Партія регіонів зламала опозицію об коліно

І країна дійсно втомилася. За п'ять років ідеологічного та економічного протистояння люди вже перестали чомусь дивуватися, за щось переживати, щиро ненавидіти або любити когось з політиків.

Здавалося, указ Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання героя — це остання агонія п'ятирічної боротьби однієї частини країни з іншою. Складно було уявити, що ще може трапитися, щоб люди знову відволіклися від свого домашнього вогнища, від своїх зарплат і пенсій, і знову по-справжньому зацікавилися політикою.

Втім нова влада знайшла таке питання. І не спромігшись толком пояснити свої дії, зробила народу сюрприз.

У вівторок натовп біля Верховної ради почав збиратися близько восьмої години напроти Маріїнського палацу, де минулої суботи вже проходила репетиція акції протесту. Але6 на відміну від суботи, зранку під стінами парламенту можна було побачити не тільки прапори БЮТу. Одними з найбільш активних учасників мітингу були представники ВО “Свобода”, поруч з якими вишукувались прапори “Нашої України” та “Пори”.

Десь о дев'ятій годині акція протесту перебазувалась на вулиці, що оточують Верховну раду. Найбільш масова колонна розташувалась напроти центрального входу в парламент по вулиці Шовковичній. Там же, на розі Шовковичної та Грушевського була збудована невеличка трибуна, з якої лунали лозунги активістів. Інша велика група мітингувальників розташувалась біля готелю “Київ” та на околицях вулиці Липської.

Прихильників Партії регіонів було значно менше. Вони рівномірно розсередились по всьому периметру будівлі Ради і весь час мітингу знаходилась під захистом правоохоронних органів.

В той же час очі кидалась повна некерованість натовпу протестантів. Відсутність епіцентру акції протесту значно ускладнювала і роботу правоохоронців. Вони кидались з одного краю натовпу до іншого, намагаючись перешкодити мітингувальникам прохід до стін парламенту. Втім зранку невеличкій групі активістів з символікою організації “Тризуб” ім. Степана Бандери таки вдалося дістатися прихильників Партії регіонів.

З криками “Героям Слава! Смерть ворогам!” вони пробились крізь кордон міліції і рознесли одну з синіх палаток.

Після цього інциденту охорону підсилили бійцями “Беркуту” та “Барса”. Перед центральним входом в парламент створили буферну зону. Правоохоронці вишикувалися у величезне каре, посередині якого вільно розгулювали журналісти, народні депутати та... мітингувальники з боку Партії регіонів.

— Передайте Могильову, що в нього як було так і залишилось небагато розуму!, — обурювався колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який розгулював під стінами Ради. — Він що, зовсім з глузду з'їхав — ставити перед людьми бійців у касках? Це тільки подразнює натовп! А його задача охороняти, а не підбурювати бійку.

Як повідомило високопоставлене джерело в керівництві внутрішніх військ Києва, всього до Верховної ради прибуло близько п'яти тисяч мітингувальників. А для охорони правопорядку було скликано біля тисячі бійців ППС, “Беркуту” та “Барсу”.

Втім трошки пізніше “Українська правда” стала свідком діалогу, який дещо пояснював поведінку міліції. Неподалік від центрального входу сталась випадкова зустріч Вєри Ульянченко та керівника головного управління МВС Києва Олексія Крикуна.

— Ось ти мені скажи, навіщо стільки людей понаганяли, — кинулась в своїй безапеляційній манері Ульянченко, — ви що не бачите, що ви їх тільки підштовхуєте до бійки своїми шоломами?!

— А що нам робити?! Якщо вони дістануться один одного, це буде краще? — почав виправдовуватись Крикун.

— Ну звісно ні! Що ти таке питаєш?! Я кажу — нащо їх тут стільки? Це що, демонстрація сили, чи що?

— Ні... Але в нас була інформація... Вчора ввечері нам доповіли, що одразу після ратифікації планується закидати Раду камінням та палками...

— Хто? Ким планується?

— Штабом БЮТ, — відповів головний столичний міліціонер. — В нас є інформація, що спеціально для цього Турчинов зібрав близько 150 людей!

