Операція “Фальсифікація”

Відома істина фальсифікаторів: не той виграє на виборах, хто набирає більше голосів, а той, хто їх рахує. А це обов’язок виборчих комісій.

Ще восени минулого року, коли “опозиція” — “Фронт змін” і “Батьківщина”, які дружно проголосували за запропонований регіоналами новий виборчий закон, тріумфували і заявляли про усунення можливостей фальсифікацій, з’явилося чимало сумнівів. Уже тоді увагу Тижня привернула новела цього законодавчого акта про те, що суб’єктом виборчого процесу є партія, яка висунула не партійний список, а кандидатів у народні депутати. Один депутат по мажоритарному округу — і партія набуває певних прав, зокрема брати участь у формуванні виборчих комісій. У такий спосіб до утворення останніх було допущено велику кількість технічних партій: крім п’яти парламентських, кандидатури від яких в обов’язковому порядку включаються до складу окружних виборчих комісій (усі вони подали по 225 осіб), та кількох впливових позапарламентських з’явилося майже 80 таких, які висунули своїх кандидатів, маючи мінімальні шанси перемогти навіть на мажоритарних округах.

Завдяки цьому партія влади, яка, за інформацією джерел Тижня, контролює більше ніж 2/3 членів ЦВК, дістала можливість встановити монопольний контроль і над окружкомами, де й можуть відбутися основні фальсифікації на жовт­невих виборах. Тож 13 із 18 місць у ОВК (остання цифра — це гранична кількість членів комісії) заповнюються за результатами жеребкування від непарламентських партій. 19 квітня цього року ЦВК затвердила такий порядок жеребкування, який повністю суперечить Закону про вибори народних депутатів України. Якщо законом була передбачена модель жеребкування по кожній окружній виборчій комісії (і саме такою була практика на попередніх парламентських виборах), то, згідно з постановою від 19 квітня 2012 року, визначається перелік партій на всеукраїнському рівні, які візьмуть участь у формуванні всіх виборчих комісій.

Як і слід було очікувати, 25 серпня ЦВК у такий спосіб визначила 19 непарламентських партій (серед яких, до речі, лише п’ять затвердили виборчі списки, а решта висунули лише мажоритарників), більшість із яких широкому загалові не відомі, що дає підстави вважати їх технічними проектами влади, яка за рахунок них може розставити своїх людей у комісіях. За інформацією джерел Тижня, прихована квота Партії регіонів формувалася за поданнями (кандидатів у члени ОВК) таких партій, як: “Русское единство” (221 подання), “Русский блок” (223), “Русь єдина” (225), Народно-трудовий союз (225), партія “Зелена планета” (225), Союз анархістів України (220), Ліберальна партія України (219), “Єдиний центр” Віктора Балоги (43), “Єдина родина” вже призабутого в політиці Олександра Ржавського (212), “Братство” Дмитра Корчинського (225). Свідченням абсурду, породженого Центральною виборчою комісією, є те, що “Єдина родина” і “Братство” висунули лише по одному (!) кандидату в депутати. За даними джерел Тижня, окрім “Єдиного центру”, всі подання від вищеназваних партій до окружних виборчих комісій (а це понад 2 тис. членів ОВК з 4050 можливих), готували юридичні служ­би ПР та близьких до неї олігархів, “неформальна” оп­ла­та праці якої здійснюється з джерел тієї ж таки владної політичної сили. Як стало відомо, робота над формуванням пулу технічних партій розпочалася понад рік тому, для чого було використано як старі партійні організації, так і створено нові “надійні” політпроекти.

Партія влади має ще дві виключно свої квоти в окружних виборчих комісіях — від фракції ПР та фракції Народної партії Литвина (литвинівці інкорпоровані у виборчий список ПР та отримали кілька погоджених з регіоналами мажоритарних округів). Отже, всього від ПР в окружних виборчих комісіях не менше 11—12 членів, а враховуючи різною мірою підконтрольних владі комуністів та політичну силу Королевської “Україна — Вперед!”, на виборах владу можуть представляти не менш ніж 13—14 із 18 членів у кожній ОВК.

Та невідомо, скільки протримаються і представники опозиції. Досвід переконує, опозиційна меншість може стати ще меншою внаслідок прямого тиску на членів ОВК. За новим законом, якщо член окружкому добровільно напише заяву на звільнення, то партія, яка його висувала, вже не зможе зробити заміну на іншого свого представника. Якщо не вдасться “добровільно”, то ЦВК може своїм рішенням достроково припинити повноваження неугодних членів ОВК від опозиції.

Водночас до окружних комісій не потрапило жодного представника двох реально прохідних опозиційних політичних сил — партії “УДАР Віталія Кличка” та ВО “Свобода”. Тож від опозиції в ОВК буде не більше ніж 3—4 із 18 членів, тоді як її рішення можуть ухвалюватися простою більшістю складу, а в день голосування, якщо немає 2/3 її членів, то 2/3 присутніх членів комісії, які всі може контролювати влада. А це означає, що Партія регіонів зможе на власний розсуд формувати за допомогою підконтрольних ОВК персональний склад дільничних виборчих комісій, скасовувати рішення останніх або визнавати вибори недійсними на тій чи іншій виборчій дільниці, результат на якій буде особливо негативним для влади. Й офіційні спостерігачі цьому не завадять — у ПР достатньо голосів у кожній ОВК, щоб усунути їх із засідань будь-якої комісії.

Андрій СКУМІН