Олексій Чернишов: “Транзит має працювати, але без Газпрому”

“Імпорт пального можливий, він не заборонений”

До початку опалювального сезону Нафтогаз прагне закачати у сховища 13 млрд кубометрів. Чи достатньо цього обсягу на зиму з огляду на прагнення президента звести 1 ГВт газової маневрувальної генерації, щоб виробляти світло?

Ми плануємо рівень зберігання природного газу 13,2 млрд кубометрів станом на 1 листопада. Зазвичай саме тоді починається опалювальний сезон з огляду на тепліші природні умови попередніми роками. Чи покриває такий обсяг додаткові потреби? Відповідь: так. Будемо сподіватися, що темпи встановлення нової генерації будуть встигати за нашими очікуваннями. 

Звідки взялася ця цифра 1 ГВт? Чому президент озвучив саме її?

Я вважаю, що президент абсолютно чітко й логічно все пояснив, коли виступав на Конференції з відновлення в Берліні. І всі ми розуміємо, що сьогодні Україна сконцентрована на забезпеченні додаткових генераційних потужностей для того, щоб пройти наступну зиму. 

З цієї точки зору, наш успіх складається з трьох компонентів. Перший з них — це наша спроможність вчасно відновити великі станції. На мій погляд, це дасть найбільшу цифру додаткової чи відсутньої тепер потужності. Другий компонент — додатковий обсяг генерації з нових установок: мобільних, децентралізованих та інших. І третій компонент, який, можливо, є ключовим — це здатність держави захистити ці об'єкти засобами ППО. Саме в цьому рівнянні формула нашого успіху перед наступною зимою. Якісь компоненти спрацюють більше чи менше, ми подивимося, але всі вони однаково важливі.

Скільки газу вже вдалося накопичити в підземних сховищах? 

Перше: ми вже наближаємося до відмітки 10 мільярдів кубів газу в наших підземних сховищах. Друге: наші темпи закачування, починаючи з квітня, випереджають цифри торішнього сезону. Зараз уже йдеться про цифру до на 400 млн кубометрів більшу. За добу ми закачуємо приблизно 28—30 млн. Місяці відрізняються, тепер виходимо на максимально швидке закачування. Це буде більше ніж 30 млн кубів на день. Тому ми дуже оптимістично й конструктивно дивимося на виконання нашого плану 13,2 млрд кубометрів на 1 листопада.

Чи планує Нафтогаз і цього опалювального сезону обійтися без імпорту пального? Як це вдасться реалізувати?

Як виглядає видобуток газу в Україні? Понад 80 % видобутку належить державним компаніям. Решта — приватним. Наприклад, частка Укргазвидобування, найбільшої державної газовидобувної компанії, до повномасштабного вторгнення падала. І вже під час війни, 2023-го, команда УГВ змогла суттєво збільшити свій видобуток — до понад 13,2 млрд кубометрів. Щодо наших планів на цей рік, то Група Нафтогаз планує у 2024 році видобути до 15 млрд кубометрів. Це буде консолідована цифра, бо тепер ми додаємо до нашого видобутку і показники Укрнафти. Приватні компанії видобувають десь 3 млрд кубів. 

Вважаю, що Україна торік зробила історичне досягнення: уперше повністю забезпечила себе природним газом. Так, насправді в цьому є різні чинники, серед іншого і зменшення споживання як населенням, так і індустріальним сегментом. Це все зрозуміло, але, з іншого боку, ми збільшили об'єм видобутку. Ми в першій трійці країн Європи за ресурсом і резервом газу разом з Норвегією та Великою Британією.

Чи є в імпорті проблема? Немає! Імпорт можливий, він не заборонений. Я буду радий, якщо хтось буде додатково імпортувати і зберігати пальне в наших газових сховищах. Але всі сегменти, які забезпечує модель ПСО для населення, теплокомуненерго чи інше — це все має бути виключно коштом нашого газу. І в нас його достатньо.

Чи купить Нафтогаз пальне приватних видобувників? Про які обсяги йдеться? 

Коли мене призначили в компанію, уже тоді діяв мораторій на експорт газу, і це логічно. Під час війни ми маємо зберегти все, що маємо. Але це могло впливати на мотивацію приватних компаній. Тому запропонували їм таку модель: ми запускаємо українську енергетичну біржу. І через неї Нафтогаз готовий викупити весь обсяг газу, який у них залишається. Тому що вони мають своїх клієнтів, постачають на свої підприємства. І я підтвердив цю ідею знову. Була зустріч нещодавно з представниками приватних компаній. І ціна на біржі цілком конкурентна. Усе, що ми обіцяли — виконали, і я відчуваю довіру від приватних видобувників. Це про стабільність галузі. У 2024 році плануємо діяти так само.

То про яку вартість йдеться? 

Вона змінюється, бо це ринок. У середньому йшлося про 14 тисяч гривень. Іноді менше, десь більше. 

А скільки газу у приватників готовий купити Нафтогаз? 

Якщо вони запропонують весь обсяг видобутого газу на енергетичну біржу, то ми готові його викупити. Але ж вони продаватимуть його також своїм клієнтам.