Вєра Іванівна на мить замовкла, дивлячись в очі Крикуну. Потім сумно зітхнула і підняла очі до вікон Верховної ради.

— Ну, якщо... я взагалі вірю, що Юля на таке спроможна. Тільки хіба це допоможе спільній справі?

Тим часом “спільна справа” повним ходом йшла у Верховній раді.

Першими — десь біля восьмої години до залу засідань прийшли регіонали. Очікуючи блокування трибуни парламенту, вони розсілися в президії, і в досить спокійні атмосфері стали чекати на опозицію. Представники БЮТ та НУНС з'явились в парламенті трохи пізніше.

<!--[if !supportEmptyParas]--> Передовою групою опозиції стали депутати-жінки під головуванням Ольги Боднар. Приблизно о восьмій тридцять ця група, яка в цей день отримала героїчну назву “жіночий батальйон”, безперешкодно увійшла в зал засідань і почала накривати державними прапорами свої сектори.

За словами регіоналів, спочатку нічого підозрілого вони не помічали. Три роки тому під час дострокового розпуску Верховної ради фракція БЮТ вже вдавалась до таких заходів.

Втім за деякий час під прапорами почалось якесь ворушіння. Накриваючи прапорами свої місця, опозиціонери залишали під ними окремих депутатів, задача яких полягала в тому, щоб забивати систему голосування “Рада” фальшивими картками та заливати отвори для карток клеєм.

Що цікаво — ніякої боротьби на цьому етапі не було. Розгублені регіонали не зразу зрозуміли мету опозиціонерів.

По-перше, з пантелику збивало те, що перед ними жінки з якимись коробами і мішками. По-друге, в зал поступово зайшли ще декілька опоцизіонерів-чоловіків, які навіть не рухались в бік трибуни. Перешкодити опозиціонерам намагались лише декілька перебіжчиків, місця яких теж підпали під блокаду. Але їхні зусилля виявились марними: за двадцять хвилин опозиція повністю блокувала свої місця і розосередилась по периметру своїх секторів.

Хто був креативним автором сценарію подій у залі засідань, достеменно невідомо. Найчастіше джерела називають прізвища Юрія Луценка та Андрія Кожемякіна. Останній особисто керував розстановкою депутатів, а з боку Луценка ситуацію контролював нардеп Юрій Гримчак. План дій опозиції до останнього моменту нібито залишався в секреті. Про нього мало хто знав з самих опозиціонерів, а провладні фракції до останнього розраховували на лобову атаку трибун.

— Нібито все вдалося утримати в секреті, — хвалився Юрій Луценко в кулуарах парламенту. — Ми знали, що нас будуть “пробивати” і ми ще до вчора ночі розповсюджували “дезу” про те, що будемо просто блокувати. Ось вони й приперлись на восьму ранку.

Втім регіонали теж непогано підготувались до історичного засідання. Коридор, що веде від кабінету спікера до президії, повністю заблокували невідомі люди в цивільному. Зранку декілька десятків молодих людей потрапили до будівлі парламенту через службовий вхід для керівництва Ради, де їм роздавали посвідчення помічників народних депутатів. Згодом цю групу замінили інші люди — теж в цивільному.
Як повідомили джерела “Української правди”, вже о дев'ятій годині коридор спікера охоронявся взводом співробітників Управління державної охорони. УДО стало новим гравцем у протистояннях в стінах Верховної ради. Це управління підпорядковується адміністрації президента і при Вікторі Ющенку воно не втручалось в парламентські конфлікти. При Вікторі Януковичі бійці УДО стали дотепною підтримкою провладних сил в будинку парламенту.

З наближенням початку засідання, атмосфера в залі загострювалась. Але вже тоді дії “регіоналів” здавались дещо нелогічними. Замість того, щоб атакувати сектори опозиції з найближчої точки — з боку сектору Блоку Литвина, або з центрального проходу, бойові групи провладних фракцій почали зосереджуватись з протилежного боку — ближче до урядової ложі.

Втім саму ложу окупувала частина “жіночого батальйону”: Ліля Григорович, Ірина Геращенко та Ксенія Ляпіна, поруч з якими поки що мирно сиділи регіонали Владіслав Лук'яненко та Олег Царьов. Інші опозиціонери продовжували утримувати периметр секторів.

