Остаточний штрих до дискредитації

11 лютого вони надали КС документальні докази в справі, що стосуються порушення процедури голосування, тобто здійснення його картками відсутніх депутатів.

Якщо КС на вимогу позивачів визнає ці зміни до Конституції неконституційними, то чергову спробу встановити терміни виборів, які зазначались в цьому законі, можна буде здійснити не раніше, ніж через рік.

Оскільки “провина” за ненадання тлумачення термінам виборів лежить на тому ж таки КС, — він мав би швидко дати це тлумачення, одразу із скасуванням змін до Конституції, можливо, навіть ще до березневого “дедлайну”.

Якщо ж Конституційний суд НЕ визнає зміни до Конституції неконституційними через порушення процедури, то підтвердить свій статус кишенькового органу Януковича. Можливо, для самого Януковича це просто банальна ознака стабільності, яку він чомусь плутає з демократією. Але окрім самого гаранта декого ще цікавить, аби його репутацію не дискредитувала опозиція.

КС — не опозиція. Але як йому не дискредитувати Януковича, якщо вперше навіть за його президентство має пряму публічну вказівку “прийняти впроваджені зміни до Конституції”, що для Суду, на думку гаранта, буде “чистою формальністю”. Навіть під час “реанімації” Конституції 1996 року Янукович так відверто не скеровував суддів КС, а лише імітував покору вищому органу конституційної юрисдикції.

Тому перед суддями стоїть непросте завдання.

Надто швидке формальне відхилення подання опозиціонерів буде відверто означати виконання не те що замовлення, а наказу президента.

Відкриття провадження, але з тією ж метою — потребуватиме надто складних аргументів. Важко навіть уявити, яких саме.

Нарешті, можливе затягування часу, аби просто вийти за межі строків весняних виборів, визначених Конституцією 1996 року. І, так би мовити, зняти актуальність питання. Але насправді в такий спосіб ніяку актуальність не зняти, оскільки йдеться про зміни до Конституції на роки вперед, і відповідь не за формою, а за суттю дати таки, схоже, доведеться.

На те, що КС, нарешті, в даному провадженні повернеться в конституційне поле, висловила сподівання член Венеціанської комісії пані Ставнійчук.

Про те, що подання 53-х народних депутатів має судову перспективу, тим більше, що саме тлумачення особистого голосування депутатів уже давалось Конституційним судом, заявив в нещодавньому інтерв’ю колишній суддя КС пан Козюбра. І назвав умову: докладне документування доказів позивачів стосовно фактів порушення процедури голосування. Так, щоб КС мав не встановлювати факти, а працювати з документами. Можливо, тому, що він уже “екс”, пан суддя не став посилатися на будь-які міркування політичної доцільності, подібно до зацікавлених осіб.

Нагадаймо, ще до здійснення подання до КС представник президента в парламенті пан Мірошніченко публічно висловився з приводу його “судової перспективи”. На його думку, вона дорівнює нулю, оскільки через порушення персонального голосування депутатів можна скасувати все українське законодавство.

Ця цитата пана Мірошніченка важлива, оскільки є додатковим публічним визнанням самого факту тотального порушення Конституції під час законодавчого процесу взагалі, і в даному випадку зокрема. Цей вислів посадовця, як, втім, і аналогічне публічне визнання глави регламентного комітету пана Макеєнка, можуть слугувати безпосередньо в суді доказом в справі.

І, що особливо важливо, ці цитати заважатимуть будь-яким можливим спробам, наприклад, керівництва парламенту сфальсифікувати документи внутрішньої звітності ВР, якими фіксується фізична наявність чи відсутність депутатів під час голосування.

Але для Конституційного суду правовою підставою відхилення подання не може бути аргумент про те, що визнання процедурного порушення несе загрозу всьому масиву українського законодавства. По-перше, це не є правовим аргументом, а по-друге, ця загроза через її ігнорування лише зростає.

КС неодноразово стикався з подібною проблемою і в 1998 році підтвердив, що особистим голосуванням депутата є власноручне натискання кнопки в електронній системі “Рада”, як і подання бюлетеню чи підняття руки. І що в разі порушення цієї процедури закон може бути скасований як неконституційний.

Водночас жодного закону на цій підставі скасовано не було, і неодноразово КС, відхиляючи відповідні подання, фактично визнавав спосіб натискання депутатами кнопок їхньою внутрішньопарламентською справою. І все — через доказову базу, яка визнавалась недостатньою і вимагала від КС дослідження в процесі слухання, подібно до будь-якого іншого суду, фактів й доказів стосовно дій конкретних осіб.