“Вартість обсягу газу нерезидентові — 1.5 млрд дол. Це найбільша тимчасова інвестиція в Україну під час війни”

Росіяни вже кілька разів стріляли по інфраструктурі газових сховищ. Якщо через вірогідні повторні атаки доступ до ПСГ буде обмежений, чи вдасться Україні технічно екстрено імпортувати газ з ЄС? 

Є декілька сценаріїв, за яких можемо застосувати так звану надзвичайну кредитну лінію з ЄБРР, за якою можливо самостійно імпортувати газ з Європи. Нестачі чи дефіциту палива в Європі не існує. Їх сховища переповнені більше, ніж раніше. Тому так, це абсолютно можливо. Але сподіваюся, що наша система газових сховищ функціонуватиме, попри потенційні суттєві атаки, ми цим займаємось. 

Чи зменшилася кількість нерезидентів (іноземних компаній), які готові зберігати свій газ в Україні, через атаки по ПСГ? 

У 2022 році було 300 млн кубометрів газу нерезидентів у наших сховищах — це дуже мало. А вже через рік ця цифра становила 2,5 млрд, і це під час повномасштабної війни. Спочатку йшлося про те, що для нерезидентів будуть якісь європейські гарантії. Але ці 2,5 млрд кубів зайшли на зберігання без жодної гарантії. Ми знайшли аргументи, щоб переконати іноземні компанії зберігати свій газ у нас, прозоро й ефективно організували відповідний процес. Проте це був виключно комерційний ризик цих компаній. Я вдячний їм за довіру та підтримку України в цей важкий час.

Вартість цього обсягу в той момент складала 1,5 млрд доларів. Це найбільша тимчасова інвестиція в Україну під час війни. Тому важливо розуміти, що часто попит і пропозиція більш вирішальні, ніж будь-які гарантії, навіть державні. Саме попит і пропозиція призвели до того, що нерезиденти закачали такий обсяг. Ми плануємо цього року збільшити цей обʼєм газу.

Скільки приносить така послуга державі? 

Тут є три послуги: закачування, зберігання та відбір. Для нас найкраще, якщо іноземні компанії продовжують зберігання і на наступний сезон. Наприклад, після зими залишилося 500 млн кубів. Загалом це не дуже суттєвий дохід у системі групи “Нафтогаз”. Але є й інші важливі чинники. Перший — що більше газу нерезидентів у наших сховищах, то кращий там тиск. Тому що наша підземка у два рази більша, ніж ми фактично використовуємо. Тож робимо такі активні пропозиції, різні пакети, щоб нерезиденти продовжували зберігання й далі. І ще один фактор — це репутація країни. Коли ми змогли завести відомі міжнародні компанії і вони закачали в українські сховища свій газ, то відновили репутацію надійного українського партнера.

Ви мене запитаєте, чи впливають ці сім обстрілів на нерезидентів?

Впливають, безумовно — не можу заперечувати це. Але ми прогнозуємо дуже високий спред (різниця між найкращими цінами. — Ред.) у серпні. І це, скоріше за все, змотивує компанії-трейдери прийти до України. А ще у вересні-жовтні європейські сховища будуть забиті під зав'язку. І так чи інакше вони розглядатимуть альтернативні рішення.

Тривають судові процеси, які фактично паралізували видобуток на одному з найбільших родовищ газу в Україні — Сахалінському. До повномасштабного вторгнення там видавали на-гора близько 800 тисяч кубометрів на рік. Яких втрат зазнає держава? 

Ліцензії зараз не працюють, родовище зупинене. Це зрадлива ситуація. Ми втратили з прогнозованого балансу 600 млн кубометрів газу.

Теоретично, якщо з'явиться рішення про відновлення видобутку на цьому родовищі, скільки часу треба Нафтогазу, щоб налаштувати процеси?

Укрнафтобуріння перебуває в координації з Укрнафтою, тож вони візьмуться моментально. Це потребує інвестицій. Коли ми розраховували баланс, то сподівалися, що це відбудеться в II півріччі. Зараз перенесли ці плани на IV квартал. Звісно це вже буде менший обсяг видобутку газу, тому що відновити той самий відразу неможливо і це потрібно також розуміти.

“Нафтогаз категорично не буде вести перемовини з Газпромом про продовження угоди”

Євросоюз й Україна обговорюють можливість транзиту азербайджанського газу українською ГТС. У чому наша зацікавленість? 

Обсяги транзиту російського газу до ЄС через Україну — це 14 млрд кубометрів на рік. Це близько 4 % від загального споживання в Європі. Чи можуть ці відсотки якось впливати на ринок, ціну чи дефіцити? Абсолютно ні. Тому це не питання якогось впливу на загальноєвропейську ситуацію. Це питання певних держав поруч з Україною.

