Олена Білозерська: “Ярош уже не належить собі. Буде керувати, буде нести відповідальність. бо інакше — все, торба”

Звістка про створення Національного руху Дмитра Яроша багатьох застала зненацька. І начебто всі знали про його “розлучення” з “Правим сектором”; і зрозуміло було, що з політики він і його соратники, що залишили “ПС, не підуть. Але надто вже швидкими темпами стартувала легалізація нового проекту: в середині січня презентували новий рух; а вже на лютий намічений з'їзд, на якому, судячи з усього, буде оформлена нова політична партія.

Про те, чого чекати від нового проекту Яроша, ми поговорили з його соратницею, екс-членом Проводу “Правого сектору”, бійцем Української добровольчої армії Оленою Білозерською.

-Ви більш-менш детально роз'яснили, чому було вирішено використати у назві руху ім'я Дмитра Яроша: високий рівень довіри та поваги до провідника; лідерська сутність руху; усім відоме ім'я, а отже, у нової сили не буде проблем з ідентифікацією.

Добре, ну, а якщо з Дмитром Ярошем щось станеться? Або його думка не збігатиметься з точкою зору більшості побратимів, як це було у “ПС”? Як бути тоді?

- Якщо з ним, не дай Боже, щось трапиться у найближчому майбутньому — нашого руху не стане. Якщо потім, колись — буде не Рух Яроша, а Рух імені Яроша.

І я б не сказала, що він розійшовся з більшістю побратимів. Більшість якраз пішла з ПС разом з Ярошем. Ми впевнені, що не помиляємось у своєму Провіднику. Бо інакше наш рух розвалиться, а в Україні нічого не зміниться.

- Гаразд, процитую вашу статтю: “На нараді не йшлося про створення клону “Правого сектору”. Так сталося, що після Майдану не виникло сили тяжіння, здатної об'єднати прагнення патріотів будувати принципово нову державу Україна, дати цьому прагненню правильний вектор. Саме будівельним майданчиком нової національної держави і має стати новий рух”.

Олено, чи не здається вам, що з самого початку оцей “правильний вектор” аж занадто задають ім'я та особистість Дмитра Яроша? Я, звісно, розумію, що ви награлися у різноманітність внутрішніх платформ, що структура нового руху пронизана військовою дисципліною — але ж будь-якій політичній силі для розвитку потрібні нові ідеї; хто у разі потреби буде опонувати лідеру, чиє ім'я дало назву рухові?

— Ну, по-перше, це не моя стаття, це редакційна стаття з нашого сайту. По суті питання — мені здається, що, навпаки, особистість Яроша весь цей час недостатньо “задавала вектор”.

- Недостатньо? Ви справді так вважаєте?

— Розумієте, це по життю настільки м'яка людина… Він же не рветься ні в які провідники, хоча його посада називається саме так вже не один рік. Розумієте, у нього велика щаслива сім'я, троє дітей, маленький улюблений онук... Він двадцять років вишколював молодь, потім рік воював, був важко поранений, простіше кажучи, адреналіну нахапався на все життя. Тепер його б воля — мабуть, сів би собі удома з родиною і мемуари писав, допомагаючи побратимам мудрими порадами. А ми на нього насідаємо: “Ти це почав на Майдані, тобі й розгрібати — до кінця”. Бо просто немає іншого. Дмитро Ярош — не святий, святих немає, але він порядна людина. Це така рідкість серед людей, які бодай чогось досягли… І він сильна людина, хоча й дуже не любить демонструвати силу.

Ми абсолютно свідомо робимо з нього національного лідера, не беручи до уваги його особисті інтереси і не питаючи про особисті бажання. І він ним стане, а куди ж йому діватися? Він уже не належить собі. Буде керувати, буде нести відповідальність. Бо інакше — все, торба.

А щодо необхідності конструктивної критики — ой, знаєте, в Україні взагалі ніколи не бракувало критики, критиків і тим більше критиканів — будь-якої постаті, події чи явища. От чого нашому суспільству бракувало завжди і бракує зараз — це дисципліни. Може, пора попрацювати в цьому напрямку?

- Скільки людей наразі входять до руху? Який відсоток серед них тих, хто попередньо вийшов з “Правого сектора” і скільки людей вступили до руху “зі сторони”?

