Навіщо Григоришин втрутився в конфлікт Жеваго і Новінського

Близько трьох років бізнесмени Костянтин Жеваго і Вадим Новінський воювали за активи Миколаївського суднобудівного заводу “Океан”. Поки перший безрезультатно доводив у судах право власності н апідприємство, другий намагався зробити його банкротом, щоб переоформити на нову юрособу.

Переломити ситуацію допоміг Костянтин Григоришин. Наприкінці травня Госпсуд Миколаївської області задовольнив позов його компанії “Укррічфлот” і визнав недійсною угоду між “Океаном” та компанією “Консалтинг-Гамма”, пов'язану з Новінським, про купівлю цінних паперів на 1,5 мільярди гривень.

Таким чином, завод-банкрут позбувся двох третин свого боргу і найбільшого кредитора.

Перспективний, але збитковий “Океан”

“Океан” — один з найбільших суднобудівних заводів України. Його технічні можливості дозволяють будувати судна водовиміщенням 350 тисч тонн, що є рекордним показником серед українських підприємств цієї галузі. Та не дивлячись на великий потенціал, після отримання Україною незалежності, верф, як і більшість державних підприємств, погрузла в боргах, з якими була не в силах розрахуватись.

Вперше, розмови про приватизацію “Океану” почались наприкінці 90-их, але через те, що він входив до списку стратегічних об’єктів, продати його не могли. Вже у 2000 році проблему було вирішено і Фонд держмайна виставив завод на продаж.

За підсумками конкурсу 78% акцій “Океану” за 26,3 мільйонів гривень придбала голландська V. B. Holding Maatschappij Damen. Ця компанія входить до холдингу Damen Shipyards Group, який поєднує близько 50 судноверфей по усьому світу. Вже через рік голландці викупили і решту акцій підприємства, збільшивши свій пакет до 98%.

Damen Shipyards намагалась розвивати завод п’ять років. За цей час на підприємстві було збудовано більше 30 суден, але цих замовлень не вистачило для того, щоб розрахуватись з боргами і зробити його прибутковим.

Ситуація погіршилась у 2005 році, коли уряд Юлії Тимошенко скасував пільгові умови роботи суднобудівної галузі. Голландська компанія не була готова до нових витрат, тому почала шукати партнера.

На допомогу прийшов норвезький суднобудівний холдинг Aker Yards. Разом з Damen Shipyards Group вони створили в Нідерландах спільне підприємство Okean B.V. в якому 50,1% належав першій корпорації, а 49,9% — другій.

Згодом, Aker Yards повністю викупив Okean B.V. і став власником 98% “Океану”. Та на цьому перипетії навколо заводу тільки почались.

Російські інвестори

У 2008 році люксембурзький FLC West Holding за 292 мільйони євро викупив у Aker Yards (пізніше перейменована у Wadan Yards) контроль над “Океаном” та ще двома суднобудівними заводами в Німеччині.

FLC West Holding був створений російською державною “Фінансовою лізинговою компанією” (ФЛК) і кіпрським офшором Almiar Investments. Керував цією структурою член ради директорів ФЛК Андрій Бурлаков.

Колишній фінансовий директор Wadan Yards і Okean B.V. Анна Еткіна в інтерв’ю російському Forbes розповіла, що купити суднобудівні підприємства хотів саме Бурлаков, але через велику вартість йому довелось шукати інвестора.

Після низки переговорів він знайшов людей, готових вкласти гроші. Ними стали член спостережної ради “Газпрому” і колишній міністр енергетики РФ Ігор Юсуфов та його старший син Віталій. Посада першого відіграла важливу роль у виборі Бурлакова, адже за словами Еткіної, Юсуфов заявляв, що зможе лобіювати інтереси компанії на державному рівні.

“Акції збанкрутілої норвезької компанії Aker Yards придбали люксембурзька FLC West (70%) і корейська STX-E (30%). Акціонером FLC West була на 1% ФЛК, а на 74% — підконтрольна Юсуфовим Templestowe BVI. Гроші в FLC West надходили від ФЛК і від Templestowe. Ще на 25% власником була кіпрська компанія Blakstead, що належала у рівних долях Бурлакову, Зарицькому і працівнику ФЛК Сергію Морозову”, — розповіла Еткіна.

Деякий час українське і два німецьких підприємства працювали спокійно, але вже у 2009 році між старшим Юсуфовим і Бурлаковим виник конфлікт — перший хотів перереєструвати заводи на іншу компанію, щоб уникнути тиску з боку ФЛК, другий — був проти.

Молодший Юсуфов, як представник головного інвестора — Templestowe, просто замінив Бурлакова довіреною особою Ігорем Шапошніковим, який підписав всі необхідні папери.

Після цих ротацій, європейські страхові компанії, що раніше обіцяли надати заводам кредити, відмовились від своїх обіцянок. А обидва німецькі підприємства перейшли у стадію банкрутства. Юсуфови не дали їм збанкрутіти повністю і переоформивши документи, стали єдиними власниками німецьких активів.