За декілька хвилин до початку засідання в Верховну раду прибув Віктор Ющенко.

— Я хочу плюнути в морду герою України Литвину! — кинув екс-президент, і не зупиняючись, пройшов до кабінету спікера.

Яка була розмова між спікером та президентом, невідомо. За декілька хвилин стало зрозуміло, що Ющенку не вдалося переконати Литвина — спікер з'явився в залі.

Як тільки він зайняв своє місце, в нього полетіли яйця. Одним з перших яйце жбурнув Андрій Кожемякін, одразу за ним підключилось активне крило “жіночого батальйону”. Яйця витягували хто з кишень, хто з принесених пакетів, а хто діставав їх з коробок заздалегідь захованих під прапорами.

Але виявилось, що спікер був готовий і до такого перебігу подій. Одразу, як полетіло перше яйце, до Литвина з чорною парасолькою кинувся охоронець. Згодом над головою парламенту відкрився ще один чорний купол. Спікеру принесли велике простирадло, яким він почав обтирати костюм.

Литвин почав засідання так, нібито в залі не відбувається нічого екстраординарного. Привітавшись з депутатами, він оголосив про прийняття присяги у дванадцяти нових депутатів, що тільки що отримали мандат. За даними системи Рада на цей момент в залі було зареєстровано лише 211 депутатів.

Втім спокій в залі довго триматися не міг. Очікувана бійка спалахнула на самому краю сектора НУНС. Стоячи в урядовій ложі “регіонали” зчепились спочатку з декількома помаранчевими депутатами.

— Держи его, сука! — крикнув хтось з ложі уряду.

— Да вы че, охренели?! — здивувалась опозиція, і в хід пішли кулаки.

Одним з перших в бій пішов “регіонал” Олег Царьов. Знявши піджак, він вистрибнув з ложі уряду, де його вже зустріли “обійми” опозиціонерів. Одразу за ним через голови Ляпіної та Геращенко поліз Лук'яненко. Спини колег прикривав борець Ельбрус Тадеєв.

Штовханина переросла в жорстокий мордобій. Якщо раніше сутички між депутатами супроводжувались анекдотами та жартівливими “тільки не в обличчя!”, то в цей день все було по справжньому, по-чоловічому. Такого прояву ненависті між депутатами журналісти не бачили ніколи.

Тваринною жорстокістю і водночас боягузтвом особливо виділився Дмитро Саламатін. Не насмілившись вийти з ложі уряду, він точечно виловлював когось з залу, завдавав два-три удари по голові і знов ховався за перегородкою.

Символічно, що весь цей час за його спиною мовчки і без жодних емоцій стояв віце-прем'єр з силових питань Володимир Сівкович. Згодом в урядову ложу зайшли ще три члени уряду — міністр з питань палива та енергетики Юрій Бойко, перший віце-прем'єр Андрій Клюєв та міністр МЧС Нестор Шуфрич.

З'явились перші жертви. Нашоукраїнці Володимир Вязівський та Володимир Карпук вискочили з натовпу з розбитими носами. На депутатах Стецкові та Царьові були розірвані светри. Олесь Доній отримав декілька міцних ударів по голові і згодом опинився в лікарні із струсом мозку.

Тим не менш до цього моменту події в залі для опозиції розвивались досить прогнозовано. Єдине що їх турбувало — постійні атаки з тилу, які чомусь обрушувались лише на сектор НУНС. Пізніше “регіонали” пояснювали таку стратегію тим, що їм потрібно було вивільнити хоча б місця перебіжчиків. І все ж таки це не пояснювало, чому був обраний такий тяжкий шлях — через ложу Кабінету міністрів...

Теоретично, якби ситуація продовжувалась в тому ж руслі, у опозиції були всі шанси втримати свої позиції. Можливо це коштувало б ще декількох розбитих носів та порваних сорочок, але в них були всі шанси не допустити ратифікації угоди про Чорноморський флот.