— У мене немає і не може бути такої статистики. Понад те, я навіть не уявляю, у кого вона може бути. З Ярошем вийшли з ПС обидва наші бойові батальйони — 5-й і 8-й, медичний батальйон “Госпітальєри” (тобто, абсолютна більшість підрозділів, які воюють) і кілька запасних батальйонів — точно знаю про Харківський і Дніпропетровський. Це якщо казати про силове крило. Ще є багато партійних осередків, які до нас долучилися. Тобто, з нами пішла більшість, але конкретний відсоток я назвати не можу.

Більшість запасних батальйонів, а також два воюючих підрозділи залишилися в ПС, але кількісно вони невеликі.

Щодо людей “зі сторони” — їх уже помітна кількість, але ж наш рух тільки формується, офіційно в нього ще ніхто не вступив, навіть я. Тобто, люди цікавляться, ведуть переговори. На з'їзді все стане зрозумілим.

— Коли збираєтеся оформлювати рух у партію?

— Вочевидь, під час з'їзду, який планується у лютому. Партія стане частиною руху.

- Олено, а навіщо вам потрібен рух? Чи не достатньо партії? Поясніть, як це працюватиме.

— Рух — це ширше поняття, ніж партія. По-перше, формат руху дозволяє залучити більшу кількість людей, в тому числі тих, які за українськими законами не можуть бути членами політичних партій через свій рід діяльності — наприклад, військовослужбовці. Також є багато людей, яким цікаво займатися громадською роботою, але які принципово не хочуть бути партійними, займатись політикою. І ще одна дуже вагома причина: політичні партії не можуть мати у своєму складі військові загони. А у нас є силове крило — бойові озброєні батальйони, від яких ми не збираємося відмовлятись. Війна іде. Наші батальйони призначені винятково для боротьби з ворогом, а не з політичними конкурентами.

Як це працюватиме? Політики займатимуться політикою, в тому числі братимуть участь у виборах. Вояки воюватимуть.

- Які політичні сили або громадські рухи Національний рух Дмитра Яроша вважає своїми природними союзниками?

— Перш за все, “Правий сектор”, звичайно. Щодо решти — пропозиції про співпрацю вже є, але казати конкретику ще рано. Якщо казати загалом — співпраця з різних питань можлива з будь-якими патріотичними силами, об'єднання в одну політсилу — ні. Бо ми — люди Яроша, а представники інших політсил — люди когось іншого, хоча й не називаються так.

- Є ще люди Порошенка, люди Яценюка. Надмірну увагу до себе з боку нинішньої виконавчої влади відчуваєте?

— Нам до неї не звикати. Раніше її було трохи більше, зараз трохи менше, потім, мабуть, знову буде більше… Конкурентів завжди мочать сильніше і брудніше, ніж ворогів.

- Найсвіжіші приклади того, як вас мочать конкуренти, навести можете?

— Саме як Рух Яроша нас всерйоз ще не мочили, бо ми ж тільки-тільки стали утворюватись, вони ще й стратегію “мочилова”, мабуть, розробити не встигли. Так, дрібні наїзди, яких ми майже не помічаємо, бо ми ж не з нізвідки виникли, а з ПС, і в нас за ці два роки вже шкура дубова. А от під назвою ПС ми всього зазнали. У нас є жарт: якщо хтось копнув ногою собаку і цей негарний випадок потрапив у ЗМІ — значить, той, хто це зробив, належить до ПС.(сміється.-Ред.) У наш час 90% “мочилова” конкурентів — саме інформаційне, воно дієвіше за інші методи. Крім цього — було оточення баз, було недопущення на фронт… До речі, не пускають і зараз, так що офіційно нас на фронті нема. Тільки офіційно, звичайно.

- А що думають з приводу створення нового руху колишні побратими з “ПС”? Доводилося чути, що більш непримиренні до курсу нинішнього президента люди залишилися у “ПС”, Дмитра ж Яроша та його прибічників звинувачують у “конвертації бренду”, у дискредитації ідеалів. Що відповідаєте на такі закиди?

— Вони і зараз наші побратими. Все-таки рік на передку разом. Усі бренди, крім прізвища Ярош, ми, йдучи, залишили їм — саме щоб уникнути конфлікту і якоїсь конфронтації. Вони справді позиціонують себе як більш непримиренні, певніше, вони відкрито декларують свою непримиренність. А ми нічого такого не декларуємо, бо навіть правильні декларації у невчасний момент — це велика шкода.

