Олександр Павлюк про війну з Росією: “В ОРДЛО їх “мобілізували” і тупо кидали “на убой”, вели перед своїми танками”

Офіцера на цю посаду призначив президент України Володимир Зеленський 15 березня. До цього військовий понад півтора року керував операцією Об'єднаних сил на Донбасі. Вже після початку повномасштабного російського вторгнення йому присвоїли звання Героя України. Олександр Павлюк розповів про бої в ООС, оборону Київської області та зміни в тактиці сил вторгнення РФ.

— Яке ваше головне завдання як керівника військової адміністрації Київщини?

— Свої зусилля зосереджую на обороні. Це — і нові смуги, нові фортифікаційні обладнання, підрозділи територіальної оборони, самооборони. Взаємодія з військовими, забезпечення військових. Повністю повинні зараз втримати область. Відбити навалу, а далі цивільні прийдуть і будуть виконувати свої обов’язки за фахом.

І для того, щоб максимально не допустити наближення російських військ до Києва, ми будуємо по районах Київської області, на основних магістралях, на основних перехрестях, висотах, які найбільш притаманні для ведення оборонних дій і зупинення противника, ще один рубіж, який насичуємо підрозділами територіальної оборони і добровольчими підрозділами для того, щоб максимально сприяти нашим військам безпосередньо в смузі виконати свої завдання і мати стійкість оборони.

— Що можете сказати про активність агресора у Київській області?

— Ворог зупинений. Ворог шукає шляхи, але і наші Збройні сили не чекають — також активно проводять відповідні дії, постійно сковують ворога, постійно наносять ураження. Так що паритет зберігається, і я надіюся, що паритет буде на нашу сторону в найближчий час.

Противник чекає на резерви. Ми також чекаємо. Ми проводимо заборону висування цих резервів. Виснажуємо противника, нарощуємо свої сили. Якщо нам вдасться і ми наростимо [резерви], то ми виконаємо ті завдання, які на нас покладені зі звільнення Київської області від окупанта. Але Київ — дуже велика проблема для Росії, і вони зроблять все, щоб сюди зайти. А ми повинні зробити навпаки.

— Яка ситуація на північно-західних околицях Києва — в районі Бучі та Гостомеля?

— Поки що вони — під окупацією. Що Буча, що Гостомель. Повністю той регіон. Там поки що ніяких ми дій зробити не можемо. Нам треба утримати противника в його спробах перейти річку Ірпінь і продовжити наступ на Київ. Поки що потенціал не дає нам можливості перейти до контрнаступальних дій в цьому напрямку. Тільки локально [діємо]. Потенціал нарощується. Противник потенціал втрачає, а ми нарощуємо. Чи буде у нього потенціал? Від цього буде далі [залежати] перебіг бойових дій.

— Чи правда, що російські війська зупинили за 70 км від Києва?

— Трохи некоректно сприйняли слова генерала [бригадного генерала Олександра Грузевича], який прокоментував. Він сказав, що на 70 км розширили смугу оборони. Він мав на увазі, що ми праворуч, на лівому березі Київської області, зсунули смугу оборони на 70 км далі для того, щоб противник не міг обстрілювати Київ. З правого боку залишилося так, як ми стояли, а зліва вдалося просто висунути наші підрозділи і розширити правіше, зробити додатковий рубіж. Це не дає противнику підійти ближче. Як завжди, журналісти перекрутили слова, і нам доводиться третій день пояснювати, що це не так.

— Які відмінності між обороною Київщини та ООС?

— Це зовсім інший об’єм роботи. Там у нас була смуга оборони з обладнаними фортифікаційними позиціями, обладнана бліндажами, дотами. Глибоко ешелонована, захищена від вогню артилерії, укриття побудовані. Тому ми там дуже ретельно готувалися — організовували всі питання від вогневого ураження до взаємодії. І я скажу, що ми справилися там на 200-300%, а може, більше відсотків.

