Остарбайтери—нелегали

Фінальний відрізок забігу за владою Партія регіонів подолала блискавично. У вівторок Рада дозволила формувати коаліцію “тушками”, у середу Янукович підписав відповідний закон, а вже вчора у парламенті було оголошено про нову більшість, відтак призначено й новий склад уряду.

Главою уряду став Микола Азаров — уродженець Росії, людина, яка за 25 років перебування в Україні не вивчила державної мови. За призначення Миколи Яновича Прем’єр—міністром учора проголосували 242 народні депутати. Майже всі вони стали членами коаліції “Стабільність і реформи”.

Ой, хто—хто Миколая любить

Учора вранці в “Голосі України” було надруковано зміни до Регламенту, що дозволяють формувати коаліцію фракціям, а також рядовим депутатам. Це остаточно розв’язало руки політикам, які запланували сформувати коаліцію Партії регіонів, представників Блоку Литвина, комуністів, “остарбайтерів” з інших фракцій та позафракційних депутатів.

На самому початку засідання Голова ВР оголосив: у парламенті створено коаліцію. Володимир Литвин повідомив, що до неї увійшло 235 народних депутатів, щоправда, не озвучив перелік прізвищ (до фракцій ПР, КПУ та БЛ входить лише 219 нардепів, тобто назбиралося ще 16 “тушок”).

Після цього коаліція “СтаРе” влаштувала перше засідання. Коаліціянтам треба було виконати формальну процедуру і внести Президентові пропозицію щодо кандидатури Прем’єр—міністра. Цим щасливчиком мав бути Микола Азаров, голова штабу Януковича на виборах. Депутати зібралися прямо в сесійній залі довкола “регіоналів” Єфремова й Андрія Клюєва, “литвинівця” Шарова та комуніста Симоненка. Голосували підняттям рук. Це так нагадувало “парнокопитне” голосування за політреформу в 2004 році, котра теж проводилася з мухлюваннями та рейдерськими прийомчиками. Цього разу голосів вистачало, натомість не відповідав Конституції сам принцип формування коаліції. Втім, “регіонали” умили руки: мовляв, ще буде їхнє подання до Конституційного Суду, і колись він щось розтлумачить.

І вже за лічені хвилини — це таки “донецькі”, а не “помаранчеві”! — в парламенті було зареєстровано президентські подання на призначення Азарова Прем’єр—міністром, міністром закордонних справ — Костянтина Грищенка, міністром оборони — Михайла Єжеля. Заодно Янукович вирішив зняти голову СБУ Валентина Наливайченка, а натомість призначити Валерія Хорошковського, досі — заступника голови.

За призначення Азарова, який у презентаційному виступі пообіцяв насамперед навести жорсткий порядок у фінансовій сфері та впровадити податкові канікули на п’ять років, проголосувало 242 депутати: фракції Партії регіонів, комуністів і Блоку Литвина — у повному складі (оце дисциплінованість!), 4 позафракційних, 8 БЮТівців (Барвіненко, Веревський, Задирко, Каплієнко, Г. Омельченко, Полунєєв, Савченко, Черпіцький) та 11 членів фракції “НУНС” (Бут, Василенко, Довгий, Жванія, Клименко, О. Омельченко, Палиця, Плющ, Поляченко, Слободян, Шемчук).

Далі все пішло як по маслу. Верховна Рада звільнила Тимошенко з посади Прем’єр—міністра (Литвин, оголошуючи про проект постанови, зазначив, що йдеться про “Юлію Володимировича... Володимирівну”), а також припинила повноваження членів старого Кабміну. Після Азарова нове місце роботи дістали й Грищенко, Єжель, Хорошковський.

Після вдалого голосування Микола Азаров отримав букет червоних троянд від Президента і попідписував подання на призначення членів Кабінету Міністрів. Адже конституційна процедура вимагає, щоб відповідні пропозиції парламентові вносив саме глава уряду.

Парламент чекає струсу

Відтак Рада припинила повноваження депутатів, які перейшли працювати в Кабінет Міністрів, і вже в обід провели перше засідання. Таким чином, фракцію Партії регіонів найближчим часом поповнять новобранці. А фракція “регіоналів” відчутно посіріє без своїх лідерів.

