“Орбан” із Гааги: чи зможе противник допомоги Україні стати прем’єром Нідерландів

Ще пару днів тому це здавалося неможливим, проте дострокові парламентські вибори 22 листопада сенсаційно виграла Партія свободи (PVV), що виступає проти мігрантів та, що важливіше, проти військової підтримки України та її прийняття в ЄС.

Партія Вілдерса здобуває 37 місць зі 150 у нижній палаті.

Це більше, ніж у будь-якої іншої партії, і значно більше, ніж передбачалося в опитуваннях громадської думки під час кампанії.

Натомість Народна партія за свободу і демократію (VVD) чинного прем’єра Марка Рютте, яку нині повела на вибори Ділан Єшильгьоз-Зегеріус, здобула лише третє місце і матиме у новому парламенті лише 24 місця.

Суто математично скандальний переможець виборів може залишитися в опозиції — альянс із ним є неприйнятним для більшості нідерландських партій. Однак просто так проігнорувати рішення виборців теж не вдасться.

Зрештою, востаннє в Нідерландах лідер партії-переможця виборів не ставав прем'єром аж у далекому 1982 році. 

Тож партії, що підтримують Україну, постали перед дуже непростим вибором.

Чому вибори дострокові?

Уряд у Нідерландах розвалився на початку липня, коли Народна партія за свободу і демократію (VVD) чинного прем’єр-міністра Марка Рютте та “Християнсько-демократичний заклик” (CDA) не змогли домовитися з “Християнським союзом” і D66 щодо посилення контролю за міграцією.

Уряд обговорював умови возз'єднання сімей біженців, а також питання створення двох класів притулку: тимчасового для осіб, які втікають від конфліктів, та постійного для осіб, які втікають від переслідування.

Метою обох пропозицій було зменшення кількості біженців, оскільки праворадикальні партії поза коаліцією, зокрема PVV, набирали собі голосів, посилаючись на обурення виборців у Нідерландах щодо міграції.

Інші партії коаліції були готові погодитися з двоступінчастою системою притулку, але вони не погодилися підтримати пропозицію Рютте про дворічний термін очікування, перед тим як біженці, які вже проживають в Нідерландах, можуть приймати своїх дітей.

За даними уряду Нідерландів, минулого року понад 21 тисяча осіб з-за меж Європейського Союзу звернулися з проханням про притулок у Нідерландах. Усього у 2022 році до Нідерландів іммігрували понад 400 тисяч осіб, що більше, ніж у попередньому році.

Рютте тоді сенсаційно оголосив, що йде з політики. Як згодом виявилося — заради боротьби за посаду генсека НАТО.

Його наступницею на чолі VVD стала міністерка юстиції Ділан Єшильгьоз-Зегеріус. Саме її уже і бачили в кріслі прем’єр-міністерки.

Однак побоювання щодо ультраправих не були безпідставними.

Вілдерс дуже добре розіграв карту міграції і неспроможності чинного уряду домовитися щодо потоку шукачів притулку.

Правопопуліст зі стажем

The New York Times описує Вілдерса як довготривалого “політичного провокатора” з “ворожнечею до іммігрантів та ісламу”.

Лідер Партії свободи Нідерландів (PVV) прагне вивести країну з Європейського Союзу, закликає до “деісламізації” Нідерландів і не бажає приймати біженців. Однак результат виборів приголомшив країну.

Перемогу PVV уже привітали їхні однодумці в Європі. Так, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан написав у соцмережах: “Вітер змін вже тут!”. Ще одна приятелька Вілдерса, французька ультраправа Марін Ле Пен, похвалила його “вражаючий результат”.

Популярна німецька газета Bild пише про “політичний землетрус у Нідерландах”.

Вілдерс описує іслам як “ідеологію відсталої культури” та називає марокканців “сміттям”. Його часто порівнюють з колишнім президентом США Дональдом Трампом за його провокаційні висловлювання та використання у соціальних мережах.

Він заснував Партію свободи (PVV) у 2004 році, зробивши антиісламську політику центром своєї партії. Вілдерс зазначив, що його огиду до ісламу підсилили вбивство радикального антиісламського кінорежисера Тео ван Гога у 2004 році та перебування в ізраїльському кібуці.

Однак донедавна здавалося, що зірка лідера Партії свободи згасала, бо в Нідерландах з'явилися молодші представники правого спектра, включно з Тьєррі Боде. Саме він був ідеологом референдуму про затвердження Угоди про асоціацію ніж Європейським Союзом та Україною у 2016 році.

Проте постійна присутність Вілдерса в нідерландській політиці, а також дедалі гостріша дискусія щодо імміграції нарешті знайшла відгук у широкому колі.

Нідерландські виборці, які минулого разу віддали свої голоси D66 і християнським демократам, цього разу вирішили, що ці партії неспроможні вирішити проблеми з масовою міграцією, тому час надати шанс тому, хто вже багато років обіцяє вирішити це питання.