Ніхто не чекав, що настільки буде потужна оборона операції Об’єднаних сил і настільки противник отримає втрат. Отримав і отримає далі. Люди стійко стоять. Я сам дивуюсь їхньому героїзму, їхній стійкості — витримати таке, як вони витримали.

Весь потужний перший удар був нам, особливо по флангах. Знову витримали. Там, де треба було відійти, робили тільки організовано для того, щоб не допустити “котлів”, бо територія дуже велика. Могли опинитися в оточенні. Тому це все було контрольовано, планово. Для того, щоб максимально нанести противнику ураження і утримати свої позиції.

— Яке значення мають бойові дії в районі ООС?

— Об’єднані сили гідно підготувались до цієї оборони. Тому що навіть перший удар прийшовся в пусті місця. Ми все продумали. Проаналізували, зробили. Противник не очікував — це зірвало всі його плани. Всі резерви, які тільки можливо, він тримав там і стягнув туди. Тому я рахую, що ми справилися із завданням на всі сто. Героїв на Донбасі дуже багато. Я навіть не зможу перерахувати всіх, кого я вважаю, що вони дійсно заслуговують звання героя. Від командирів бригад і до кожного солдата, який уже 25-у добу в пекельних умовах тримається. І не тільки тримається, а й нищить ворога, де тільки можна. Бригада, яка стояла над Маріуполем, знищила до дивізії, а то і більше противника. Просто в кожного є своя точка зламу. Люди перевершили все можливе. Всі розрахунки. Просто витримали. І далі, щоб не жертвувати людьми бездумно — вони були відведені. Тому що основне — це люди. Техніку побудуємо, все зробимо, але людей треба берегти. Це має дуже велику важливість — чому? Основна маса російських збройних сил — там. І це дає можливості зараз і відновити резерви, поповнити. Сформувати нові бригади для того, щоб потім потужним ударом знести все, що зайшло на нашу територію.

— Як оцінюєте підготовленість агресора з досвіду боїв в ООС?

— З тими, що ми стикалися в зоні операції Об’єднаних сил — дуже потужно були готові. Можливо, в деяких інших місцях були військові частини не зовсім боєготові. Всі, що були там — це професійні, підготовлені угруповання. Єдине, в кінці, коли вже закінчились ці частини, збирали всіх, хто проживав на території ОРДЛО, “мобілізували” їх і тупо кидали “на убой”, вели перед своїми танками. І я не знаю, хто вже залишився проживати на тих територіях. Бо стільки, скільки загинуло з тих “мобілізованих”, яких вели в бій чи під наркотиками, чи під алкоголем — так, як було в 2014 році.

Вони кидали в бій під діями якихось препаратів, і люди просто не боялися йти відкрито, йшли в атаку, поки їх не прошивало декілька куль, поки вони не втрачали здатність рухатися — вони все йшли вперед. Таке ж повторюється зараз. Вони проводять геноцид. Повністю винищують все місцеве населення, яке там є. Використовуючи його, знову ж таки, проти нас. І зараз в них це закінчилося. Вони знову проводять “мобілізацію” — шукають, ще хто сховався. Знову “мобілізують”, знову кидають в бій проти нас.

— Чи Росія вже ввела резерви сил вторгнення на територію України?

— Все, що формувалося для першого удару, уже введено. Останні резерви були кинуті і кидаються зараз туди, де знаходиться операція Об’єднаних сил. Буквально три дні тому, коли я там ще був, я бачив введення свіжих батальйонно-тактичних груп, ще не бували в боях, так що все, що було, воно кинути сюди (в зону проведення ООС — ред.). Тут ми бачимо пересування одного-двох резервів. Поки що інших ми не бачимо. Ми знаємо, що формуються відповідні резервні частини в Росії. Проводиться часткова прихована мобілізація. Противник намагається наростити зусилля, щоб продовжити виконання завдань. Який об’єм — поки тяжко сказати. Відповідних детальних розвідданих у нас немає. Загальні є, але загальними оперувати я не хочу.

