Олександра Кужель: Виборці Тігіпка не були прибічниками Партії регіонів

До минулої суботи досвідчена (з 1994 року) політик, заслужений економіст та відома модниця Олександра Кужель, уродженка Донбасу, що примудряється мати дружні стосунки з представниками найрізноманітніших політичних таборів, була заступницею лідера партії “Сильна Україна” Сергія Тігіпка.

Саме він був віце-прем’єром ще за президента Кучми, у 2004 році невдало очолював передвиборний штаб Віктора Януковича, на минулих президентських виборах позиціонував себе як третю силу і посів третє місце з понад 13 % голосів, а потім пішов працювати в уряд Азарова віце-прем’єром з соціальних питань. В суботу Тігіпко офіційно оголосив на з’їзді “Сильної України”, що його партія повинна влитися в Партію регіонів. Кужель у відповідь з трибуни з’їзду попросила Тігіпка прийняти її відставку з партійних посад.

- Олександро Володимирівно, ми хотіли б записати з вами інтерв’ю…

— Давайте наступного тижня? Розумієте, я на з’їзді (“Сильної України” — Ред.) зробила емоційний, хоч і правильний, крок. І зараз не хотіла би про щось говорити, доки нічого не зроблено. Ну, можу відповісти на очевидні запитання, якщо це цікавить вас.

- Що ви маєте на увазі під словами “поки нічого не зроблено”? Ким не зроблено? Вашою новою політичною структурою?

— Я заявила і повторюю — політичної структури я не створюю. Ми ж розуміємо, що я не можу зараз запропонувати нову партію. Будьмо чесними: партія — це дуже дорого, дуже. І створити серйозну політичну партію в поточному році, щоб іти на найближчі парламентські вибори, неможливо. Якби я таке заявила, це був би обман людей, це був би просто авантюризм.

- А що ви можете запропонувати? І кому?

— Давайте поглянемо на ситуацію в “Сильній Україні”. Я ж одразу розуміла, що жодного “злиття” цієї партії з Партією регіонів не буде. Буде просто поглинання. Бо, врешті-решт, Сергій Леонідович (Тігіпко — Ред.) сам таке рішення прийняв. Він же не сказав “Я думаю, що нам варто б…”, він не просив чийогось схвалення. Він ще влітку вирішив: ми входимо в ПР, і все.

За Сергієм Леонідовичем — свідоцтво про реєстрацію партії. Він в разі потреби здатен її розпустити, і все. Це не те, що, скажімо, в Анатолія Кінаха, котрий очолює Партію промисловців і підприємців, і не може її ліквідувати просто так. В нашому випадку йшлося саме про ліквідацію, я одразу це розуміла.

- Але вийшли з партії тільки зараз?

— Розумієте, ще після першої заяви Тігіпка про “злиття” з ПР всередині партії був дуже великий опір цьому курсу. Я це бачила і по виступах в соцмережах, і по спілкуванню особистому. Я теж не хотіла цей курс підтримувати. Але я не виступала, бо все-таки багато віддала цій партії зусиль, і ще тому, що, як я сказала, я не можу щось комусь пропонувати чи когось кудись заманювати. Я вважаю, нехай кожен сам зробить свій усвідомлений вибір. Скажімо, наші депутати в Харкові вийшли з партії ще до з’їзду. Вони свідомо це зробили, самі. Отак кожен і вибирає, як йому бути.

- В чому, крім соцмереж, виражався опір курсу на вступ до ПР?

— У нас багато районних організацій виступають проти цього. Мені дзвонили депутати райради на Дніпропетровщині — не хочу називати район — і говорили: Олександро Володимирівно, ну як це можна, ми до цієї партії (ПР — Ред.) в жодному разі вступати не будемо! З Київської області виступали осередки проти (вступу до ПР — Ред.), виступають проти багато наших осередків на Луганщині.

На президентських виборах Сергій Леонідович зібрав голоси тих, хто інакше був би за Литвина, і дуже маленьку частину тих, хто міг би голосувати за Тимошенко. В будь-якому разі, його виборці не були прибічниками Партії регіонів. Погляди їхні не змінилися, погляди депутатів місцевих рад, котрі на останніх місцевих виборах пройшли від “Сильної України”, теж не змінилися. Звісно, їм ідея про вступ до ПР не подобається.