На всілякі закиди ми просто нічого не відповідаємо. Ситуація зараз така: керівництво ПС, як і ми, поводиться цілком коректно і жодних претензій до нас не декларує. Водночас в Інтернетах вже не перший тиждень відбувається просто страшне, явно професіоналами організоване мочілово Яроша і його соратників. Люди і боти, які це роблять, позиціонують себе як патріоти-радикали, героєм і взірцем для наслідування, як правило, проголошують покійного Лісника.

- Як саме це працює?

— Це працює так: користувач соцмережі, наприклад, з Лісником на аватарці буде у глузливому й принизливому тоні лаяти абсолютно все, що я напишу — навіть якщо напишу, що трава зелена. Усі дії Яроша, аж до вишивки бісером, він у такому самому тоні оголошуватиме зрадою. Вони розповсюджують образливі демотиватори, часто з викривленими цитатами нібито з Яроша, вони майже завжди не знають нашої внутрішньої “кухні”, взагалі нічого не знають, пишуть нісенітниці, головне — звинувачувальний тон і кількість коментарів, щоб виходило, як у відомому анекдоті: “У попа донька повія”. “Так у нього немає доньки, тільки сини”. “То нічого, хай тепер виправдовується”. Я не вірю, що за цим брудом стоять пеесівці. Комусь просто вигідно нас пересварити. Тому принципово — жодної реакції.

- Ви не вірите, що за цим брудом стоять пеесівці. А хто ж тоді? Не вірю, що у вас немає інформації з цього приводу…

— Я чітко знаю, кому це вигідно: владі. В тому числі російській. А відстежувати кожного бота — забагато честі для них. Мені що, більше робити нема чого? Он у мене оптика не пристріляна, треба домовлятись про полігон. Бо раптом завтра бойовий, а я з “декоративною” зброєю. Мене це турбує більше, ніж коментарі у Фейсбуці.

- У наш час для розвитку будь-якого руху потрібні гроші; різниця лише у їх кількості. Скільки грошей потрібного вашому рухові, і звідки ви їх братимете?

— Я фінансовими питаннями ніколи не займалася. Але впевнена, що десятої частини бюджету будь-якої з провідних українських партій нам би вистачило для повного опанування влади в Україні. Головне — не брати гроші у когось одного, в якогось олігарха чи політика, щоб не потрапити до нього в залежність.

Крім того, частину грошей, які зазвичай витрачаються на рекламу політсили, можна компенсувати різними гарними справами. Я давно і шалено сподіваюсь, що нам вдасться добряче наступити на хвіст ваті, як вдалося, коли ми були “Правим сектором”. Тоді безплатний піар за їхній рахунок нам забезпечений.

- А якщо допомога прийде від Геннадія Корбана, з яким у Яроша дружні стосунки? Або від Валентина Наливайченка?

— За великим рахунком, не має значення, у кого брати гроші. Має значення, як і на що витрачати.

- Хто буде заступниками Дмитра Яроша у новому русі? Розкажіть у кількох словах про його структуру.

— Рух знаходиться у стадії формування. На даному етапі заступником Дмитра Яроша з політичних питань є друг Богема (Андрій Шараскін), з військових — начштабу УДА друг Сокіл. Структура буде подібною до структури ПС — політичне крило (партія) і військове, яке отримало робочу назву Українська добровольча армія (УДА). Скоріше за все, ця назва залишиться. Ще буде громадське крило. Чи буде окрема молодіжна організація — ще не вирішено.

- За ситуацією навколо бійки у Драгобраті слідкуєте? Що думаєте про ситуацію, яка склалася?

— У нас досі немає всієї інформації, тому можна лише робити припущення. Скоріше за все, це був побутовий конфлікт. Принаймні двох з його учасників я знаю як відчайдушних вояків, героїв війни. Вони були поранені, контужені. Пам'ятаю, як рік тому, коли у мене було свято, один з них прийшов на милицях з величезним букетом квітів. Дмитро Ярош одразу ж, як тільки довідався про те, що сталося, вирішив узяти хлопців на поруки.

- Які висновки у вашому русі зробили, виходячи з цього інциденту?

— Ми зробили висновки раніше, ще до цього інциденту, заснувавши новий рух.

Євген КУЗЬМЕНКО