Обвал на світових фондових ринках. Що він віщує світовій економіці та Україні?

До апокаліпсису 2008 року ще дуже далеко, але за місяць фондові ринки світу втратили майже 5 трлн дол. (лише у “чорний понеділок”, 5 серпня, — до 2 трлн дол.).

Основне падіння при цьому відбувається в сегменті так званого бігтеху — сімки найбільших технологічних компаній США. Але обвал ринків дуже швидко поширився і на інші країни — падали фондові ринки у Європі, зокрема у Німеччині, але особливо сильний обвал відбувся в Японії. Також суттєво просіли акції у Південній Кореї та на Тайвані.

Японські фондові майданчики взагалі пережили найглибше падіння з часів “чорного понеділка” 1987 року. Тепер у Японії в історії фінансових ринків є два “чорні понеділки”.

Сам обвал розпочався у п'ятницю, 2 серпня, коли акції американського бігтеху активно розпродавалися на біржі Nasdaq.

Напередодні вийшла досить песимістична статистика ринку праці в США: сезонне зростання вакансій у липні становило 114 тис., хоча аналітики прогнозували до 200 тис. Крім того, показник безробіття в США досить стрімко зріс до 4,3% (трирічного максимуму). Зростання показника безробіття — це одна з найхарактерніших ознак охолодження економіки та сигнал збільшення ризику майбутньої рецесії.

На закритті торгів Nasdaq Composite у ці дні впав більш як на 10%. Особливе падіння у гігантів бігтеху — Amazon на 8,79% та Intel на 26,06%. Крім того, падали акції Nvidia (на 10%), трильйонні компанії Apple, Amazon, Microsoft, Alphabet, Google, Tesla.

Та найбільші темпи падіння зафіксовано в Японії — на Токійській фондовій біржі (індекс Nikkei) на 12,4%. У подальшому котирування майже повернули втрачені позиції, але наприкінці торгів у вівторок падіння відновилось. У найближчі дні висока волатильність на азійських ринках зберігатиметься, отже, можна очікувати як падіння, так і тимчасової корекції на відновлення.

На Тайвані акції місцевого техногіганта TSMC впали відразу на 8,4%.

Фондовий ринок Південної Кореї впав на майже 9% (найгірший результат із часів глобальної кризи 2008 року).

Експерти одразу звернули увагу, що найбільша волатильність цін на акції відбулась у п'ятірці американського бігтеху: Alphabet, Amazon, Apple, Meta та Microsoft, які активно розвивали нові продукти на базі штучного інтелекту (ШІ).

Це наштовхує на пошук фундаментальних причин обвалу.

Загальновідомо, що світова економіка розвивається за циклами ділової активності: довгими, середніми, короткими.

Базовий економічний цикл — це довгий цикл Кондратьєва, названий так за прізвищем відомого економіста XX століття, знищеного у Молоху сталінських репресій.

Розуміння характеру циклічності світової економіки дає максимально точні відповіді на причини та перебіг світових криз, зокрема на фінансових ринках.

Можна сказати, що кризи — це дзеркало економічних циклів.

Довгий цикл Кондратьєва завдовжки 40—50 років розпочався на початку 80-х років минулого століття і, за теорією, мав тривати до початку 20-х років нинішнього століття.

Цикл Кондратьєва поділяється на два К-півцикли завдовжки приблизно 20 років. Відповідно, на першому К-півциклі економіка зростає, на другому К-півциклі — перебуває у тренді нижчих темпів розвитку (цей півцикл періодично може перериватись і падінням).

Якщо проаналізувати, то ВВП значної кількості країн світу (за винятком окремих економік) після 2008 року зростав значно меншими темпами, ніж на початку нульових. Тобто правило “внутрішньої циклічності” в рамках довгих циклів працює.

Зазвичай довгий цикл базується на відповідному технологічному укладі, який формує відповідний масмаркет, тобто продукцію масового вжитку, яка стає драйвером розвитку і процесу споживання та зростання економіки в цілому й окремих компаній-лідерів, зокрема.

Причому новий технологічний уклад, як правило, зароджується у глибині попереднього економічного циклу, адже для масштабування винаходів і запуску їх у серії потрібен певний час.

Зокрема п’ятий технологічний уклад (науково-технічна революція, епоха комп’ютерів і телекомунікацій) зародився ще у 70-х роках минулого століття (виникнення Кремнієвої долини у Каліфорнії), хоча сам сучасний довгий цикл економічного розвитку, як ми вже згадали, розпочався після рецесії у США на початку 80-х років минулого століття (славнозвісний період “рейганоміки”).

Так завершилась епоха сталі та нафти і розпочалась епоха телекомунікацій та електроніки. Хоча, звичайно, будь-який довгий економічний цикл містить у собі не тільки масмаркет базового технологічного укладу (на сьогодні — п’ятого), а й елементи всіх попередніх технологічних укладів, адже продовжується виробництво і металу, і нафтопродуктів, і вугілля, і текстилю.