У своїй кампанії Вілдерс намагався пом'якшити деякі зі своїх найбільш радикальних антиісламських висловлювань. Він натякав, що може відмовитися від запропонованої заборони на мечеті та Коран.

Замість цього він підхопив тему зростання економічних проблем, обіцяючи вирішити кризу з житлом і розпочати боротьбу з інфляцією і представляючи кліматичні заходи як нову форму тиранії з боку Гааги.

“Партії повинні перестрибнути свою власну тінь”, — казав Вілдерс минулої ночі після перемоги на виборах.

Доля України та літаків F-16

У Києві точно здригнулися від результатів виборів у Нідерландах — країні, яка під час повномасштабного вторгнення перетворилася на надійного партнера і друга України.

Хоча тема України не була центральною в передвиборчій кампанії, а також не стала розмінною монетою в політичній боротьбі, на щось позитивне від PVV очікувати не варто.

Подібно до інших лідерів ультраправих партій в Європі, Вілдерс хвалив правління Володимира Путіна, виступаючи проти “істеричної русофобії” в Європі. Він навіть їздив до Москви у 2018 році, де зустрівся з високопосадовцями Росії в Держдумі.

Цю поїздку різко засудили родичі нідерландських жертв збитого літака рейса MH17, які вважають його винним в ігноруванні ролі Москви в цій катастрофі.

Після вторгнення Росії в Україну Вілдерс дещо віддалився від Кремля, назвавши вторгнення помилкою.

Проте малоймовірно, що уряд під його керівництвом буде вести подібну до Рютте політику щодо допомоги Україні зброєю. Зокрема, Вілдерс заявив, що не підтримає відсилання додаткового озброєння в Україну, що може викликати охолодження у відносинах з Україною.

Тож в України є ще кілька місяців, щоб отримати всю обіцяну Нідерландами зброю, поки в країні формується новий уряд.

Проте ще є шанс, що в цьому уряді Вілдерса все ж не буде.

Хтось хоче коаліції з Вілдерсом?

За роки своєї агресивної політики Вілдерс нажив собі багато ворогів і мало хто хоче працювати з ним у коаліції.

Для багатьох політиків лідер ультраправих є персоною нон грата.

Так само й пересічні голландці не можуть повірити, що на міжнародній арені їх представлятиме Вілдерс, який ходить з охоронцями через свої агресивні висловлювання проти мусульман.

І якого донедавна мало хто сприймав всерйоз, адже завдяки зусиллям медіа він сприймався скоріш як карикатурний персонаж.

За таких обставин знайти партнерів у коаліцію Вілдерсу буде дуже непросто.

Хто може стати коаліційним партнером для ультраправих?

Втрат зазнали партії з нинішньої правоцентристської коаліції. Зокрема, “Демократія 66” (D66) отримує лише дев'ять мандатів, “Християнсько-демократичний заклик” (CDA) — п’ять, а “Християнський союз” (CU) — три.

Натомість переможцями виборів можуть себе вважати альянс “Ліво-зелених” і лейбористів (GL-PvdA) на чолі з колишнім віцепрезидентом Єврокомісії Франсом Тіммермансом — вони здобули друге місце і отримають 25 мандатів.

Також переможцями є дві політсили, що вперше беруть участь у виборах. Партія “Новий суспільний договір” (NSC) на чолі з Пітером Омцигтом здобуває 20 мандатів, а “Союз фермерів-громадян” (BBB), утворений на тлі фермерських протестів у Нідерландах, може розраховувати на сім мандатів.

Свій вибір у Партії свободи вже зробили — там хочуть коаліції з “партією Рютте” VVD та “Новим суспільним договором”. Така коаліція теоретично матиме 81 мандат, що гарантує стабільну більшість.

Проблема полягає лише в тому, що лідери цих партій раніше заявляли про неприйнятність коаліції з правопопулістами.

Зокрема, попри приналежність до правого спектра, партії Рютте та Вілдерса є антиподами в багатьох питаннях. В тому числі — й щодо підтримки України.

Не випадково, що нова лідерка VVD Ділан Єшильгьоз-Зегеріус, яка раніше говорила, що не хоче створювати уряд з Вілдерсом, після оголошення результатів виборів заявила, що лідер Партії свободи не може об'єднати країну.

Так само й керівник “Нового суспільного договору” Пітер Омцигт раніше називав Партію свободи серед тих, з ким він не хотів би створювати коаліцію.

Тож не виключено, що правими виявляться ті експерти, які прогнозують, що ситуація призведе до конституційного глухого кута.

І виходом з цієї кризи можуть стати ще одні вибори.

Але водночас дослідження Ipsos показує, що більше третини респондентів віддають перевагу правому уряду, і ще більше — 36%, вважають, що Партія свободи має в нього входити.

Ігнорувати ці настрої політикам буде непросто — і саме це дає Вілдерсу шанс очолити уряд.

Дар’я МЕЩЕРЯКОВА, журналістка “Європейської правди”