Не Януковичем єдиним. Чому досі штормить ринок бурштину

Як 13 років тому, так і зараз, СБУ продовжує затримувати зловмисників із незаконного видобутку бурштину. Майже кожного дня силовики блокують переправлення бурштину-сирцю до країн Євросоюзу, Східної Азії тощо. Але це латання дірок, бо протистояння проти легалізації ринку бурштину триває.

Легалізувати не можна дерибанити

Поставити законодавчі розділові знаки в цьому реченні різні команди низки державних установ намагаються з 2014 року. Наразі учасниками процесу є легальні надрокористувачі, Міндовкілля, Мінекономрозвитку, Мінюстиції, Держгеонадра, Держлісагентство.

Отже, 2014- 2015 роки. Після втечі Януковича і його сина, “смотрящего” за нелегальним видобуванням бурштину, Держгеонадра дозволили собі заговорити про легалізацію ринку бурштину. За шість років керівництво змінювалося, Службу штормило, передостанніх керівників навіть затримували на хабарах, оголошували підозри.

Ситуація почала вирівнюватися і за 2 дні до кінця 2019 року набуває чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин”.

Представники легального надроринку зітхнули з полегшенням. Бо цей закон мав би подолати відверту радянщину у питанні користування надрами та, замість тривалих бюрократичних процедур, впровадити швидку, ефективну та прозору систему доступу до надр. Мова йде про спрощення процедури оформлення землі, без прав на яку законний надрокористувач не може приступити до розвідки родовища.

Після отримання спецдозволу, надрокористувач має оформити право на користування землею. Так, у левовій частині випадків у власника спецдозволу виникала проблема з оформленням права на користування земельною ділянкою. Причина у неузгодженості законодавства, зокрема в Земельному Кодексі.

Коротко суть — право на користування надрами надавали, а на землю, яка знаходиться над цими надрами — ні. У такому випадку інвестор був заблокований у своїх діях. Проблема була настільки запущеною, що не рідко проблема тягнулася роками до моменту втрати чинності спецдозволу.

Для того, щоб мінімізувати ризики бізнесу щодо неможливості оформлення землі, маючи при цьому дозвільні документи на користування надрами,

була розроблена нормативно-правова база, яка була покликана розрубити цей “гордіїв вузол” і легалізували ринок бурштину.

Надрокористувачі, які отримали спеціальні дозволи на користування надрами, на реалізацію Закону почали втілювати запропоновану процедуру оформлення земельних ділянок шляхом встановлення сервітуту, АЛЕ всі документи десятками “зависли” в Державному агентстві лісових ресурсів, з посиланням на те, що Кабінетом Міністрів не затверджено Типової Угоди про розвідувальні та видобувні роботи.

Відповідно до Закону надрокористувачам було надано дві альтернативні можливості оформлення права на землю — шляхом вставнолення сервітуту без зміни цільового призначення земель, що неодмінно є дуже важливо, та підписання Типової угоди про розвідувальні та видобувні роботи.

Ситуація не рушиться з мертвої точки з моменту прийняття Закону! Поки тривають дуже складні експертні баталії серед учасників процесу (Держгеонадрами, Держлісагентством, Міндовкіллям, Мінекономрозвитку та Мінюстиції), Державна служба геології та надр створила інтерактивний атлас, підготувала бурштиноносні ділянки надр, 14 ділянок продала на електронних торгах (40 ще на черзі), 11 у 2020 і три у 2021 році.

За цей час до бюджету надійшло понад 70 млн грн. (50 та 23.5 млн відповідно), Але натомість, дивіться, що виходить.

Жоден з надрокористувачів, почуйте, жоден, не приступив до виконання Програми робіт. Бо інший учасник процесу, Держлісагентство, всіляко блокує процес отримання права на користування землею. І триває так вже понад рік. Про що я вже двічі писав. Тоді, я все ж таки сподівався, що в Держлісагентстві схаменуться. Але я помилявся. Ба більше, судячи з риторики “лісників” на нарадах, робочих зустрічах в Кабміні тощо, я роблю висновок, що врегульовувати питання із наданням “зеленого світла” для роботи ринку бурштину можуть тільки в ручному режимі.

Маєш спецдозвіл, маєш право на видобуток бурштину?

Так, але не в нашій країні. Наразі, основним питанням для того, щоб приступити до будь-яких робіт на ділянці — є відведення землі. Так як у трьох областях з найбільшими покладами бурштину, а це Рівненська, Волинська та Житомирська області, де бурштиноносні надра знаходяться під лісовими господарствами, типова угода вкрай необхідна.

Довгоочікуваний Закон є, але на превеликий жаль він не працює. Не працює через штучні умови зацікавлених осіб. По суті, для його запуску Кабмін має прийняти кілька нормативно-правових актів.

Перший — про перелік порушених земель, другий — про типовий проєкт розробки бурштиноносних надр, третій — про типову угоду на геолого-розвідувальні та видобувні роботи. І ринок запрацює!

