Нові цілі для ATACMS. Навіщо Росія будує залізницю з Ростова в Крим

 Ще нещодавно йшлося лише про проєктування нового залізничного сполучення, а нині відомо, роботи почались на окупованих територіях Донецької та Запорізької областей.

Про це говорить радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. “Росія будує нову залізничну гілку, яка з'єднає Маріуполь, Волноваху та Донецьк”, — написав він у своєму телеграм-каналі.

Андрющенко додає, що росіяни вже почали будівництво залізничного мосту біля села Гранітне через річку Кальміус. “У разі успіху це дозволить включити гілку Маріуполь-Асланове-Кальчик-Волноваха до прямого сполучення з Таганрогом та Ростовом-на-Дону, вздовж Азовського моря”, — пояснює він.

“Другий проєкт, будівництво якого вже розпочато з боку Донецька, є залізницею, яка проходитиме від Якимівки до Ростова через Бердянськ і Маріуполь. І цей проєкт вже розпочато. На південний захід від Якимівки — залізничний вузол, з якого і піде будівництво”, — зазначив у публічному виступі колаборант та державний зрадник, який називає себе губернатором Запорізької області Євген Балицький.

Тож нині йдеться про як мінімум три ділянки будівництва. Перша — від Ростова через Новоазовськ до Маріуполя вздовж моря. Друга — від Маріуполя до Мелітополя в окупований Крим. Та ділянку від Волновахи на схід між селищами Новоселівка і Бурне.

І якщо питання доступу до Маріуполя окупанти можуть вирішити доволі оперативно, то плани побудувати нову залізницю у Крим — довготривале. Доведеться прокладати нове залізничне полотно, побудувати нові станції біля моря до Бердянська, а далі — до Приморська, Приазовська, Мелітополя. Загалом понад сотню кілометрів по піщаному ґрунту. Тож про терміни ніхто зараз не говорить.

Подалі від Кримського мосту

“Ще до 2014 року, коли Крим не був окупований, точилися розмови про так зване Азовське кільце. На зустрічах по чорноморському економічному співробітництву Україна говорила про “Чорноморське кільце”, а Росія просувала свою ідею — побудувати залізницю навколо Азовського моря, як і “міст дружби” через Керченську протоку. Це була спроба прив'язати український Крим до Росії”, — говорить в коментарі Фокусу керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.

Він пояснює аргументи Росії просто: російська логістика традиційно зав'язана на залізничний транспорт. Перевезення автотранспортом досить обмежене. Й у випадку російської армії це відчутно.

“Недостатньо у них транспортних військ, — продовжує Лакійчук. — На рівні бригади, батальйону є певні транспортні групи, які забезпечують підвезення всього необхідного від залізничних станцій на коротку дистанцію. А здалеку все доставляється залізницею”.

Вона має набагато більшу пропускну спроможність, ніж морські й автошляхи. Тому росіяни в окупації зацікавлені побудувати її якомога швидше.

Росіяни звітують: такий маршрут, якомога далі від фронту, стане альтернативним дорозі через так званий Кримський міст, бо вважають, що шлях через нього не лише довгий, а й небезпечний. Насамперед через удари України по незаконно збудованому інфраструктурному об'єкту.

“Кримський міст виявився вразливим. Як тільки повітряна тривога — він закривається. Нам навіть не обов'язково цей міст зараз руйнувати, хоча бажано. Нас зараз влаштовує, як цей міст виходить з експлуатації, зупиняючись на 6-12 годин. Росіяни розуміють проблему, — додає Лакійчук. — Намагаються здійснювати перевезення і військово-транспортними кораблями, і авіацією, але цього всього мало, їм треба залізниця. І ось таку залізницю, паралельно з автомобільною “дорогою війни”, вони і хочуть побудувати.

Коли експерт говорить про “дорогу війни”, має на увазі, що водночас Росія будує ще й автодорогу з Ростова-на-Дону до окупованого Маріуполя. На супутникових знімках видно, що траса прокладається подалі від населених пунктів. В Росії її вже назвали “Тавридою-2”. Після анексії Криму Росія побудувала на півострові дорогу “Таврида” сполученням Керч — Сімферополь — Севастополь.