На фінішній прямій довгого економічного циклу в ньому містяться вже й елементи наступного технологічного укладу. Зараз це прогнозований шостий технологічний уклад: нано-, біо-, інформаційні та когнітивні технології, або НБІК-конвергенція.

Як показує історичний досвід, лінк або змичка між циклами майже завжди відбувається у вигляді кризи, здебільшого на фінансових ринках. Пояснюється це дуже просто: старий масмаркет відмирає швидше, ніж з’являється новий. Мова не про скорочення випуску продукції у штуках чи тоннах, а про здатність масмаркету виступати у ролі потужного драйверу розвитку та магніту інвестицій на фондовому ринку: проєкт із виробництва 100-ї моделі айфону не викличе такого ж пожвавлення на ринку, як продукти зі штучним інтелектом.

Однак поява нового масмаркету — це умовні пологи нового довгого економічного циклу Кондратьєва. Іноді ці пологи стрімкі та безболісні (як було під час п’ятого технологічного укладу), а іноді — тривалі та вкрай важкі (як зараз).

Проте купити ці окуляри у кожному супермаркеті наразі не можна, і черг на вживлення чипів у головний мозок поки не спостерігається. А отже, анонсований американським бігтехом масмаркет шостого технологічного укладу і нового економічного циклу зростання, який мав стартувати у другій половині 20-х років, виявився фальшстартом або взагалі помилковою гілкою технологічної еволюції у контексті саме продуктового масмаркету, а не виключно у теоретичному науковому застосуванні.

Першим це зрозумів Воррен Баффет, який почав стрімко на піку котирувань акцій переводити свої інвестиції з акцій бігтеху у звичайний доларовий кеш.

Та є не тільки довгі цикли, а й короткі та середньострокові.

Середньострокові — це цикли Жюгляра протяжністю десь до десяти років. З 2023 року ми перейшли у спадаючу фазу цього циклу, який характеризує рівень виробничого завантаження та рівень товарних запасів (ризики перевиробництва — це зараз спостерігається, наприклад, у сегменті електромобілів).

Короткий цикл Кітчена характеризує рівень сукупного попиту, його протяжність до п’яти років (він зараз теж на спадаючому відрізку).

Можна сказати, що цикл Кітчена наздоганяє цикл Жюгляра — спершу падає сукупний попит на товари і лише потім, з певним часовим лагом, скорочується виробництво і зростає обсяг товарів на складах у запасах. Це відбувається внаслідок певної інерційності бізнесу: якщо виробництво завантажене, то бізнес не одразу помічає поступове скорочення попиту на свою продукцію.

Схожа ситуація складалася 2018 року, коли спадаюча стадія трьох циклів концентрувалася в одній точці, але ця динаміка була на кілька років розірвана пандемією коронавірусу (2020—2021) і постпандемічним “відскоком” світової економіки (2022—2023). Але зараз “парад циклів” відбувається знову.

Це несе загрозу рецесії для ключових економік світу (мінімум їх гальмування до рівня зростання ВВП на 1—2% на рік, максимум — падіння на 0,5—1,5%).

І це охолодження відбуватиметься, поки світова економіка не запустить нового масмаркету шостого технологічного укладу. А він своєю чергою запустить новий довгий цикл Кондратьєва та його півцикл зростання на найближчі 20 років.

Цим пояснюється і запекла геополітична боротьба між Китаєм і США: йдеться про те, хто стане лідером цього періоду зростання і сформує під себе глобальні технологічні ланцюжки доданої вартості.

З одного боку, наша економіка зараз певним чином ізольована війною від світових процесів. Якби не було війни, нерезиденти вже почали б виходити з ринку ОВДП і виводити капітали, гривня девальвувала б, а НБУ збільшував би облікову ставку. Цього наразі немає, бо нерезиденти вийшли з ринку ОВДП напередодні війни, а відплив капіталу з України заблоковано.

Однак опосередковані наслідки будуть. США найближчим часом вирішуватимуть цілий комплекс внутрішніх проблем, пов’язаних із фінансовими дисбалансами та дефіцитами. Важка ситуація буде і в економіках ЄС, Британії та Японії.

Загострюватиметься і боротьба Китаю та США за технологічне лідерство в новому 20-річному циклі зростання.

Отже, це може вплинути на обсяг фінансової допомоги Україні вже восени. Також у світі може запанувати своєрідна “деескалаційна риторика”, що вплине на обсяг не тільки фінансової допомоги, а й військової.

Отже, не можна виключати, що 2025 року Україні доведеться значно більшою мірою спиратися на внутрішні сили та ресурси. 

Олексій КУЩ, економіст, фінансовий аналітик