Невже правники вище зазначених міністерств та Держлісагентства не розуміються як запустити легалізований ринок бурштину? Тут два варіанти: або не розуміють, бо дилетанти, або не хочуть розуміти. Якщо і справді не розуміють, тоді наші фахівці готові пояснювати, в черговий раз:

• Дивіться, однією з головних перепон є питання типової угоди на розвідувальні і видобувні роботи.
• Далі. Сервітут йде як обтяження на речові права.
• Речове право розуміється як право власності.

Відповідно лісові господарства не оформляють право власності на свої землі, тому що вони не хочуть їх інвентаризовувати. Бо, в першу чергу, збільшиться кількість податків, в другу чергу вони матимуть повний перелік порушень земель, а значить вся країна дізнається про масштаби нелегального копання з боку тих, хто має ці землі захищати.

Як запустити ринок бурштину?

Для того, щоб Закон України з легалізації видобутку бурштину працював, потрібно розділяти всі поняття Сервітуту і Типової Угоди. А з самого початку вийшло так, що коли було розроблено Типову Угоду Держгеонадрами разом з Міндовкілля, Сервітуту там не було передбачено.

Проблему ускладнює і висновок Мінюсту, де не має чіткого посилу на те, що потрібно це використовувати одночасно. Там і досі немає чіткої позиції, що обов’язково потрібно використовувати Сервітут разом з цією Типовою Угодою. І для того, щоб ця постанова про Затвердження Типової Угоди не була виключно декларативним нормативно-правовим актом, потрібно розмежувати ці поняття.

Згідно українських реалій, у нас не працюють інституції, у нас працюють особистості.

Ще до призначення нового заступника міністра Мінекономрозвитку Ірини Новікової (на яку надрокористувачі покладають надії щодо запуску дієвого механізму) процесом керувала Юлія Свіріденко. Ну..як керувала? За її управління документи “гуляли” міністерством по 3-4 місяці без шансу на майбутнє. Це з її так званої професійної подачі було вписано в Типову Угоду Сервітут. Що по факту заблокувало всі процеси з легалізації та розвитку ринку бурштину. Також це дало право Держлісагентству і далі грати у свою гру.

Наразі чіткого законодавчого врегулювання немає. Практично кожен орган старається обтяжити цю процедуру. Можливо через те, що в них немає зацікавленості в легалізації видобутку бурштину, можливо вони не зацікавлені, щоб до земель лісового господарства, які ймовірно були порушені, не мали доступу легальні надрокористувачі.

Рекультивація. Одна із проблем українського надрокористування — це відсутність культури користування надрами. Вирішуючи це питання Міндовкілля спільно з Держгеонадрами розробила програму рекультивації землі після видобування, щоб наші лісогосподарства були у належному стані. Але для Держлісагентства затверджена Програма з рекультивації від профільного міністерства не аргумент.

Пропозиція Держгеонадр з самого початку була викласти такий обов’язок в наступній редакції:

“У повному обсязі відшкодувати витрати, понесені Стороною 1 на лісовідновлення земельної ділянки та догляд лісових культур протягом одного року після висадження”, оскільки передбачення терміну догляду за лісовими культурами до переведення їх у “вкриті лісовою рослинністю землі” надто тривале в часі (від 8 до 15 років), та по фінансах буде значно перевищувати вартість спеціального дозволу на користування надрами (обслуговування 1 га лісу коштує 60 тис грн, ділянка площею 10 га буде обходитись надрокористувачеві 600 тис грн в рік; 10 років догляду за 10 га лісу — 6 млн грн).

Виходить парадокс: якщо надрокористувач заходить на землю, яка вже порушена нелегалами — він оплачує лісагентству компенсацію за ліс, якого по факту нема, оплачує за ліцензію на порушених землях, де вже копали бурштин і невідомо лишилось там ще щось чи ні, і потім ще рекультивовує ділянку і платить не лише за висадку лісу і його відновлення, але й за обслуговування лісу мільйони.

Замість епілогу

Закон для запуску/легалізації ринку бурштину є. Вже рік! Але він не працює. Бо нормативно-правова база не узгоджена. Це як створити кузов авто, розуміти його цілі та завдання, а двигун та колеса поставити забути.

Механізм має бути максимально дієвим, таким, що зможе дійсно запрацювати! І всі п’ять із шести учасників процесу мають почути один одного і знайти єдино правильний і працюючий механізм. Бо поки одні блокують процес (Держлісагентство), інші не розуміються на процесах (Мінюст), страждають найзацікавленіші — бюджет і надрокористувачі, які його наповнюють.

Як не дивно, в цьому випадку Держгеонадра та Міндовкілля союзники бізнесу. Можливо до їхньої кагорти примкне і Мінекономрозвитку на чолі із новою заступницею Іриною Новіковою і питання Типової Угоди та сервітут буде вирішено на рівні Кабміну у максимально стислі строки.

P.S. Цікаво, що на останньому (25 лютого) е-аукціоні з продажу спецдозволів, цього разу торгів по бурштиноносним надрам не відбулося. І ДГС повторно виставлятиме ділянку на аукціон. Є підозра, що інвестори не захотіли вкладати гроші в розробку бурштину, бо державні інституції всіляко блокують розвиток ринку. Блокують довго та штучно! Цікаво, як довго це триватиме?

Микола ТИХОНОВ, голова ГО “Геологія України”