у країнах Близького Сходу та Північної Африки.

Вже у січні 2010 року металурги планують збільшити виплавку чавуну на 4,1% порівняно з грудневими обсягами виробництва до 2,55 мільйона тонн, сталі — на 5,3% до 2,99 мільйона тонн, готового прокату — на 4,5% до 2,77 мільйона тонн.

Усього ж у 2010 році, за прогнозами ДП “Укрпромзовнішекспертиза”, виробництво сталі в Україні збільшиться порівняно з 2009 роком на 3 мільйони тонн.

Очікується, що рівень рентабельності вітчизняних металургійних підприємств підвищиться — хоч і не до такого високого рівня, як півтора роки тому. Зараз рентабельність підприємств галузі у середньому складає 12%. За прогнозами експертів міжнародного рейтингового агентства Fitch, виручка зросте на 10%.

Втім, навіть наявність позитивних тенденцій не дозволяє металургам робити довготривалі прогнози, адже говорити про стабільність у галузі ще зарано.

Андрій МУРАВСЬКИЙ