Надзвичайний і Повноважний Кум

У відповідь на таке питання прихильники “реальної політики” зазвичай стишують голос і значуще промовляють: “Ну як же? Він же кум Путіна! Путін його може послухати!” А піарщики Віктора Володимировича ще й погордливо додають: “І більше ніхто в Україні проводити подібні переговори не може”. Останню фразу якраз сьогодні повторив прес-секретар медведчуківського “Українського вибору” Олег Бабанін, вихваляючись, що саме Медведчук домовляється з Кремлем про звільнення Надії Савченко.

“Кум Путіна”- це, звісно, дуже шанований в Україні статус. Навіть за часів Януковича, коли за ярликом на княжіння від Кремля стояли черги з українських чиновників, “кум Путіна” мав неофіційні повноваження, недосяжні для звичайних “холопів Путіна” і навіть більшості “сатрапів Путіна”. А з поваленням путіноцентричної системи влади Віктор Володимирович остаточно узурпував право на Путіна і посів на ринку монопольне становище. 

Медведчук проводить переговори в Донецьку щодо звільнення заручників бойовиків, Медведчук представляє Україну в Мінську, Медведчук, як тепер з'ясувалося, рятує з кумових пазурів Надію Савченко. Попри те, що з точки зору логіки звучать такі повідомлення як “Медведчук домовляється з Медведчуком”, жодного когнітивного дисонансу це не викликає ні в Медведчука, ні в тих, хто йому надає мандат на переговори. Адже яке це має значення, якщо Віктор Володимирович — єдиний у світі офіційно підтверджений кум Путіна (погугліть, якщо не вірите, — крім Медведчука нікого не знайдете) і наша остання надія на порозуміння з агресором?

Робити це під час офіційних переговорів трохи безглуздо — сумнівно, що протилежна сторона, яка щойно отримала чіткі переговорні інструкції з Кремля, раптом поведеться на погрозливі крики “Ти шо? Я кум Путіна! Нє отпустіш Савчєнко — тєбя завтра уволят!” Відтак робимо висновок, що вплив Віктора Володимировича на Володимира Володимировича радше відбувається в непублічній площині. І тут можливі декілька варіантів.

Варіант перший — Медведчука й Путіна пов'язують настільки міцні дружні стосунки, що заради любого кума Володимир Володимировича здатен на все, що б собі й у страшному сні не міг уявити. “Віть, а Віть, а хочєш, я 100 заложніков освобожу? Мало? І 200? Зря ти так, Віть. Ну нє сєрчай, нє сєрчай, дєржи 400!” “Ех, нє надо мнє твоіх 400, Вова, освободі лучче мнє одну Надєньку...” “Да што ж ти, Вітєнька, ето ж вопрос государствєнной важності, дєло прінципа, чєсть всєй Россії! Мєня ж і Обама просіл, і Меркель просіла... Даже Аліна просіла — ну нє могу я так! Может, лучче Мінск-4?” “На-дєнь-ку! Нє можеш для мєня, Вова, так хотя би для Дашенькі, крєстніци твоєй...” “Ну развє што для Дашенькі...” Щоправда, якщо так усе й відбувається, то Медведчука варто посадити за державну зраду — бо він досі, маючи такий вплив на Путіна, по-кумівськи не попрохав його забратися геть з України.

Та оскільки Савченко попри медведчуківські переговори досі за гратами, заручників — тисячі, а користі від мінських угод жодної, то можна припустити другий варіант — Медведчука подібна ситуація влаштовує, а результатом його впливу якраз і є агресія Росії проти України. “Віть, может, отпустім уже ету... Савчєнко? А то пєрєд міром нєудобно — што ж, я людоєд какой?” “Рано, Вова, рано! Лучче подвєзі єщьо пару тисяч штиков на Донбасс...” “Ох, што ж ти со мной дєлаєш, Вітя... Ладно, дєржи!” Якщо переговори про звільнення Савченко саме так і виглядають, то достатньо посадити всесильного ляльковода Медведчука, щоби Путін, бойовики, вертухаї та інше зло само собою розсмокталося та тихо спилося серед берізок і ведмедів. Але оскільки нинішня поведінка Росії мало чим відрізняється від її споконвічних традицій, дуже сумнівно, що Кремлю для його улюбленої діяльності потрібні ще й підказки якогось Медведчука.

Може, Медведчук насправді й не єдиний кум Путіна — просто в Росії цим титулом від царя звикли користуватися в телефонних розмовах, а не вішати його на фамільний герб, як це зробив хвальковитий переговорник? У такому третьому варіанті посадити Медведчука за шахрайство в стилі дрібного пранкера Пасішника теж було б непоганим виходом із ситуації.

Але оскільки Віктор Володимирович досі не сидить — ні за все вищенаведене, ні за все раніше зроблене, то логічно припустити варіант четвертий — він користується в Україні дипломатичним імунітетом як єдиний справжній надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації. І вся його функція як “впливового” переговорника полягає лише в донесенні (з урахуванням інтересів самого Медведчука) до Путіна неофіційних пропозицій української сторони, поки під легендою офіційних посольств і консульств РФ в Україні працюють звичайні осередки ФСБ.

У такому разі, звісно, з посадкою поки можна зачекати. Але принаймні яйця, зеленку та ноги плюндратора Парасюка ніхто не скасовував.

Юрко КОСМИНА