Справжні наміри окупаційної влади

У росіян очевидні проблеми з логістикою для поставок на окуповані території. Вони думали, що зможуть захопити всю Запорізьку область, що дозволило б розблокувати переміщення з РФ до Криму залізницею, оскільки відомо, що колії прокладені з Ростовської області через Донецьк у напрямку Криму, але через Запоріжжя.

Як заявив колаборант Балицький, “за допомогою будівництва вирішується питання вивезення зерна на континент, вивезення залізняку, брухту, вугілля та багатьох елементів, які сьогодні треба повʼязати з великою землею”.

Але місцеві жителі переконані: дорога важлива росіянам, аби розкрадати українські підприємства та природні ресурси.

Зокрема, вони звертають увагу на заяви ще одного зрадника Олега Царьова. “Є ще одна причина, про яку ніхто не говорить, але вона суттєва, без запуску залізничного сполучення неможливо запустити маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Для роботи навіть частини виробництва потрібно постачати великі обсяги сировини і значну частину сировини треба постачати залізницею”, — пише він та додає: частину готової продукції краще вивозити також залізницею.

“Біля станції Карань у Мирному є гранітний кар'єр. Вже багато років він не працював. До нього раніше були під'їзні шляхи, колись їх розбирали. Зараз росіяни відновили його роботу. Також є кар'єр у Гранітному. У цьому районі є пласт рідкоземельних металів, за якими можна полювати. Вони приходять і копають наші корисні копалини. Крім граніту, у Волноваському районі є поклади інших копалин, наприклад, каоліну. Днями я прочитала, що росіяни планують відкрити завод по його переробці”, — розповідає Фокусу мешканка Волноваського району Олена.

Але вона переконана: ця залізниця не стільки потрібна, аби безпечно перевозити пасажирів чи навіть товари, скільки для покращення логістичних можливостей, а саме перекидання техніки, паливно-мастильних матеріалів, особового складу. Зараз вони йдуть на південний фронт з Криму через міст, а також паромною переправою Єйськ-Маріуполь.

“Думаю, не тільки вугілля та залізну руду вони возитимуть, — говорить Олена. — Ще війни не було, а у нас з металургійного заводу метал — так звані “олівці”, возили автомобільним шляхом, тому і дороги розбивали. Для власника підприємства Ахметова залізничні тарифи були занадто високими, тому він користувався автошляхами. Тобто якщо і зараз возити вантажі, ними також можна користуватися. А для військових цілей потрібна залізниця”.

Посилення військової логістики

Павло Лакійчук додає: за допомогою цих доріг має бути вирішено питання забезпечення південного угруповання військ РФ.

На сході з угрупованням сил все просто, тому росіяни і перетягують війну на Схід — логістичне плече на окуповані території до лінії фронту коротке, існує розгалужена залізнична мережа, з Росії майнові та людські резерви можна перекидати легко.

На півдні ситуація інша. Є тільки один довгий предовгий маршрут, складний, через південь — Кубань, Кримський міст, Керч, Феодосія, Джанкой та Чонгар. Також працює і паромна переправа, але її можливості досить обмежені.

Саме тому росіяни й тягнутимуть дорогу вздовж Азовського моря за будь-яких умов.

“Заява самопроголошеного губернатора Балицького була досить смішною. Він каже: нам би хоч щось прокласти, хоч би однопутку, без електрифікації, але прокласти. Тобто залізниця їм дуже потрібна. Можна собі уявити, як будуватиметься у фронтовій зоні залізниця такого штибу. Колись щось подібне тягнули на далекій півночі. ГУЛАГ теж будував такі залізниці”, — додає керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”.

Він переконаний: маршрут планується тимчасовий. Його перекладатимуть залізничні війська досить швидко, якщо українські збройні сили даватимуть таку можливість.

“На цей проєкт, підозрюю, можуть виділити коштів, як на капітальний, а вийде побудований будбатами. Ефективність роботи цієї залізниці буде залежати від ефективності роботи наших артилеристів”, — говорить Павло Лакійчук.

Тетяна КАТРИЧЕНКО