— Наскільки станом на зараз все перейшло до більш статичної війни?

— На цей момент воно переходить до такої війни. Що в Київській області здебільшого вони закріпилися і роблять смугу, очікуючи резерви, що, наприклад, по півдню в багатьох місцях вони також закріплюються. Що по сходу, де вони вийшли до наших позицій — вони також закріплюються. Тобто резерви в них поки закінчуються. Вони переходять до смуг, щоб ми не змогли просто і легко їх звідти вибити.

Ніхто по трасах не рухається. Переважно переміщуються під прикриттям авіації, під прикриттям РЕБ. Використовуючи максимально складки місцевості. Тобто йде повністю професійна робота, на яку ми також реагуємо повністю професійно. Уже такого, як було в перші дні, коли вони рухалися по дорогах колонами, в надії, що ми всі злякаємося і вони піднімуть прапор там, де їм заманеться — такого вже немає. Такі вже закінчилися. Залишилися ті, хто воює професійно. Наскільки професійно — це важко судити. Бо є і професіонали, є також набрані люди. У всякому випадку непрофесіоналів ми не бачимо перед собою в цей момент.

Можна було очікувати Кримський перешийок, можна було очікувати Донбас. Таке щонайменше завдання ставилось. Але те, що твориться в Харківській області, Сумській області, коли знищуються цивільні об’єкти, знищуються люди, знищується місто Маріуполь.

Чесно кажучи, не вкладається у голові. Тому що зараз воюють не з військовими. Зараз воюють з цивільними. Просто знищують Україну як країну. Просто знищують наших людей.

— Що дав для оборони досвід бойових дій на Донбасі?

— По всіх напрямках керують командири, які мають бойовий досвід. В багатьох підрозділах — це переважно люди, які мають бойовий досвід. Тому що будь-який підрозділ стане підрозділом тільки тоді, коли він пройде перший бій. Ми можемо мати 100-тисячні Збройні сили, а після перших боїв там залишиться 10%, які здатні виконувати завдання. У нас за ці 8 років створені Збройні сили переважно, які пройшли бойові дії, пройшли обстріли.

Я думаю, ці дні показали, що Збройні сили заслуговують довіри. Менше потрібно слухати наших експертів, які намагаються з диванів коментувати те, що проходить. Це непрофесійно і безтактно. Я думаю те, що зупинено угруповання майже у 200 тисяч — можливо, навіть більше, бо додалися ще відповідні резерви зі сходу... І зупинити цю навалу… Не думаю, що якась би європейська армія була здатна це зробити так, як це зробила армія України.

— Наскільки важливою для оборони є мотивація?

— Я не знаю людей, які немотивованими взялися за зброю. Тому що нам уже відступати немає куди. Ми розуміємо, що далі. Ми стоїмо тут до кінця. Особливо — це центр нашої країни і серце нашої країни. Ми будемо його захищати, скільки зможемо. Це всі розуміють. Можна багато чого гарно говорити, але кожна людина має свою точку зламу. Перший бій показує, хто витримує, хто не витримує і скільки витримує. Думаю, що ми витримаємо. Збройні сили, які стоять, вони витримають. Зараз територіальна оборона, загони самооборони — люди дуже патріотично налаштовані. Ви самі бачили — очі горять. Єдине — мало досвіду. Ми це зараз будемо максимально пробувати наверстати. Щоб люди дійсно могли гідно зустріти, знищити ворога і залишитися живими. Для того, щоб зберегти країну — не треба гинути заради неї. Треба знищувати ворога, який на неї прийшов. Поки ми будемо стояти на таких принципах — думаю, ми непереможні.

Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет. Колони бронетехніки російської армії намагаються оточити Київ та кілька обласних центрів неподалік російського кордону.

Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це “спеціальною операцію”, яка має на меті “демілітаризацію і денацифікацію”. 

Роман ПАГУЛИЧ, Віталій ПАНАСЮК