Події вийшли з під контролю, коли з під прапору над сектором НУНС заклубився дим. Достеменно відомо, що першу димову шашку під ноги колегам кинув народний депутат Андрій Парубій. За словами джерел “Української правди” всього в зал було пронесено чотири такі шашки і планувалося, що їх буде використано лише в крайньому випадку, якщо інших шляхів запобігти голосуванню вже не залишиться.

Чому саме Парубій вирішив все ж таки підпалити шашку, залишилось невідомим — “Українській правді” не вдалося зв'язатися з народним депутатом, а надати пояснення своїм колегам він так і не зміг. І знову ж таки дивним чином, димова шашка опинилась не в секторі “регіоналів”, не в президії, не в урядовій ложі, і не під сектором БЮТ, а саме під ногами у НУНСівців.

Зрештою, їдкий дим, який за задумом мав стати останньою зброєю опозиції, зіграв на руку “регіоналам”. Задихаючись опозиція потрошки почала здавати крайній сектор. Згодом під ноги пішла ще одна шашка. Іншу з залу засідань в руках виніс Юрій Гримчак. Дим повністю накрив сектор НУНС. Під покровом щільної чорно-зеленої хмари “регіонали” таки вивільнили місця НУНСівців і зняли з них державний прапор...

Голосування за ратифікацію договору по Чорноморському флоту відбулося за декілька хвилин. Єдиний, хто з опозиції дістався слова, був Юрій Кармазін, але його слів не вистачило ані на те, щоб привернути увагу спікера, ані на те, щоб підбадьорити соратників.

Відмовитись від голосування Володимира Литвина не змусив і голова комітету з закордонних справ Олег Білорус, який зачитав рекомендацію комітету відхилити розгляд документу.

Договір представив Андрій Клюєв. На десять секунд, які тривало голосування, в залі опанувала тиша. Потім — радісні оплески одних та свист і “Ганьба!” інших.

За ратифікацію договору про продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України проголосувало 236 народних депутатів. Крім коаліції договір підтримали 9 членів БЮТ, 7 — фракції НУНС та 13 позафракційних.

ПОЛІТИКА НА ВУЛИЦІ

Приблизно в цей же час натовп на вулиці, інтуїтивно відчуваючи настрій в залі засідань, почав проривати міліцейські кордони. Політичні емоції з залу засідань ось-ось мали вихлюпнутися на вулицю.

— Зеків на нари! — кричав натовп.

— Героям слава, — відповідав хтось невпопад.

Десь в кінці Шовоковичної колонна підхопила національний гімн. До тих, хто стояв позаду, новина про ратифікацію ще не дійшла. Вони ще плекали надію на те, що опозиція в залі гідно відстоїть їх інтереси.

А ось ближче до кордону міліції настрої вже набирали обертів. Мітингувальники з передніх рядів по Грушевського почали провокувати співробітників “Беркуту”, б'ючи їх по шоломах вудочками з національними прапорами. Хтось з “свободівців” не витримав і, зробивши крок на тротуар, плюнув на куртку бійцю:

— Ти продався. А нам казали, що ти з нами!

Слідом за ним потягнулись інші. Ланцюгова реакція передалась по всій вулиці. Ближче до готелю “Київ” колонна кинулась пробивати кордон....

— Стоять! Держать строй, — закричав майор, що стояв поруч.

— Они прориваються! — крикнув у відповідь хтось з бійців. — Нам нужна подмога.

— Подмога сейчас будет! Бей их по ногам! Бей, я сказал!

Розлючених бійців довго просити не довелось. Удари кирзовими сапогами посипались без розбору: по ногах жінок, молодчиків і дівчат. Якась бабуля відбігла на декілька метрів і почала голосно верещати “Нас бють!”.

Втім заклик “Бити по ногах” почули не тільки бійці. Група народних депутатів на чолі з Павлом Жебрівським підбігла до майора і, схопивши його за піджак, викинула із строю.

— Ах ти ж мразь! Ти хто взагалі?!

— А что такое?! — обурився міліціонер.

— Геть звідси! — з піною у рота кинулись на міліціонера депутати. — Заберись, поки ми не почали... Як твоє прізвище? Кажи!

— Котенко... Котенко Віталій.. Я тут на роботі.

Тут же до групи підбіг хтось з старших командирів.

— Хлопці, заспокойтесь. Він піде звідси.

