Останній мільярд Фрідмана. Як російський мільярдер рятував український Альфа-Банк від націоналізації

Серед бізнес‑клієнтів “Альфи”: “Метінвест”, “Нафтогаз”, “Укрзалізниця”, “Кернел”, МХП. “Ми ніколи не були опорним банком для афілійованих компаній з “Альфа-Груп”,— каже Луканов. — Принципу “дружба дружбою — тютюнок нарізно” ми навчилися ще під час криз 1994 та 1998 років”. “Київстар” та IDS Borjomi були серед клієнтів банку, але на загальних умовах. 

Банк в Україні російська “Альфа‑Груп” отримала майже випадково: наприкінці 1990‑х їхній інвесткомпанії “Альфа‑Капітал” за борги дістався невеликий Київський інвестиційний банк. Його швидко перейменували в Альфа‑Банк, але крім назви він мав мало спільного з банківським бізнесом групи. 

На той час російський Альфа‑Банк вже був однією з найбільших приватних фінустанов РФ, а українська “Альфа” була далека від вищої ліги. Луканов, який тоді займався дочірніми банками групи ABH Holdings S.A., згадує, що в одному з річних звітів початку нульових український менеджмент описував свій банк як “установу, що протягом багатьох років займає чільні місця у третьому десятку українських банків”. 

Треба було обирати, з ким поводитись жорстко: з кредиторами чи з боржниками. Обрали других. Можливо, це була помилка.

Олександр Луканов

Помаранчева революція надала Україні інвестиційної привабливості. Російські акціонери “Альфи” вирішили, що час українському банку змінити лігу. В Україну відправили Луканова, який їхав закривати амбітну угоду: між Фрідманом і Віктором Пінчуком була домовленість про придбання Укрсоцбанку, який на той час входив до топ-5 фінустанов. 

“Альфі” завадила щедрість австрійської групи Raiffeisen, яка у серпні 2005‑го купила найбільший український банк “Аваль” за $1 млрд з мультиплікатором 3,7 капіталу. Коли Пінчук побачив такі цифри, то швидко вийшов з угоди. “Ми домовлялися про мультиплікатор 2,3 до капіталу, тоді як на ринку вже говорили про цифри у 5, 6 та навіть 12”, — розповідає Луканов. 

Невдача змусила змінити стратегію: банк вирішив зростати органічно з фокусом на корпоративних клієнтів. До 2012‑го акціонерів в українській “Альфі” представляв Андрій Косогов, потім до 2020 року — Авен, який у групі займається банківським бізнесом, каже Луканов. Однак найкраще на українських реаліях знався саме Фрідман. 

За словами Луканова, який до 2013 року обіймав посаду керівного директора українського Альфа‑Банку, Фрідмана до розвʼязання проблем підключали дуже рідко. Чи не єдиний випадок, за його словами, це історія, коли у другій половині нульових чиновники Нацбанку вимагали у нього “подяку” за погодження збільшення капіталу. “Банки роздували капітал перед продажем, і регулятор зрозумів, що це питання великих грошей, — пояснює Луканов. — Вони хотіли щось із цього мати”. Питання вирішилось, коли Фрідман зателефонував президенту Ющенку. 

У кризу 2009‑го українська “Альфа” увійшла чи не з найбільшим боргом за єврооблігаціями — близько $1 млрд. Щоб розрахуватися, треба було вправно збирати борги з власних боржників. Так у “Альфи” з’явилося реноме жорсткого колектора. “Треба було обирати, з ким поводитись жорстко: з кредиторами чи з боржниками. Обрали других. Можливо, це була помилка”, — визнає Луканов. 

За кілька років після кризи банк почав активно скуповувати кредитні портфелі менш вправних у поверненні проблемних кредитів конкурентів: Сведбанку, Укрпромбанку, Промінвестбанку та ПроФінБанку. Революцію гідності Альфа‑Банк зустрів на 11-й позиції серед найбільших фінустанов країни. 

Війна на Донбасі й економічна криза 2014—2015 років тільки посилила апетити банкірів. “Альфа” вела М&A‑перемовини майже з усіма іноземними банками, які були представлені в Україні. “Дві кризи сформували чітке розуміння, що банк буде більш стійким, якщо роздрібний портфель буде принаймні співставним з корпоративним”, — каже Луканов.

У 2014‑му поглинули Банк Кіпру, а у 2016‑му Фрідман таки зміг купити Укрсоцбанк. Цього разу не у Пінчука, а в італійської групи UniCredit, яка придбала його в українського бізнесмена у 2008 році за $2,1 млрд. За Укрсоцбанк та конвертацію у капітал “материнських” кредитів на $500 млн UniCredit отримала майже 9,9% акцій в ABH Holding, що об’єднує всі банківські активи “Альфа‑Груп”. 

До початку війни Фрідман намагався провести ще одну мегаугоду. У 2021‑му його британський холдинг LetterOne в консорціумі з інвесторами вів перемовини з власниками monobank про купівлю проєкту. LetterOne готовий був заплатити близько $1 млрд. 

За словами інвестбанкіра, знайомого з деталями перемовин, українська сторона хотіла почати торги з $4 млрд. Також бізнесмени обговорювали з фаундерами mono Олександром та Дмитром Дубілетами, а також Олегом Гороховським створення окремого фінтех‑проєкту на базі Амстердамського торгового банку. З обох питань домовитися не вдалось.

Хроніки “Альфи”

Останні кілька місяців “Альфа” знаходиться під наглядом НБУ. В грудні у банку проходила поглиблена перевірка. “Представники регулятора мають повний доступ до всіх систем банку”, — розповідає Луканов. За новим законом, приводом для націоналізації системного банку має стати неплатоспроможність через втрату ліквідності. 

