Нова надія: чи реанімує держава ринок балонного газу?

У серпні 2024 року Кабінет міністрів випустив постанову “Про реалізацію експериментального проєкту щодо розподілу гуманітарної допомоги, що надходить у вигляді скрапленого газу для задоволення потреб побутових споживачів в умовах воєнного стану”. Ініціатор проєкту — Міністерство реінтеграції України, контроль і безпосередня участь — за Міністерством енергетики. Ідея, що виникла в результаті численних перемовин про співпрацю з іноземними донорами і спонсорами, може дати потужний імпульс розвитку перспективного ринку балонного газу. Втім, запропоновані механізми містять корупційні ризики, що ставлять під загрозу успішну реалізацію експерименту.

Мета проєкту — забезпечити незахищені верстви населення прифронтових регіонів — Донецької, Сумської, Харківської та Херсонської областей — безкоштовним пропан-бутаном на зимовий період. Кажуть, вперше ідея виникла під час зустрічі представників України і Саудівської Аравії. Тоді саудити сказали, що можуть надати гумдопомогу у вигляді пропан-бутану.

Славетні “специ”

Потужний сплеск популярності балонний газ пережив після початку великої війни, проте, на відміну від обсягів, рівень цивілізованості цього ринку залишився низьким.

До 2019 року держава дотувала споживачів комунального пропан-бутану шляхом продажу на спеціалізованих аукціонах спеціалізованим компаніям частини ресурсу державних виробників за пільговими цінами. У галузевих колах такі торги називалися “спецами”. Аби потрапити до переліку покупців, треба було пройти дев’ять кіл пекла, але іноді і це не допомагало. В основному це були регіональні газорозподільчі компанії, більш відомі як облгази, спадкоємці радянської системи розподілу скрапленого газу. Саме вони викуповували спецгаз, заправляли його в балони і везли споживачам.

2019-го стався законодавчій колапс у розрахунку цін для спецаукціонів, і постачання пільгового газу пригальмувало. А згодом уряд запровадив реформу ринку пального, що змусила власників сховищ нафтопродуктів і, LPG в тому числі, здійснити технічне дооснащення баз. Облгази, які й без того дихали на ладан, просто припинили діяльність.

Таким чином історія спецгазу, що тривала з 2004 року, зупинилася, а користувачі балонів залишилися з питанням забезпечення газом сам на сам. Компаній, що хотіли б інвестувати в розвиток заправки балонів, майже немає, адже для входження в легальну площину цього сектору необхідно інвестувати чимало грошей і нервів в інфраструктуру, працювати із споживачем ультраекономсегменту, нести навішаний законом тягар відповідальності за користувачів.

Левову частку балонного газу зараз заправляє полтавська компанія “Надєжда”. Проте потужності полтавського оператора обмежені і можуть задовільнити хіба що споживачів у безпосередній близькості до газонаповнювальних пунктів компанії. Також на заправках “Надєжди” можна обміняти свій порожній балон на повний, але, знову-таки, це не найзручніший метод для багатьох користувачів.

Найпоширенішим варіантом стала заправка балонів на АЗС. Законом це заборонено, але це найзручніше й фактично не має альтернативи. Саме через стихійний характер заправки і безконтрольність використання в 2022—2023 роках фіксувалося багато інцидентів з балонами різноманітного калібру і застосування.

І от сьогодні на горизонті з’явилася перспектива відродження цивілізованої системи постачання комунального газу населенню. Одне з основних запитань: скільки треба газу в рамках експериментальної програми?

Отримувачами пільгового ресурсу Кабмін назначив вразливі верстви населення чотирьох областей, які до того ж проживають у місцевості, де немає доступу до природного газу. Це багатодітні сім’ї, сім’ї з дітьми з інвалідністю, малозабезпечені сім’ї з дітьми, батьки-вихователі і опікуни, одинокі матері чи батьки з дитиною, особи похилого віку, вагітні жінки, особи з інвалідністю, ветерани війни та члени їхніх сімей. На кожне домогосподарство програмою планується виділити 63 кг пропан-бутану на квартал, або по одному 50-літровому балону на місяць. Для родини з чотирьох людей цього достатньо для приготування їжі.

Фактичними операторами програми є обласні військові адміністрації. Саме зараз ОВА оцінюють потребу, яку потім буде подано під задоволення.

“У адміністрацій різні підходи, хтось рахує власників балонів, інші — вираховують кількість соціально незахищеного населення”, — каже один з учасників нарад щодо планування гуманітарної програми.

За словам іншого учасника, підсумки підбиватимуть у жовтні.

Передбачається, що оголошений попит закриватиметься в два кроки: основний обсяг поставить Saudi Aramco, а у разі нестачі ресурсом підсоблять державні “Укрнафта” і “Укргазвидобування”. Постановою компаніям передбачено компенсацію з бюджету за ринковими цінами.