Через декілька хвилин майор дійсно щез з під Ради. Втім проблему це не вирішило: натовп все одно продовжував намагатися прорвати кордон правоохоронців. В різних кутках периметру почали виникати спонтанні сутички. Беркут та міліціонери бігли від одного скупчення до іншого. На голови бійців “Беркуту” посипались листівки Народного руху. Згодом весь цей папір був розтоптаний сапогами того ж Беркуту і змішаний з дорожною пилюкою...

— Вони не зможуть прорвати кордон, — пояснював один з опозиціонерів, дивлячись на натовп. — В них немає керівників, які б за собою повели натовп.

В цей час за будівлі Ради вийшов Віктор Ющенко. Колишній президент обмежився лише коментарем пресі і не вийшов до натовпу.

— Те, що сталося в залі — це військова узурпація України, — говорив Ющенко. — Але на цьому історія не закінчується. Це лише тільки початок.

— Так, початок, — відповів президенту хтось з перехожих. — Тільки ви все і зробили, щоб Янукович став президентом.

— Я чую тут репліки, що нібито я зробив Януковича президентом, — відповів Ющенко, — але я зажди казав і зараз кажу: в Україні є лише дві болі — це Янукович і Тимошенко...

— Так ви не будете об'єднуватись з Тимошенко? — спитали журналісти.

— Послухайте, а що це взагалі значить — об'єднуватись з Тимошенко? — ще більш обурився екс-президент, — Я двічі з нею об'єднувався, і завжди був один і той результат: ще більше і більше поглиблення розколу демократичної команди. Я з нею бачився вчора. І сказав їй: Юля, ти повинна зрозуміти свій урок: що ти зробила. Де ті 12 партій, які у 2004 разом стояли на Майдані? В тебе. Де “Наша Україна”? В тебе, керуються тобою, 15 людей... І все одно зараз час єднання.

Сама Юлія Тимошенко під час короткого брифінгу закликала Ющенка на чергове об'єднання зусиль.

— Чим би не дорікав мене сьогодні Віктор Андрійович, інший лідер опозиції, я буду зі свого боку робити все лише на об'єднання. Я не буду відповідати неправдою на неправду, злом на зло, агресією на агресію в демократичному таборі. Віктору Андрійовичу я хочу персонально сказати, що не час бити один одного, і всі останні 5 років це було неправильно і нелогічно, і це було для країни непродуктивно. Це призвело до всіх цих поразок.

Пізніше Тимошенко вийшла і до людей. Ії виступ з трибуни більше нагадував виступ під час президентської кампанії. Вона говорила про переваги колишньої влади, про ціну на газ під час її урядування і, як завжди, про олігархічні ЗМІ і продажних журналістів. Зрештою виступ Тимошенко більше був схожий на бенефіс одного актора.

— Ну скільки вона може говорити, — виражали своє невдоволення Ксенія Ляпіна та Павло Жебрівський, — ми ж домовлялися, говорити лише за всіх, а вона знов роз'єднує нас.

Але всупереч усім наріканням в цей день події все ж таки коронували Тимошенко на лідера опозиції. І всі, хто стояв з нею поруч на трибуні — В'ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнібок — стали невільними свідками того, проти чого мовчазно виступали після президентських виборів: Тимошенко знову головний опозиціонер в країні.

— З сьогоднішнього дня вони закрили Верховну Раду і не хочуть, щоб вона працювала аж до 11 травня, — говорила лідер БЮТ показуючи на парламент, — тому що чорну свою роботу вони вже зробили. А ми починаємо об'їжджати всю країну для того, щоб люди, які здатні стояти за Україну, підтримувати Україну в такий важкий момент, мали можливість 11 травня — коли будуть ці зрадники заходити до Верховної Ради — зібратися, і більше не давати працювати Верховній Раді, поки вони не денонсують цю угоду, або поки не буде проголошено дострокові вибори.

Регіонали спостерігали за подіями на вулиці з вікон Верховної ради. Задернувши штори, вони називали події на площі “цирком”, який тепер вже точно закінчиться.