Фракція “НУНС”, окремі частини якої безуспішно намагалися вести переговори з Партією регіонів, учора ухвалила рішення про перехід в опозицію. “Ми будемо в опозиції до новоствореної коаліції”, — заявив Микола Мартиненко. Щоправда, займенник “ми” щодо цієї фракції вже давно недоречний.

БЮТ теж підтвердив намір перейти в опозицію. “Ми очікуємо, що КС ще раз дасть чітку оцінку цим діям”, — заявив голова фракції БЮТ Іван Кириленко.

Довідка

Азаров Микола Янович

Народився 17 грудня 1947 року в м. Калуга (Росія).

У 1971 р. закінчив Московський університет за фахом “геолог—геофізик”.

Доктор геолого—мінералогічних наук, професор, член—кор. НАНУ.

1971—1976 роки — начальник дільниці, головний інженер тресту “Тулашахтоосушення” комбінату “Тулавугілля”. 1976—1984 рр. — завідуючий лабораторією, завідуючий відділом Підмосковного науково—дослідного і проектно—конструкторського вугільного інституту. 1984—1995 рр. — на керівних посадах в Українському державному інституті гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.

Народний депутат України II скликання.

1996—2002 рр. — голова Державної податкової адміністрації.

Листопад 2002 — лютий 2005 рр., серпень 2006 — листопад 2007 рр. — перший віце—прем’єр—міністр.

Одружений. Має сина.

Два Колесникова, два Бойка, один Табачник

Список нового Кабміну вразив навіть песимістів. По—перше, в уряд ідуть міністри, які вже не раз обіймали посади в Кабміні, зокрема під час двох прем’єрських каденцій Віктора Януковича. Якщо йдеться про нові обличчя, то це здебільшого невідомі широкому загалові люди. По—друге, серед претендентів нема жодного яскравого прихильника прозахідного цивілізаційного курсу, а в списку — кілька українофобів на чолі з Дмитром Табачником.

“Посаду міністра освіти отримала людина, яка спить і бачить Україну в московському рабстві. Дмитро Табачник ненавидить все українське — нашу мову, культуру, символи. А саму українську державність він бачить лише сателітом Москви. [Навіть “регіонал”] Борис Колесников, до якого теж є багато зауважень і його важко вважати патріотом, називав Табачника “дешевим клоуном, казнокрадом і музейним злодієм”... Будьте певні — цей міністр освіти максимально використає свою посаду, щоб викорінювати все українське, починаючи з учнівських парт”, — заявив з цього приводу депутат від групи “За Україну!” Іван Стойко.

По—третє, після двох із половиною років урядування Юлії Тимошенко в Кабміні не буде жодної жінки — гендерного паритету не дотримано.

По—четверте, всі чільні пости в уряді обійняли представники Партії регіонів: “донецькі” вирішили не ділитися. Виняток становлять віце—прем’єри Володимир Семиноженко (він розкручує громадський проект “Нова Україна”) і Сергій Тігіпко. Їх можна вважати “варягами”, але умовно: свого часу Тігіпко очолював виборчий штаб Януковича, а Семиноженко очолював Партію регіонів перед приходом туди Януковича.

При цьому Тігіпко — зразок разючої непослідовності українських політиків. Ще кілька днів тому він казав, що коаліція “тушок” — це “пряме порушення Конституції”, “це такий же метод, який використовують сьогодні рейдери”. Відповідаючи на питання, чи піде Тігіпко в такий уряд, “сильний кандидат” відповів: “Ніколи! Ніколи! Інакше я б не поважав тих людей, які за мене голосували, — більше трьох мільйонів двохсот тисяч людей. Я би вважав, що я просто зрадив їм”. Але зрадив — і не моргнув!

По—п’яте, в уряді не зберігся жоден міністр із каденції Юлії Тимошенко. Навіть “аграрій” Юрій Мельник, який пересидів кількох Прем’єр—міністрів, і міністр закордонних справ Петро Порошенко. Петро Олексійович дуже старався зберегти посаду: організовував поважне міжнародне представництво на церемонії інавгурації, їздив у перші закордонні відрядження з Януковичем і підставляв йому плече в цих одіозних мандрівках. Учора, представляючи колективу Міністерства закордонних справ Костянтина Грищенка, Янукович сказав Порошенкові: “Хотів би побажати Петрові Олексійовичу, щоб ми ще попрацювали разом”.

Цікаво, що в уряді тепер буде два однофамільці — пара Бойків і пара Колесникових.

Іван ДІДУШОК