- До того ж, ясно, що вже вирішено, хто на вибори піде…

— Ви маєте на увазі, хто з колишніх членів “Сильної України” піде в парламент після вступу до ПР?

Та річ у тому, що 90% тих, кого допустять до цього, муситимуть іти по мажоритарних округах. А це ж, знову, гроші великі. Кому треба таке щастя?

- Хіба не ви раніше заявляли, що в низці регіонів авторитетних представників “Сильної України” ледь не змушують вступати до ПР?

— Та яке “змушують”? Там і погрози мають місце. Так і кажуть: пиши заяву, або різні великі неприємності матимеш.

- Які, наприклад?

— Різні, але великі.

- Ви такі опозиційні заяви робите — недарма, мабуть, деякі ЗМІ писали, що ви збираєтесь підіграти Юлії Тимошенко?

— Ой, та я після свого виступу на з’їзді начиталась уже, що я і “проект” ПР, і “проект” Тимошенко… А я просто зробила вчинок. Я взагалі не розумію, навіщо щось вирішувати, якщо це не за велінням серця. Ви ж подивіться: коли я працювала в Держкомпідприємництва при уряді Тимошенко, ПР нас несамовито критикувала за що? Та саме за те, що вони зараз виробляють, але гірше на порядок! Ну, що це таке? Я вже не можу на це дивитися.

- Повертаючись до вашої нової сили — це буде громадський рух горизонтального типу?

— І горизонтального, і вертикального. Це буде об’єднання, що відповідає нашій ментальності. У нас є проект Хартії, який ми бажаючим розсилаємо, де буде відображено наші чіткі задачі, інтелект і можливості. Можливо, ми виростимо осіб із десять майбутніх лідерів суспільства, це прекрасно було б.

- А ви не могли б надіслати нам у “Тиждень” цей проект Хартії?

— Ну, знаєте, там поки що все узгоджується, там люди дивляться, наші майбутні учасники і лідери… Як тільки буде необхідність, я його опублікую в соцмережі.

- Серед ваших прибічників багато тих учасників “Сильної України”, хто відмовився від влиття до ПР?

— Я на це питання не готова відповідати. Різні люди є, але це їхнє рішення. Я не повинна зараз оголошувати їх.

- Боїтесь?!

— Але ж ситуація справді непроста. Я взяла на себе дуже сильний удар, повірте мені.

- Все-таки: можливості балотуватись до Верховної Ради наступного року ви для себе не виключаєте?

— У мене пік запрошень до різних політичних сил зараз!

- Від кого?

— З вашого дозволу, не скажу. Коли настане час, тоді, можливо, скажу.

- Ваше право.

— Саме так. Ви розумієте, всі нинішні сили — вони… Вони, в принципі, роблять одне й те ж. Я дивлюсь, що робить Арсеній (Яценюк — Авт.), що робить Сергій Леонідович… Ну, я ж добре знаю всіх цих людей.

І якщо я піду на вибори, то туди, де не буде “тушок”, де не займатимуться питаннями про золоті унітази чи вертольоти для когось там…

- То йдіть за мажоритарним округом, будьте незалежним депутатом.

— В тому ж і річ. Треба, щоб люди зрозуміли, що це не мені потрібно, а їм. Я зараз перебуваю в Криму, бо я депутат кримського парламенту. І ось я бачу бабусю, котра каже: якщо ви будете свої листівки друкувати — ви скажіть, ми їх безкоштовно роздавати будемо! Але ми повинні розуміти, для чого це все.

- І для чого?

— А в тому й справа. Ми ж самі не знаємо, чого хочемо! Всі говорять: ми хочемо європейського життя. Але як саме? Чого ми повинні досягти? Я бачу своє завдання ось у чому: щоб об’єднати всіх, хто хоче щось змінити. Щоб кожен сказав собі: я мрію впливати на життя моєї країни.

Олександр МИХЕЛЬСОН