Німеччина готує для ЄС грецький салат?

Новий план порятунку проблемних європейських держав мав відкрити нові горизонти у міждержавному регулюванні кризових ситуацій.

Коли міністри фінансів ЄС 10 травня вирішили створити безпрецедентний за розмірами стабілізаційний фонд, вони не приховували своєї упевненості, що криза буде подолана.

Однак зараз експерти все частіше питають: звідки Європа візьме такі кошти? Чи можна організувати нормальний кризовий менеджмент і контроль за грошима в організації, де два найбільші партнери мають різні уявлення про цей план?

Курс євро на світовому ринку на укладення плану відреагував позитивно. Згідно з даними Європейського центрального банку, курс, який впав до 1,27 долара за євро, подолав позначку 1,29. Втім, того ж тижня був встановлений другий дворічний рекорд — 1,25 долара за євро, а на початку поточного тижня знизився вже до 1,22 долара за євро. Європейська валюта залишається слабким відносно долара.

Інформаційне агентство NBC переконане, що без системних реформ у країнах виділення коштів не стабілізує ситуацію у союзі.

Міністр фінансів Швеції Андрес Борг заявив, що за три роки можна подолати кризу і привести суверенні борги країн до рівня 3% ВВП, як вимагає Маастріхтський договір. Однак після цього голова ЄЦБ Жан Клод Тріше підкреслив, що поки європейські установи не мають грошей для підтримки Греції.

Травнева угода була лише обіцянкою допомогти, а фінансові інструменти ще треба залучити на міжнародному ринку під європейські гарантії. Тому поки не зрозуміло, чим стане план порятунку проблемних країн союзу: новим етапом інтеграції Європи чи порожніми обіцянками, які відтягують час до нового етапу кризи.

Трильйон авансом

До травня доля допомоги проблемним державам залишалася невизначеною. Країни Європи не бажали розставатися з грішми чи давати державні гарантії за суверенні борги Греції. За словами Тріше, Афіни самі винні у власній скруті, бо тривалий час не надавали ЄЦБ справжньої інформації про стан бюджету.

Коли у Брюсселі схаменулися, стало пізно — країна опинилася на межі дефолту. Крім Греції, великі борги мають Португалія, Іспанія, Ірландія та Італія. За даними Євростату, на кінець 2009 року вони складали близько 2,5 трильйона євро.

Загроза колапсу загальної економіки та слабкість євро на міжнародних біржах змусила європейських лідерів діяти. “Вони зрозуміли, що неконтрольований розвиток подій призведе до кризи, яку можна порівняти з падінням Lehman Brothers для економіки США”, — каже аналітик Центру міжнародних відносин Марк Левінзон.

Саме тому комісар ЄС з економічних питань Олі Рен перед початком конференції заявила, що порятунок спільної валюти та промисловості має відбутися будь-якою ціною. Після десятигодинних дискусій європейські міністри фінансів вирішили створити стабілізаційний фонд розміром 957 мільярдів євро.

Більшу частину цієї суми — 560 мільярдів євро — надають країни ЄС і 321 мільярд євро — МВФ. Окремо ЄС планує виділити 76 мільярдів євро на існуючі програми допомоги країнам з великими боргами.

Міністр фінансів Іспанії Гелена Сальгадо заявила, що величезні розміри фонду мають показати: ЄС прагне якнайшвидше відродити країни, які постраждали від кризи. Мовляв, США відбудовують власну економіку за 700 мільярдів доларів.

Одночасно уряди країн союзу домовилися почати викуповувати суверенні боргові зобов'язання проблемних країн. Ця ініціатива була підтримана і за Атлантичним океаном. ФРС, Банк Канади і Банк Бразилії вирішили придбати частину кредитних свопів Греції та Португалії, щоб підтримати кредитні рейтинги цих країн.

Рен заявила, що фонд допомоги буде існувати приблизно три роки, а потім зникне або буде реформований у постійну організацію — Європейський валютний фонд.

Втім, свято європейських міністрів зіпсували Великобританія та МВФ. Лондон одразу відмовився рятувати проблемні країни, бо не входить у зону євро і не впевнений, чи повернуть боржники надані кошти. На парламентські вибори в Англії Брюссель не розраховував, бо обидві основні партії не висували гасел допомоги Європі.

Іншою поганою ознакою плану стало залучення МВФ. Спочатку канцлер Німеччини Ангела Меркель сподівалася на стабілізацію ситуації силами ЄС, без міжнародної допомоги. Однак пізніше стало зрозуміло, що без участі фонду не обійтися.

