Османська дипломатія. Як Туреччина допомагає Росії обходити санкції

На словах президент Реджеп Тайїп Ердоган підтримує Україну у війні та обіцяє допомогти у відновленні знищеної росіянами інфраструктури. Туреччина також постачає українській армії ударні дрони Bayraktar та бронеавтомобілі Kipri.

Водночас південний сусід України відмовляється вводити санкції проти Росії і навіть нарощує співробітництво з агресором. Ердоган та Путін публічно тиснуть один одному руки та домовляються про “поглиблення співпраці”.

Таку поведінку міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба пояснює ”традиціями османської дипломатії”. Туреччина хоче співпрацювати з Україною і водночас заробляти гроші на Росії.

У підсумку країна-агресор використовує Туреччину для пом’якшення наслідків західних санкцій і продовжує фінансувати обстріли українських міст.

В останні місяці західні країни намагаються вплинути на Туреччину, щоб вона припинила “годувати” агресора. Чи вийде схилити Ердогана до введення санкцій проти Росії?

Економічні експерименти Ердогана

Туреччина має набагато менше запасу міцності для введення санкцій проти Росії, ніж західні країни. У 2021 році президент Ердоган загнав економіку своєї країни в скрутне становище.

Туреччина зіткнулася з високою інфляцією і вирішила боротися з нею в екзотичний спосіб. Місцевий центральний банк знизив ключову ставку за позиками з 19% до 13%, хоча економічна теорія вимагає зворотного — підвищення ставки.

Економіку почали заливати грошима замість того, щоб їх абсорбувати для стримання інфляції. Зазвичай такі дії призводять до ще більшого зростання цін та зубожіння населення, але турецький президент з цим не згоден.

Логіка Ердогана така: завдяки здешевленню національної валюти турецькі експортери отримають більше лір за долари, стануть більш конкурентоздатними у світі та підвищать зарплати, які невдовзі наздоженуть інфляцію.

Турецькі активи через слабку ліру стануть більш привабливими, а економіка залучить більше інвестицій у доларах. Таким чином хронічний дефіцит платіжного балансу у 2022 році перетвориться на профіцит.

Однак цей план гарний тільки на словах, адже здешевлення ліри зробило дорожчим імпорт. За даними професора фінансів лондонського Королівського коледжу Гульчіна Озкана, 70% турецького імпорту — це сировина для заводів.

З одного боку, підприємства отримали стимули для зростання, а з іншого — тягар дорогого імпорту та хаос у власному балансі. Інфляція в липні становила рекордні 80%. Це відлякує інвесторів і заважає бізнесу довгостроково планувати.

Платіжний баланс Туреччини вийшов у профіцит лише на кілька місяців у 2021 році, а потім знову провалився. У червні торговий дефіцит становив 3,4 млрд дол, що на 200% більше, ніж у 2021 році.

Падіння платіжного балансу відбулося здебільшого через зростання світових цін на енергоносії. Дорогі газ та нафта викачують валюту з країни та зривають усі плани Ердогана.

Інфляція становить 80%, що далеко від цільових 5% на 2022 рік. Платіжний баланс у дефіциті, промисловість платить за енергоносії величезні суми. Ціни на газ та нафту зросли в доларах, а долари з початку року подорожчали на 40% у лірах.

Турецький індекс менеджерів із закупівель у промисловості (PMI) з початку року впав з 52 до 47. Цей індекс — один з передвісників економічної кризи. Вважається, що активність підприємств скорочується, коли показник падає нижче 50.

Рейтинг підтримки Ердогана на тлі економічних невдач почав падати. За даними агентства Metropoll, під час пандемії він становив 55,8%, зараз — 41,5%.

Це важливо, адже через рік у Туреччині відбудуться президентські вибори. Ердоган має звітувати про виконання своєї економічної стратегії на 2023 рік, яка за багатьма показниками не дотягує навіть до половини від запланованого.

Ердоган хапається за будь-які можливості, щоб оживити економіку під час світової кризи та отримати політичні бали.

Наприклад, завдяки дешевій лірі в Туреччину приїжджає більше туристів, які залишають валюту і поповнюють платіжний баланс. Ердоган відмовився розривати авіасполучення з Росією, звідки традиційно прибуває найбільше гостей.

Також туркам необхідно шукати покупців на квартири для стимулювання девелоперського сектору. Через інфляцію собівартість будівництва за рік зросла удвічі, але дешева національна валюта приваблює багато покупців з-за кордону.

У квітні 2022 року росіяни купили в Туреччині 1 152 об’єкти і стали головними іноземними покупцями нерухомості.

Росіяни використовують інвестиції в цю країну як безпечну гавань в умовах західних санкцій, тому жодних арештів на російські активи в Туреччині влада не накладає. Інші обмеження теж не вводять, щоб не отримати дзеркальні санкції.

Це лише невелика частина тісних турецько-російських зв’язків, втрата яких може коштувати Туреччині мільярдів доларів, а Ердогану — наступного президентського терміну.

Незалежність з російським газом

Турецька економіка залежить від російських енергоносіїв не менше, ніж країни ЄС. Країна отримує з Росії 45% обсягів споживання газу, 40% — бензину, 17% — сирої нафти.

Ердоган не вводив санкції передусім через залежність Туреччини від російської енергії. “Я не можу залишити свій народ мерзнути взимку”, — сказав він.

Проте Туреччина не шукає нових постачальників, а навпаки — нарощує співпрацю з агресором.

