Названо першого замовника убивства Гонгадзе. І єдиного?

Це — Юрій Кравченко, який тоді очолював Міністерство внутрішніх справ.

Слідство Генпрокуратури встановило, що генерал Олексій Пукач отримав наказ убити Георгія Гонгадзе від тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка.

7 вересня 2010 року керівник слідчої групи Генпрокуратури в справі Гонгадзе Олександр Харченко виніс остаточну постанову про притягнення Пукача до кримінальної відповідальності

У цьому документі й описана роль Кравченка в найбільш резонансному злочині незалежної України.

“Пукач О.П. 17 вересня 2000 року на виконання явно злочинного усного наказу міністра внутрішніх справ Кравченка Ю.Ф., тобто на замовлення, за попередньою змовою групою осіб спільно з Протасовим, Костенком і Поповичем, які не були обізнані про цей злочинний наказ, умисно вбив Гонгадзе Г.Р.” , — ідеться у постанові слідчого.

(Примітка. Гонгадзе був викрадений 16 вересня, але, за даними слідства, убивство сталося о 00:10 17 вересня. Протасов, Костенко і Попович — співробітники міліцейської наружки, які за вбивство Гонгадзе вже отримали 12 і 13 років тюрми)

У постанові слідчого наведено подробиці, де і коли Кравченко розпорядився убити засновника “Української правди”.

“Приблизно 13-14 вересня 2000 року у своєму службовому кабінеті в місті Києві по вулиці Богомольця, 10 міністр внутрішніх справ Кравченко Ю.Ф. усно віддав начальнику Головного управління кримінального пошуку МВС України Пукачу О.П. явно злочинний наказ — вбити журналіста Гонгадзе Г.Р. для припинення у такий спосіб журналістської діяльності”.

“Пукач О.П., діючи з особистої зацікавленості та кар'єрних спонукань, не бажаючи ускладнювати стосунки з керівником МВС України, а також розраховуючи здобути прихильність Кравченка Ю.Ф. та отримати підвищення по службі і підвищення спеціального звання працівника міліції, погодився виконати наказ Кравченка Ю.Ф., тобто на замовлення вбити Гонгадзе Г.Р.”, — також ідеться у постанові.

За даними слідства, Пукач відзвітував Кравченку одразу після убивства Гонгадзе, 17 вересня 2000 року.

“Наступного дня в службовому кабінеті міністра внутрішніх справ Пукач О.П. доповів Кравченку Ю.Ф. про виконання його наказу про вбивство журналіста Гонгадзе, після чого разом з Поповичем О.В. (водій Пукача) позбавились сумки та мобільного телефону Гонгадзе Г.Р., викинувши сумку в озеро поблизу Південного моста в Києві, а мобільний телефон — в водоймище Русанівського каналу поблизу готелю “Славутич” в Києві”.

Також, як встановило слідство, наказ перепоховати Гонгадзе також давав Кравченко.

“На початку жовтня 2000 року, діючи за вказівкою Кравченка Ю.Ф., з метою приховати вчинені стосовно Гонгадзе Г.Р. злочини, Пукач О.П. на службовому автомобілі “Нісан” під власним керуванням приїхав на місце поховання трупа Гонгадзе Г.Р., викопав його та відвіз у лісовий масив Улашівського лісництва Таращанського району Київської області, де сокирою відчленував голову від тіла та там же закопав обезголовлений труп Г.Гонгадзе”.

“Відчленовану голову Гонгадзе Г.Р. з прилеглими кістками Пукач О.П. відвіз і закопав у кінці лісосмуги на відстані 1,4 км від автодороги між селами Довголівське — Колісникове 136 кілометра автотраси Київ — Золотоноша Ракітнянського району Київської області”.

Епізод щодо Подольського

У звинуваченні Пукачу також фігурує епізод викрадення Олексія Подольського — помічника депутата Сергія Головатого, який тоді брав активну участь в опозиційному русі.

Пукач та двоє співробітників наружки Наумець і Мариняк, які згодом отримали по три роки тюрми, викрали Подольського. Сталося це в районі пів на одинадцяту вечора 9 червня 2000 року за тією ж схемою, як і з Гонгадзе — запропонувавши йому послуги таксі.

Подольського вивезли з Києва до лісосмуги біля села Петрівське Прилуцького району Чернігівської області. Там його побили, без речей і документів залишили вночі в лісі та поїхали. Повернувшись до Києва, Пукач підпалив двері квартири, де мешкав Подольський, а вже наступного дня він відрапортував Кравченку про “профілактичні заходи”, вжиті до громадського діяча.

“10 червня 2000 року приблизно о 10 годині ранку Пукач доповів міністру внутрішніх справ Кравченку Ю.Ф. в його службовому кабінеті по вулиці Богомольця, 10 в місті Києві про виконання наказу щодо вивезення Подольського за межі Київської області, про його побиття, залякування, залишення вночі у безлюдному місці та підпал двері квартири”, — ідеться у постанові про притягнення Пукача до кримінальної відповідальності.