Тобто фактично в ті давні часи КС встановив дивну суперечність між власним обов’язком вивчати конституційність актів владних структур з точки зору процедури — і тлумаченням самої законодавчої процедури як низки дій законодавців, тобто депутатів. Через це самі повноваження КС в 2 і 3 частинах ст.15 закону про Конституційний суд за 15 років його діяльності залишалися “сплячими”. І ніхто не подбав, аби “розбудити” їх.

От і нині, сподіваючись на цю суперечність, очільник фракції Партії Регіонів пан Єфремов іронічно порадив ініціаторам оскарження змін до Конституції звертатись одразу до адміністративного суду.

Куди, втім, уже звертався нещодавно депутат Катеринчук зі скаргою на ЦВК стосовно бездіяльності в питанні оголошення парламентських виборів. І — програв: справа завершилась “відфутболюванням” скаржника вже з боку системи адмінсудів … куди б ви думали? До Конституційного суду! Адміністративний суд послався на неможливість розгляду справи про терміни виборів, бо КС ще не дав свого тлумачення тих термінів в зв’язку із зміною Конституції, натомість експертно схвалив тоді ще проект чергових конституційних змін щодо термінів…

В “справі про особисте голосування депутатів”, щоправда, тлумачення КС давно існує, але звернення до адміністративного суду не скасує закон як неконституційний.

Як свідчать ЗМІ, позивачі з опозиції надіслали до КС 16 сторінок документальних доказів порушення процедури персонального голосування під час внесення змін до Конституції, а також відеоматеріали й свідоцтва преси. В разі, якщо КС таки не зможе проігнорувати ці докази і хоча б почне впровадження, — саме очікування рішення Суду може мати цікаві політичні і законотворчі наслідки.

Наприклад, уже маємо заяву спікера Литвина про те, що Верховна Рада ближчим часом не збирається розглядати ані пенсійну реформу, ані Житловий, ані Трудовий кодекси. Причому якщо стосовно пенсійної реформи рішення про відтермінування і проведення спершу парламентських слухань ухвалили в Кабміні, то відмова від кодексів — явно ініціатива самого Литвина.

Чи не виборами знов запахло, якщо автор панегіриків “реформатору Януковичу” береться фактично торпедувати його антисоціальний бліц-кріг?

В будь-якому разі кожного дня зростає потреба “розмінувати”, тобто легітимізувати українське правове поле, прибравши небезпеку його руйнування через систематичне порушення процедури депутатами.

Чи можна це зробити, просто викресливши вимогу щодо особистого голосування депутатів з Конституції, як запропонував депутат Макеєнко?

Можна. Через референдум, на якому буде скасовано визначення України як демократичної держави, усунено розподіл державної влади на три гілки, а також ліквідовано парламент, уряд та судову систему взагалі. Оскільки в кожному з цих колегіальних органів рішення ухвалюються виключно шляхом голосування на засіданнях. А голос як форма волевиявлення є приналежністю особи кожного окремого депутата, міністра й судді.

Втім, це буде останній референдум в Україні, оскільки ним буде покладено край використанню свого голоса і громадянами.

Якщо саме такий зміст закладається в ініціювання Януковичем нового конституційного процесу — то навіть на тлі вже здійснених “подвигів” це буде цікавим сюрпризом для всього світу. Ну й, зрозуміло, останнім штрихом дискредитації його режиму.

Якщо ж плани режиму не такі радикальні, а адепти стабільності збираються всього лише запровадити мажоритарний (чи змішаний) виборчий закон, то особисте голосування тим більше залишається засадничим способом ухвалення рішень.

Особисте голосування — це пряма протилежність імперативному мандату. А особиста присутність депутатів на своєму несумісному ні з якими іншими посадами робочому місці — омріяний механізм відокремлення влади від бізнесу. До речі, закон про регламент враховує всі професійні обов’язки депутатів і виділяє для їхнього здійснення достатньо часу.

Тож за відновленням дотримання вимог хоч би цієї справедливості, мабуть, уважно слідкуватимуть українські громадяни, які несуть постійні втрати через нелегітимне впровадження реформ своїх депутатів.

І хіба що з метою відволікти їхню увагу від цього стеження можливе застосування нелюдських методів, зокрема, знищення відомого журналіста, про яке “попередив” один знавець брудних технологій.

Натомість скасування як неконституційних змін до Основного закону, абсолютно наочних для всієї країни і світу, безперечно, хоч частково відновило би демократичний імідж України і завдало би відчутного удару по всіх кривдниках режиму.

Якщо це взагалі входить в плани Януковича, котрому, схоже, імідж крутого “поганого хлопця” з рабським оточенням дорожчий за всі ці демократичні дурниці…

Ірина ПОГОРЄЛОВА