“На одній із нарад звучала цифра близько 2000 тонн від саудитів на весь опалювальний сезон. Нібито вони можуть і більше, але зберігати великі запаси небезпечно”, — каже обізнаний із підготовкою працівник одного з міністерств.

“Укрнафта” постановою призначена також відповідальною за логістику гуманітарного газу від кордону до газонаповнювальних станцій (ГНС) чи газонаповнювальних пунктів (ГНП).

Оцінити базу абонентів важко ще й тому, що користувачами програми можуть бути не тільки існуючі власники балонів, а й нові абоненти, що самостійно придбають собі ємність або отримають від держави. До речі, власне самі балони постановою також відносяться до гуманітарки і можуть бути імпортовані з-за кордону за різними програмами допомоги. Відповідні перемовини вже ведуться з USAID і комітетом Червоного Хреста.

“Втім, адміністрації доносять до потенційних споживачів: якщо безкоштовних балонів не буде, то купляйте самі, ми вам заправимо”, — каже співрозмовник enkorr.ua.

Власне, механіка розподілення — це теж дуже цікаве і комплексне питання. Балони треба наповнювати на спеціальних потужностях, розвозити спецтранспортом, мати специфічне обладнання для здійснення кваліфікованого сервісу тари. Пошук таких організацій, які організують доставку газу від сховища до абонента, також покладено на ОВА. Наразі тривають перемовини. Однак вибір невеликий. Інфраструктура облгазів розвалена якщо не війною, то часом, персоналу там давно немає. Багато компаній, що оперують в Україні, не мають усіх необхідних дозволів, тож можуть розглядатися як провайдери гуманітарного газу лише умовно.

За словами голови газового напрямку єдиної великої компанії-оператора балонного газу “Надєжда” Станіслава Батраченка, його підприємство також веде перемовини з ОВА.

“Найпростіший варіант — провести тендер на послуги в кожній області”, — каже С.Батраченко, відразу додаючи, що повністю легальних і спроможних компаній у цих областях немає.

На запитання, чи потягне “Надєжда” гуманітарну програму самостійно, керівник каже, що, найшвидше, так. “Головне — забезпечити людей балонами. Коли буде парк балонів, то решта — справа техніки, вона відпрацьована”, — пояснює фахівець.

Він також розповів, що, крім доставки балонів, є варіант виїзду спеціального транспорту з подальшим наповненням балонів споживачів на місцях. При цьому є можливість перевірити справність балона. Батраченко каже, що перемовини про закупівлю такого транспорту також ведуться в рамках проєкту.

Проєкт породив чимало обґрунтованого скепсису в газових колах. Найголовніше питання, яке виникає в будь-якого дотичного до скрапленого газу, — точність контролю цільового споживання газу. Саме пільговий газ із спецаукціонів, що перепродавався простим комерсантам за ринковими цінами, став фундаментом сумнозвісної імперії Сергія Курченка. Спокуса відщипнути безкоштовного газу і зараз буде надзвичайно великою.

За словами учасника міжвідомчих нарад у рамках експериментального проєкту, представник однієї ОВА оцінив потребу регіону в 100 тис. балонів.

“Це десь вдесятеро більше, ніж максимальна оцінка професійних гравців ринку”, — каже співрозмовник. Утім, він одразу зауважує, що це не означає якихось поганих намірів, а лише може свідчити про відірваність чиновників від сфери комунального газу.

Контроль над обігом газу покладено на Міністерство енергетики. Постановою передбачені форми поіменних звітів за заявками абонентів і видачами наповнених балонів. На думку підприємців, що мають досвід у балонному бізнесі, відстежити, скільки реально було заправлено газу в балони, буде надзвичайно важко.

Один із виходів Батраченко вбачає в передачі ОВА не газу для подальшого розподілення обраними операторами, а вже заправлених балонів. У цьому разі відповідальність зміститься саме на ГНП приватних компаній.

“Для підприємств із налагодженою звітністю це не проблема”, — каже він.

***

Скраплений газ — це мобільний і ефективний енергоносій, для транспорту і зберігання якого є багато інфраструктури в Україні. Досвід багатьох країн світу показує, що балонний газ — дуже перспективний сектор ринку LPG. В Україні він занедбаний через повну відсутність уваги з боку держави. Експеримент, що його затіяв уряд, підбадьорить сектор комунально-побутового газу і наведе фокус чиновників на його проблеми. Хоч би чим він закінчився. А подальша якісна реалізація технічних моментів вдихне нове життя в балонний ринок. Налагодження прозорої схеми постачання пільгового газу побутовим споживачам може стати фундаментом для звільнення балонного газу від оподаткування, що виведе ринок на якісно новий рівень. Розвиток цього напрямку — додаткова енергетична незалежність для населення, для приватних компаній — перспектива суттєво збільшити оборот ресурсу на тлі падіння споживання автогазу. 

Артем КУЮН, експерт “Консалтингової групи А-95”