Компанії Wadan Yards і Okean B.V. були покинуті, але перед цим акції українського “Океану” пройшли через низку офшорних компаній і опинились у власності голландської Olympus Investments, якою крім Юсуфових володів бізнесмен Вадим Новінський.

Пізніше, збанкрутілу Okean B.V. придбала група інвесторів на чолі з Костянтином Жеваго, які звернулись до суду аби визнати усі угоди щодо відчуження “Океану” незаконними.

Еткіна з 2011 року лікується в Ізраїлі. Вона поїхала туди після того, як на них з Бурлаковим скоїв напад кілер. Після двох кульових поранень вона залишилась жива, а її колишній партнер помер.

Війна українських олігархів

Поки Жеваго намагався через нідерландські і американські суди довести свої права на володіння “Океаном”, його новим керівником стала людина Новінського — Василь Федін.

Вже у липні 2012 року була розпочата справа про банкрутство заводу, а за два тижні до цього фірма “Консалтинг-Гамма” продала йому інвестиційні сертифікати на суму 1,5 млрд грн. Таким чином вона стала найбільшим кредитором підприємства.

Раніше “Консалтинг-Гамма” була співвласником заводу “Запоріжнерудпром”, афілійованого зі “Смарт-холдингом”. У структурах Новінського зв’язки з цією компанією, як і взагалі “Океаном”, заперечують.

Останнім штрихом у цій схемі мав стати продаж активів заводу новоствореному ТОВ “Завод “Океан”, оформленому на кіпрську компанію Ilkostra Services. Але зробити це менеджери Новінського не встигли.

Судова тяганина продовжувалась аж до квітня 2014 року, поки Вищий госпсуд не зобов’язав апеляційний суд розглянути скаргу компанії Okean B.V. про списання боргів заводу перед нею.

Вже у травні суд прийняв ще одну постанову, якою скасував рішення про банкрутство “Океану” і повернув процес на стадію розпорядження майном. Журналісти сприйняли це повідомлення як перемогу Жеваго над Новінським, але у спорі приймало участь ще кілька відомих в Україні осіб.

Процедуру банкрутства “Океану” розпочала не “Консалтинг-Гамма”, як стверджували більшість ЗМІ, а “Малярно-ізоляційне підприємство “Райдуга”, яке, згідно даних держреєстру, належить структурам новобраного президента Петра Порошенка.

Крім того, коли Okean B.V. намагалась оскаржити рішення про банкрутство одна, Вищій госпсуд їй відмовив. Коли ж аналогічну заяву подало одразу три компанії — скаргу було задоволено. Допомогли структурі Жеваго фірма “Нібулон” і “Судноплавна компанія “Укррічфлот”.

Перша належить підприємцеві Олексію Вадатурському. Друга — компанії Peneliaco limited, яка входить до холдингу “Енергетичний стандарт” бізнесмена Костянтина Григоришина.

Вони також виступають кредиторами “Океану”, але їхня частка від загальної суми визнаних вимог становить лише 3,5 %

Бенефіс Григорішина

З 28 травня справа просунулась ще на крок — Госпсуд Миколаївської області задовольнив позов “Укррічфлоту” і визнав недійсною угоду між “Океаном” та “Консалтинг-Гаммою” про купівлю цінних паперів на 1,5 мільярди гривень.

У своїй заяві позивач стверджував, що рішення про підписання угоди, вартість якої перевищувала розмір статутного капіталу самої компанії на “Океані” прийняли без проведення загальних зборів акціонерів, що суперечить чинному законодавству.

Насправді ж виявилось, що збори все таки проводились і навіть рішення про надання додаткових повноважень правлінню підприємства приймалось, але воно було настільки розмито прописано, що суд вирішив задовольнити позов і відмінити угоду.

Таким чином, “Консалтинг-Гамма” втратила право вимагати півтора мільярди гривень від “Океану”, сума визнаних вимог до якого скоротилась з 2,3 мільярдів гривень, до 0,8 мільярда.

Загадкою в цій історії лишається тільки те, чому компанія Григоришина, який не має інтересів у машинобудуванні, влізла у конфлікт між двома олігархами.

В “Укррічфлоті” INSIDER повідомили, що фірму цікавлять лише гроші, які їй заборгувала верф.

“Для Григоришина компанія “Укррічфлот” не представляє особливого інтересу — це не профільний актив... Ми просто хочемо повернути свої гроші і ніякого підґрунтя політичного, чи конфліктного тут нема”, — сказав представник компанії.

Та все ж є ще один фактор, який міг вплинути на рішення її власника стати активним учасником судових процесів.

Наприкінці 2012 року “Смарт-холдинг” Новінського викупив частину акцій Сумського НПО ім. Фрунзе, мажоритарним акціонером якого є Григоришин. Після цього між двома бізнесменами розгорівся конфлікт, який триває досі.

Новий акціонер намагається призначити на заводі нове керівництво, а в майбутньому планує викупити всі його акції. В плани ж Григоришина, швидше за все, такі зміни не входили.

Дмитро КОРОЛЬ