У серпні країна подвоїла імпорт нафти з РФ порівняно з аналогічним періодом 2021 року і частково компенсувала країні-агресору втрачені постачання до ЄС.

Сировина російської марки Urals продається з дисконтом до 30% відносно еталонної марки Brent, тому для турецьких нафтопереробних заводів це можливість заробити.

До того ж п'ять турецьких банків погодилися перейти на російську платіжну систему “Мир” та вести розрахунки за газ у рублях.

Звісно, Туреччина має програму з енергонезалежності. Зокрема, триває будівництво великої атомної станції “Аккую” вартістю 20 млрд дол, яка забезпечить 10% споживання електроенергії в країні.

Проте і цей проєкт тісно пов’язаний з росіянами. Станція працюватиме на російському обладнані, а зводить її компанія “Росатом”. АЕС будують з 2010 року і планують запустити у 2023 році до століття Турецької республіки.

Ердоган знає, що будь-яке загострення у відносинах з РФ може загальмувати будівництво. Востаннє проєкт заморожували в листопаді 2015 року, коли Туреччина у своєму повітряному просторі збила російський Су-24.

Країна сподівається почати розробку газових родовищ у Чорному морі, наростити постачання палива з Іраку, Ізраїлю та Азербайджану, зробити ривок у вітровій енергетиці.

Однак турки не хочуть відмовлятися від російських енергоносіїв та міняти постачальника, як це роблять західні країни. Отже, амбіції Ердогана щодо енергонезалежності поки що не заважатимуть путінському режиму заробляти.

Помідорна дипломатія

В економічній політиці Ердоган зробив ставку на зростання експорту. Для цього центральний банк країни здешевив національну валюту відносно долара. У травні експорт з Туреччини зріс на 19% порівняно з травнем 2021 року.

Росія — не головний покупець турецьких товарів. У 2021 році на країну-агресора припадали лише 2,6% турецького експорту на 5,8 млрд дол.

Цінність російського ринку для Туреччини в іншому: після санкцій там з’явилося багато місця для продукції турецьких виробників.

Для Росії ж постачання з Туреччини стали можливістю пом’якшити західні санкції та повернути на полиці магазинів якісні товари, які не вміють масово виробляти в РФ.

Експорт Туреччини в Росію в липні зріс на 75%. З травня по липень країна наростила постачання меблів, паперу та виробів з дерева на 157%, текстилю — на 129%, хімікатів — на 124%, електроніки — на 68%.

Для відносин Росії і Туреччини характерна так звана помідорна дипломатія. Так узагальнено називають періодичні закриття російського ринку для турецьких товарів, коли між країнами відбувається конфлікт.

Щоразу після недружніх дій Ердогана в турецьких томатах “раптово” знаходили віруси, після чого контрольні органи РФ забороняли їх ввозити. Тоді овочі псувалися в теплицях або на кордоні.

Таким чином, введення санкцій проти Росії може перекрити для Ердогана вагоме джерело валюти. Без допомоги західних країн швидко знайти заміну для російського ринку неможливо.

Вторинні санкції — не аргумент

Туреччина не дає ізолювати російську економіку, чим псує гру західним країнам. Найбільш подразливим для ЄС та США виявився російсько-турецький саміт у Сочі, де Путін з Ердоганом домовилися поглиблювати економічну співпрацю.

За даними джерел Financial Times, деякі країни ЄС можуть виступити за запровадження торговельних обмежень проти Туреччини, якщо та продовжить зближуватися з РФ. Вони можуть закликати свої компанії піти з цієї країни.

Сполучені Штати вже пригрозили турецьким компаніям вторинними санкціями, якщо ті співпрацюватимуть з росіянами, які перебувають під міжнародними обмеженнями.

Чи переконають ці погрози Ердогана припинити співпрацю з Москвою?

“Погроза санкціями буде малоефективною, оскільки турки болісно ставляться до питань суверенітету. Особливо це стосується ситуацій, коли їх намагаються змусити відмовитися від того, що вони вважають вигідним.

Вестися на погрози США Ердоган не може, бо виглядатиме слабким, що не притаманно для його політики”, — упевнений експерт-міжнародник з центру політичних студій “Доктрина” Денис Москалик.

Санкції проти Росії завдадуть збитків усім країнам, які їх запровалили.

Західні держави тримають удар і мають інструменти для взаємопідтримки. Туреччина ж — у хиткому становищі та складних відносинах з ЄС та США, тому рятуватися у випадку економічного колапсу їй доведеться самотужки.

Москалик вважає, що Ердогана можна схилити до протистояння з Росією, але Захід мусить підставити своє плече.

“Усе можна змінити, запропонувавши Туреччині співставні вигоди. Наприклад, доступ до ринків та технологій, які б зробили можливим нове “турецьке економічне диво”.

Ідеться про виведення відносин зі США та ЄС на новий рівень економічного, фінансового і технологічного співробітництва. Більш того — визнання Туреччини як впливового гравця на міжнародній арені”, — зазначив він.

Аби такий компроміс став можливим, ЄС та США мають переконати країни, що допомагають Росії. Серед них — Індія, Китай, Вірменія, ОАЕ. Потрібно не лише погрожувати вторинними санкціями, а надавати їм якісні альтернативи.

Поки цього зсуву не станеться, ніщо не заважатиме Ердогану далі бути “посередником” та російським хабом для обходу санкцій.

Богдан МІРОШНИЧЕНКО