Очна ставка Пукач-Литвин

Окрім Кравченка, в постанові інші високопосадовці не згадуються. Водночас “Українській правді” також стали відомими свідчення Пукача відносно спікера парламенту Володимира Литвина.

Так, за твердженнями генерала, через декілька днів після убивства Гонгадзе 17 вересня 2000 року, Литвин побував у міністерстві внутрішніх справ в кабінеті Кравченка.

Там був присутній перший заступник міністра Микола Джига, керівник апарату МВС, нині покійний Едуард Фере, а також сам Пукач.

Як стверджує Пукач, Кравченко особисто представив його Литвину зі словами: “Володимир Михайлович, це — наш співробітник, який особисто розібрався з Гонгадзе”.

При цьому Кравченко похлопав Пукача по плечу і звернувся до Литвина зі словами: “Передайте президенту, що ми виконаємо будь-яку його вказівку”.

Це — версія подій у викладі Пукача. Після цього, за його словами, розмова Кравченка і Литвина проходила без свідків, а наступного дня Кравченко наказав Пукачу взяти відпустку і перепоховати тіло, відчленивши від нього голову.

Існує версія, що Пукач тоді вже відчув, як його підставили — і тіло він спеціально поховав в такому місці, де би його точно виявили. І спеціально поклав у могилу прикраси, які могли точно ідентифікувати Гонгадзе.

Так і сталося — місцеві мешканці невдовзі побачили неподалік лісової дороги частину руки, що стирчала з-під землі...

У своїх клопотаннях до слідчого Пукач ініціював проведення очних ставок з живими учасниками тієї розмови в кабінеті Кравченка — спікером Литвином і вінницьким губернатором Джигою. Слідчі дії відбулися влітку цього року.

За інформацією джерел, Пукач наполягав на своїй версії знайомства з Литвиним, тоді як спікер її відкидав.

“Я з вами незнайомий”, — відповів Литвин на слова Пукача про те, як вони були представлені один одному наступного дня після убивства Гонгадзе. Також відкидав версію Пукача і Микола Джига.

Водночас, за інформацією джерел, на допитах Пукач повідомив, що в серпні 2000 року Джига взяв у нього матеріали на Гонгадзе, зібрані наружкою, та відвіз їх у “Бориспіль”. Звідти Кравченко вилітав до Криму на зустріч з Кучмою, де той перебував на відпочинку.

У своїх свідченнях Пукач також наполягає, що про скоєння ним злочину було відомо не лише Литвину і Джизі, але і президенту Кучмі та тодішньому главі СБУ Леоніду Деркачу.

Так, зі слів генерала, наступного дня після убивства Гонгадзе до Пукача завітав полковник СБУ, який працював помічником Деркача по взаємодії з МВС. Він повідомив, що йому відомо про викрадення журналіста міліцейською наружкою.

Ще Пукач сказав на допитах, що Кравченко неодноразово його переконував, що він домовився з Кучмою і генерала з його “ескадроном смерті” не чіпатимуть.

“Україна здригнеться, коли дізнається всю правду...”

Якщо судовий процес над Пукачем буде гласним, то озвучені ним факти можуть покласти край політичним кар'єрам деяких діячів сучасності.

З 15 вересня знайомитися з матеріалами справи можуть потерпілі. Потім — Пукач. У прокуратурі розраховують передати справу в суд до 8 жовтня — у цей день закінчується санкція на арешт Пукача, видана Верховним судом.

Звісно, при повторному зверненні суд продовжить йому арешт, однак слідчим, аби не обтяжувати себе додатковою роботою, було би зручніше до того моменту передати Пукача в судову компетенцію.

Арешт Пукача влітку минулого року справив ефект бомби.

Як уже писала “Українська правда”, генерала вирахували за допомогою мобільного телефону брата колишньої дружини генерала. Зокрема, було встановлено, з якого номеру йому дзвонив Пукач, щоб дізнатися, як справи в його доньки.

Слідчі вирахували азимут і розташування базової станції мобільного оператора, на місце виїхали співробітники МВС і СБУ. Під виглядом перевірки списків виборців вони провели упізнання Пукача, після чого відбувся його арешт.

Затримання було проведено спецпідрозділом “Альфа” СБУ. Спецслужба не довіряла міліції, тому що в попередні роки двічі був витік інформації, і Пукач змінював місце дислокації.

Для перевезення Пукача в Київ було викликано два “хаммери” сбушної “Альфи”, які спеціально перегнали з полігону під Києвом.

Оскільки довіри до міліції не було, то Пукача помістили в неофіційний ізолятор СБУ, і перший час з ним в камері навіть ночував співробітник “Альфа”.