З початку року з банку вийшло 65% коштів корпклієнтів та приблизно 25% фізосіб, говорить аналітик інвесткомпанії ICU Михайло Демків. Упродовж жовтня, коли розмови про націоналізацію поновилися, відтік прискорився з 4 до 7 млрд грн на місяць, розповів один із високопосадовців з посиланням на дані НБУ. Жоден банк не може нескінченно витримувати панічні набіги клієнтів. 

Співрозмовники у НБУ та ОП, з якими Forbes спілкувався у жовтні та листопаді, припускали, що привід для націоналізації, враховуючи відтік, міг з’явитися у середині грудня. 

Інший сценарій, який є на столі в української влади, — дочекатися, доки Фрідман зможе докапіталізувати банк на мільярд, та націоналізувати після цього, розповіли співпрозмовник, дотичний до ОП, та один з депутатів фінансового комітету Верховної Ради.

У чому резон Фрідмана вносити гроші без гарантії, що банк не націоналізують? “Це можливість розійтися миром”, — вважає співрозмовник, близько знайомий із ситуацією у банку, що попросив не згадувати його у цій статті. За його версією, після докапіталізації Україна не матиме претензій до акціонерів та екскерівництва банку. 

В України є козир вагою майже в пів мільярда доларів для такого сценарію. У травні суд за запитом Бюро економічної безпеки арештував рахунки з цінними паперами холдингової компанії ABH Ukraine (Кіпр) Фрідмана, яка володіє 42,4% акцій Альфа‑Банку на 12,4 млрд грн. Кількома тижнями раніше були арештовані активи кіпрських компаній Фрідмана на 469 млн грн. БЕБ підозрювало спробу виведення активів з України. Луканов каже, що це звичайні операції з рахунками нерезидентів в українському банку. 

Михайло Фрідман, російський мільярдер, якому належить Альфа-Банк. Фото Getty Images

Версія двох співрозмовників, знайомих із ситуацією в банку, — арештованими активами були корпоративні облігації кіпрської компанії акціонера банку ABH Ukraine (Кіпр) на $500 млн, які “Альфа” продавала своїм преміум‑клієнтам. Банку потрібно розморозити ці активи, щоб розрахуватися з інвесторами. “Це капітани нинішньої української політики та великі бізнесмени, зокрема з числа близьких до акціонерів”, — каже на правах анонімності співрозмовник з інвестринку. Станом на початок грудня платежі за ними, за його словами, не проводилися. 

Для української влади це означає суттєві репутаційні ризики. “Виглядатиме так, що за безтерміновий субординований борг на мільярд, за яким росіяни будуть отримувати відсотки, Україна поверне акціонерам активи на $450—500 млн, — каже один з інвестбанкірів, що просив зберегти анонімність. — Зрештою може виявитися, що банку реально потрібна докапіталізація на $300 млн”. 

Фрідман відкидає подібні теорії. “Для нас головне — інтереси клієнтів, перед якими ми відповідальні як акціонери, а капітальний запас дозволить банку зіграти важливу роль у відновленні України, — написав він у коментарі. — Все решта — домисли та спекуляції”. 

Бізнесмен висловив нерозуміння, чому українська влада зволікає з підтримкою. “Процес докапіталізації завершився б у найкоротші терміни, якби НБУ офіційно підтримав нас у отриманні дозволів”, — написав він.

Очільник Нацбанку Андрій Пишний наголошує, що процедура докапіталізації є чітко формалізованою. Він підтвердив обмін листами між акціонером та регулятором, але НБУ так і не отримав повного пакета документів. Луканов у цій відповіді бачить позицію: покажіть гроші, і будемо говорити про умови. 

Шпек теж каже, що поки немає позитивного рішення від регуляторів у Монако та Великій Британії на дозвіл використати гроші для докапіталізації банку, немає сенсу говорити про варіанти подальшого розвитку подій. “Спочатку треба створити прецедент з розморожування коштів”, — каже він. За його оцінками, відповідь реально отримати вже до кінця року.

Який у цьому році sense

Держава вже шукає потенційний менеджмент та членів наглядової ради для націоналізованої “Альфи”. Їхнім завданням буде втримання банку, доки йому не знайдуть покупця. 

“Альфа” стане п’ятим банком у власності держави. Частка держбанків за чистими активами сягне 54,2%. “Диспропорція вже є, і можлива націоналізація її сильно не змінить”, — каже Демків. Але ні в кого немає відповіді, навіщо державі ще один універсальний банк. 

Знайти інвесторів під час війни буде нелегко, впевнений партнер інвесткомпанії Soul Partners Ігор Верхогляд. Ймовірність входження в капітал іноземців близька до нуля. 

Інший інвестбанкір, який спілкувався на умовах анонімності, бачить нетривіальний вихід: UniCredit Group, яка вже й так має міноритарну частку в банку через ABHH, забирає весь Sense Bank. 

Ще один варіант — азербайджанський холдинг NEQSOL. Навесні він цікавився Альфа-Банком, розповідали Forbes чотири співрозмовники із НБУ, уряду та в одній зі сторін перемовин. Далі першого дотику справа не пішла, НБУ дав зрозуміти, що не дасть погодження. У вересні регіональний директор NEQSOL Володимир Лавренчук запевняв Forbes, що зараз холдинг “не зацікавлений та не опрацьовує угоду”. Можливо, націоналізація змусить NEQSOL передумати.