Ще 8 травня Тріше заявляв, що країни ЄС з початком кризи більше цікавилися власними економіками, ніж ситуацією у загальноєвропейських справах. Тому зараз немає гарантії, що вони об'єднаються для надання допомоги. Голова ЄЦБ вважав, що без підтримки МВФ інвестори не повірять у повернення стабільності.

Велика годівниця

Справжні неприємності для стабілізаційного фонду почалися згодом. Аналітики Центру Брукінгса у доповідній записці президенту США заявили, що цей механізм не принесе результатів. Мовляв, країни з бюджетними проблемами використають гроші для латання дірок, але проводити глобальні економічні реформи не будуть.

На думку аналітиків, причиною є досвід Греції: як тільки з'явилися дані про обмеження бюджетних виплат на вимогу ЄС, населення країни вийшло на мітинги. Саме тому уряди не поспішають повідомляти громадянам про скорочення витрат.

З іншого боку, представники ЄС давно заявляли, що країни не подолають кризу, якщо не будуть проводити системні реформи, і гроші тут мало чим допоможуть.

У відповідь на це прем'єр Греції Грегоріус Папандреус заявив, що скорочення витрат не тільки призведе до соціального вибуху, а й загальмує відновлення країни. Мовляв, державні замовлення забезпечують розвиток промисловості.

В ЄС визнають: Греції пощастило, що вона невдовзі почне отримувати гроші. На думку експертів Reuters, інші країни, можливо, чекатимуть своєї черги не менше року, бо поки незрозуміло, звідки будуть брати мільярди для ЄВФ.

Голова ЄЦБ визнав, що зараз грошей нема, є лише обіцянки. Немає і гарантій, що інвестори будуть ділитися своїми статками, аби врятувати країни Європи.

Контроль повітря

Одночасно в ЄС чекають посилення міждержавного контролю. Тріше заявив, що політичної угоди на кшталт Маастрихту недостатньо. Країни самі порушили її норми, і це призвело до кризи. З іншого боку, політик поки не бачить, яким має бути механізм контролю за проблемними країнами та їхніми бюджетами.

Він упевнений, що монетарна політика ЄС створюється місцевими центробанками, а не ЄЦБ. Тому диктувати умови країнам із штаб-квартири цієї установи неможливо.

Утім, країни й не прагнуть, аби їх бюджети перевіряли у Брюсселі. Іспанські політики кажуть, що без збалансованого механізму двостороннього контролю система може перетворитися на диктат ЄС — коштів ще не надали, а звітність уже вимагають.

У відповідь Олі Рен порадила згадати ті 20 років після Маастрихту, коли національні інтереси ставилися вище за загальноєвропейські. А зараз ситуація має змінитися.

На посиленні бюджетного регулювання наполягає і Німеччина. За словами її міністра фінансів Вольфганга Шаубле, вона зараз найбільший донор з усіх європейських країн, бо планує надати у стабілізаційний фонд 110 мільярдів євро.

Шаубле застеріг країни від виходу з єврозони — тоді вони будуть змушені залишити і ЄС, а це принесе їм лише економічну нестабільність та девальвацію нової валюти.

Однак Німеччина не хоче визнавати, що процес посилення звітності буде двостороннім. Берлін не бажає встановлення єдиного економічного уряду Європи, який він не зможе контролювати. Саме таку позицію відстоює Франція.

Аналітики інституту КАТО вважають, що ідея створення фонду найбільше сприяє Парижу, який давно прагне ввести єдиний уряд Європи і наполягає на квотуванні експорту в межах континенту. Німеччина на це не погоджується, бо тоді вона втратить суттєві надходження до бюджету.

За даними Євростату, частка експорту у ВВП Німеччини у 2009 році сягала 40,7%. У Франції цей показник складав лише 21,1%. Меркель заявила, що її країна може погодитися лише на те, аби ЄС визначав рамки економічного розвитку та основні параметри, а не управляв її економікою.

Експерти центру “Спадщина” вважають, що через кризу заклики Франції щодо уніфікації економік стають більш впливовими, тому Берлін поки не налаштований віддавати свої 110 мільярдів євро просто так.

З 24 травня Греція почала отримувати перші транші допомоги. В Афіни перевели 14,5 мільярда євро, але уряд не поспішає проводити реформи, аби уникнути соціального вибуху чи загальнонаціонального страйку. Проблема узгодження відносин між країнами єврозони та ЄЦБ відкладається до червневого самміту. А поки проблемні держави продовжують отримувати кошти без будь-яких зобов'язань.

Павло СИВОКІНЬ