Однією з умов, на яких Пукач погодився співпрацювати зі слідством, було надання допомоги його доньці.

Тоді ж, при затриманні минулого року Пукач, за словами джерел, заявив: “Убивство Гонгадзе — це далеко не все. Україна здригнеться, коли дізнається всю правду”.

Щоб показати щирість своїх намірів співпрацювати зі слідством, Пукач вказав, де було поховано череп Гонгадзе. Поруч з цим місцем було знайдено рештки ще 12 (!) осіб.

Статті Пукача

В остаточній редакції постанови про притягнення Пукача йому висунуто звинувачення за трьома статтями Кримінального кодексу.

По-перше, це частина 2 статті 365 чинного Кримінального кодексу — “перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування”.

По-друге, це частина 3 статті 166 Кримінального кодексу в редакції 1960 року — “перевищення влади або посадових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки”.

По-третє, це пункти “і” та “и” статті 93 Кримінального кодексу в редакції 1960 року — “умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, вчинене за попереднім зговором групою осіб або організованою групою”, а також “умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, вчинене на замовлення”.

Максимальна санкція, передбачена цими статтями — довічне ув'язнення.

Останнє кваліфікація — “убивство на замовлення” — це новий пункт у обвинуваченні Пукачу. Він з'явився тільки в остаточній редакції постанови про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Раніше у звинуваченні Пукачу фігурувала ще одна стаття — частина 2 статті 145 “умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян”. Ідеться про підпал дверей квартири, де мешкав Олексій Подольський. Однак у остаточний текст постанови про притягнення генерала до відповідальності цей епізод не включили.

У останній момент адвокати Пукача спробували перекваліфікувати пред'явлене йому звинувачення. Замість статті 93 “Умисне убивство при обтяжуючих обставинах”, за якою Пукачу загрожує довічне ув'язнення, захисники генерала подали клопотання про звинувачення його за статтею 94 — “Умисне вбивство”, яке карається ув'язненням від 7 до 15 років.

Захист Пукача відштовхується від того, що у нього не було попередньої змови з трьома іншими співробітниками наружки, які отримали по 12 і 13 років тюрми, а стався “ексцес виконавця”.

Пукач також стверджує, що коли душив Гонгадзе ременем, то хотів лише залякати журналіста, але не розрахував силу — і пряжка ременя попала на кадик Гонгадзе, після чого засновник “Української правди” загинув.

Водночас це не зовсім вкладається у логіку свідчень трьох спільників Пукача, що відома з рішення Верховного суду, який залишив їхні тюремні вироки в силі.

Так, автомобіль наружки, в якому перебував Георгій після викрадення 16 вересня, по дорозі до місця злочину заїхав у село Сухоліси Білоцерківського району Київської області. Там Пукач взяв мотузку та лопату, які поклав до багажника автомобіля. Якщо відштовхуватися від версії “залякування”, то цей інвентар був необов'язковим.

Далі машина з Георгієм вирушила в ліс, що знаходиться неподалік села. Там Попович — водій Пукача — вирив яму. У іншому злочині, скоєному під проводом Пукача — викраденні Подольського — йому лише погрожували вирити могилу.

Далі. Коли машина з Гонгадзе приїхала в ліс, то Георгію зв'язали мотузкою руки та ноги, а Пукач засунув у рот носову хустинку. Далі водій Пукача зняв з Гонгадзе ремінь та передав генералу. Той накинув зашморг на шию журналісту та почав його душити.

Георгій набрав повітря в легені, після чого водій Пукача наніс йому декілька ударів у живіт, щоб той випустив повітря.

Всі ці події, описані у вироку трьом міліціонерам, дуже мало нагадує “ексцес виконавця”.

Останнім своїм клопотанням Пукач намагався провести очні ставки між ним і трьома засудженими з прицілом на перегляд судових вироків за нововиявленими обставинами. Однак слідчий відмовив у такій процесуальній дії.

Той факт, що до переліку статей обвинувачення Пукача було додано пункт “умисне вбивство, вчинене на замовлення”, означає, що слідство оголосить замовника злочину.

Питання в тому, чи зупиняться вони на Кравченку, чи підуть далі. Якщо єдиним замовником визнають колишнього міністра внутрішніх справ, то в порушенні справи проти нього буде відмовлено в зв'язку зі смертю (стаття 6 пункт 8 Кримінально-процесуального кодексу).

Щоправда, оскільки ця обставина є нереабілітуючою, родичі Кравченка можуть оскаржувати постанову слідчого до суду.

Але незалежно від того, чи наважиться прокуратура іти до живих замовників, чи ні, ще десять років тому із записів Мельниченка кожен міг зрозуміти, що насправді сталося з Георгієм Гонгадзе.

Сергій ЛЕЩЕНКО