Нафтогаз категорично не буде вести перемовини про продовження угоди з Газпромом. Крапка. З іншого боку, Україна як держава має топовий стратегічний актив — газотранспортну систему. Для нас це ключова модель стратегічного існування. І нам дуже важливо, щоб ГТС працювала. Збільшення видобутку газу, сподіваюсь, колись призведе до того, що Україна стане експортером. Особливо після лібералізації ринку. І нам потрібно буде скористатися цим. Я вважаю, що газотранспортна система України і транзит мають працювати, але без Газпрому.

Нафтогаз бере участь у переговорах з азербайджанською стороною? 

У мене нещодавно відбулася зустріч з керівництвом компанії Socar. Так, ми обговорюємо їхню пропозицію. Але першочергове завдання не транзит, а зберігання азербайджанського газу в підземних сховищах України, що дуже важливий фактор.

Теоретично йдеться про 13—14 млрд кубів транзиту щорічно. Проте Азербайджан не має стільки вільного ресурсу. Де гарантія, що під прикриттям азербайджанського газу до ЄС не піде російський ресурс? 

Треба ставити чіткі умови, і ми готові робити це.

Який сенс створювати наглядові ради в дочірніх компаніях Нафтогазу? Чи отримуватимуть члени цих рад зарплати, якого рівня вони будуть?

На час мого призначення в Нафтогазі не існувало наглядової ради.

Нам вдалося досить швидко сформувати її. Наглядова рада почала працювати з кінця січня 2023 року. До її складу входять чотири незалежні члени і три представники держави. Усі вони дуже досвідчені. Голова наглядової ради Ентоні Маріно є висококваліфікованим професіоналом, який регулярно відвідує Київ й активно співпрацює з колективами наших підприємств.

Наглядова рада відіграє важливу роль у забезпеченні транспарентності та відповідності стандартам ОЕСР. А це важливо й для нашої євроінтеграції та довіри міжнародних партнерів. 

Потрібно це чи ні? Я вважаю, досвід показав, що це потрібно робити. Так, це додаткові зусилля, але в цілому дає результати. Консолідований підсумок Групи 2022 року — 80 млрд збитків, а результат 2023 року — 23 млрд прибутків. Сплачено 14 млрд гривень дивідендів державі. 100 млрд гривень плануємо заплатити тільки податків цього року. 

Є спекуляції, що наглядові ради дуже коштовні. Я не погоджуюсь із цим. Використовуються регламенти визначення заробітних плат, які регулює Кабінет Міністрів залежно від розміру підприємства та його показників. Наприклад, у наглядовій раді Укрнафти зарплата — близько 300 тисяч гривень на місяць. Але знайти фахівців такого рівня — серйозний процес. І це не просто якась теоретична робота в наглядовій раді, а регулярні засідання. Кожного тижня засідають комітети. І вони до цього готуються та надають суттєву підтримку. І більшість зустрічей відбуваються безпосередньо в Україні. 

Одна з великих проблем сфери енергетики — тотальні борги. Ви заявляли, що для газовиків суттєвою проблемою залишається заборгованість виробників тепла й електроенергії за газ. Зараз вони винні за газ понад 60 млрд грн. Чи розуміє уряд або Нафтогаз, як розв'язати проблему цих боргів?

Вихід — це лібералізація ринку. Іншого варіанта немає. Під час роботи в Кабміні я два роки відповідав за підготовку до опалювального сезону. Це була клопітка робота з органами місцевого самоврядування й комунальними підприємствами. До прикладу, у всіх європейських країнах опалювальний сезон розпочинається сам собою.

У нас же попередньо потрібно ще розв'язати питання боргів, підготовки мереж і підприємств, розрахунків, банкрутства, судових справ. І так не має бути! 

Чому виникають ці борги? Фактично тарифи не відповідають ринковим реаліям, вони нижчі від собівартості. Діють різні мораторії. Ну і є ще політика й корупційні ризики в цьому. Заборгованість теплокомуненерго перед компанією “Нафтогаз Трейдинг” складає 62 млрд гривень. До речі, населення в нас дуже дисципліноване. Я вдячний кожному українцю за сплату за газ і його доставку. Рівень розрахунків серед побутових споживачів перевищив 90 %. Люди розуміють, що сплачені кошти через податки йдуть на фінансування Збройних сил.

А от рівень оплати підприємствами завжди був близько 50 %. Тобто газ постачався, підприємство ТКЕ його брало, бо в нього мета була взяти якомога більше. Та ще й за регульовану ціну, тобто фактично за чверть вартості. Наразі ми покращили розрахунки. Пишаюся тим, що в мене є дуже тісна кооперація з місцевим самоврядуванням, з мерами. Я до них звернувся — у результаті покращили розрахунки, розв'язали більшість проблемних питань, тому я вдячний їм за конструктивний підхід. 

Наприклад, у Харкові рівень розрахунків теплокомуненерго сягнув 82 %. Такі міста, як Київ, Львів, Одеса, Запоріжжя та Житомир, у результаті нашої взаємодії вперше сплатили 100 % за опалювальний сезон. У попередні роки було менш ніж 50 %. Де треба, ми йдемо назустріч мерам, але й просимо виконувати зобов'язання. 

Сергій БАРБУ, кореспондент “5 каналу”

Соня КОШКІНА, Шеф-редактор LB.ua