— Ну устроили политический туризм, навезли людей, а дальше что? — ставив риторичне питання Ігор Шкіря. — С другой стороны, мы им делаем услугу: смотрите, как они объединились! Но надолго ли?...

ПОПЕРЕДНІ НАСЛІДКИ

Для Партії регіонів цей день дійсно став переломним. Окрім ратифікації договору про Чорноморський флот, вони прийняли державний бюджет. Тепер розхитати владу в країні буде набагато важче: окрім політичних інструментів влада повноцінно отримала ще й фінансовий важіль впливу на життя країни.

Нові часи настали і для опозиції. Короткострокові наслідки засідання парламенту у вівторок можуть виникнути вже ближчими днями. Представники влади вже активно говорять про можливість порушення кримінальних справ стосовно діяльності опозиції в залі парламенту. Достеменно відомо, що декілька регіоналів вже пройшли медичне обстеження і теоретично можуть звернутися до органів прокуратури, яка вже на свій розсуд прийме рішення або про порушення цивільної справи, або ж кримінальної.

В самій опозиції теж вирішено підвести підсумки. Віктор Ющенко в середу о 12 годині скликає нараду в своєму штабі на Щорса, куди вже запрошені деякі члени НУНС.

В той же час, за словами джерел “Української влади” одразу після мітингу в БЮТ пройшла нарада, під час якої Олександр Турчинов заявив, що в залежності від того, хто і як себе проявив у вівторок, будуть переглянуті стосунки з деякими депутатами. Юлія Тимошенко дала настанову жодним чином не критикувати партнерів з НУНС і особисто Віктора Ющенка

Під час наради попередньо були оголошені і нові орієнтири.

По-перше, було вирішено відмовитись від оскарження результатів голосування за ратифікацію угоди про Чорноморський флот. Як зізнався один з членів БЮТ, “судові можливості опозиції виявились більш демонізованими, ніж є насправді”. Теоретично опозиція може звернутися або до Конституційного суду, або до Адміністративного суду. Втім будь-яке подібне звернення стане початком визнання рішення парламенту і лише затягне час.

По-друге, засідання у вівторок показало, що з цього дня Верховна рада перестала бути головним оплотом опозиційної діяльності. Більш радикальні дії в стінах парламенту вже неможливі. А влада проявила всю можливу безкомпромісність на шляху досягнення поставлених цілей.

Тому до кінця поточного тижня керівникам всіх штабів БЮТ по всій країні буде донесений новий план дій, згідно з яким на всіх підконтрольних підприємствах, університетах, державних установах, де це можливо повинні бути створені так звані “Комітети захисту України”. На 11 липня Юлія Тимошенко збирається влаштувати чергову акцію під стінами Верховної ради і зібрати стільки людей, щоб не дати відкрити засідання парламенту.

Кінцева мета — максимально розхитати владу, що зрештою можна було б конвертувати у важіль на переговорах і домогтися проведення дострокових парламентських виборів. Хоча зараз в штабі БЮТ панують скептичні настрої з приводу необхідності таких виборів. Внутрішня соціологія БЮТ показує, що наразі позиції блоку не дуже сильні, і це зрештою може привести до того, що велика частина фракції буде проти розпуску Ради.

По-третє, опозиції терміново потрібно вирішити внутрішні взаємовідносини. Справа втому, що разом з ратифікацією угоди про Чорноморський флот та прийняттям держбюджету, “регіонали” також прийняли нові зміни до регламенту Верховної ради.

За словами джерел, під час наради у вівторок Микола Томенко вже попередив Юлію Тимошенко про те, що з наступного пленарного тижня парламент живе в новій реальності. Тепер рішення про обрання першого заступника і заступника голови парламенту ухвалюються відкритим поіменним голосуванням більшістю, а не двома третинами голосів як раніше. Це означає, що опозиція може втратити посаду першого заступника.

Крім того, за новими правилами, в разі наявності у Верховні раді декількох суб'єктів парламентської опозиції розподіл керівних посад у комітетах визначається або на основі укладеної між ними угоди, або, за її відсутності — шляхом жеребкування, що проводиться лічильною комісією у встановленому нею порядку. Тобто теоретично, опозиція може втратити і ключові позиції в парламентських комітетах.

Мустафа НАЙЄМ