Цього тижня, за даними агентства Reuters, Іран надав Росії близько 400 балістичних ракет. Це на додачу до регулярних постачань ударних дронів. Хоча поки що українська розвідка, а також американські союзники не підтверджують цю інформацію, такий розвиток подій є очікуваним. Особливо, зважаючи на розвиток подій на Близькому Сході. У авторському матеріалі журналіст “Апострофа” Роман Кот розповів про те, чому ймовірність даної ситуації є високою.
Чому зараз
Перемовини про постачання Росії іранських ракет велися давно. Перші повідомлення про них надходили від інсайдерів ще з кінця 2022 року. Однак, тоді Іран не поспішав через низку причин.
По-перше, аж до жовтня минулого року Іран та США на Близькому Сході підтримували режим “холодного миру”. Відверто ворожих акцій вони не проводили, а своїх сателітів також утримували від ескалації. Коли ж ХАМАС напав на Ізраїль, ескалація стала неминучою.
По-друге, Тегеран та Москва довго торгувалися. Не є таємницею те, що в обмін на ракети Іран просив новітні літаки та технології. Лише у листопаді минулого року Тегеран оголосив про завершення домовленостей щодо надання Росією винищувачів Су-35, ударних вертольотів Мі-28 і навчально-тренувальних літаків Як-130. Це важливо, бо ВПС Ірану — застарілі і майже не оновлювалися з часів Ісламської революції 1979 року.
Тут додатковим фактором є постачання в Росію ракет з Північної Кореї. У Тегерані пильно стежили за реакцією США та інших союзників України щоб оцінити, якими наслідки можуть бути і для Ірану якщо він також зважиться надати свої снаряди. Реакції майже не було, якщо не враховувати кілька жорстких заяв. Тож і для Ірану все стало простіше.
Заробити на Москві
Постачання ракет та дронів — це ще й немалі гроші. А їх Іран потребує багато. Під американськими санкціями Іран заробляє в основному від продажу нафти в Китай — близько 30 млрд. дол. США. Але цього мало. Навіть за офіційними оцінками, цьогорічний дефіцит бюджету там може сягнути 30% або 13,5 млрд. дол. США. А міністр економіки Ірану Ехсан Хандузі нещодавно заявляв, що “деякі люди в країні не можуть дозволити собі навіть купити три буханки хліба”.
Скільки конкретно в аятоли отримують за дрони і ракети — невідомо. Але днями міністерство оборони Ірану заявило, що продажі зброї країною протягом останніх 11 місяців іноземним державам зросли на 40%.
Це не єдиний бакшиш для Ірану. 10 лютого обидві країни підписали довгострокову угоду про закупівлю зерна з Росії. Згідно з нею, провідні російські банки Сбербанк і ВТБ створять для цього необхідні кредитні лінії.
Окрім того, в грудні минулого року Москва відкрила для Ірану ще одну кредитну лінію на суму 6,5 мільярдів рублів (71 мільйон дол. США) для імпорту товарів першої необхідності з Росії до Ірану.
Занепокоєння США
Поки що реакція США та інших союзників України на постачання іранських ракет лише вербальна. І це не дивно, поки всі розбираються у ситуації.
Однак речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі уже заявив, що адміністрація Байдена накладе додаткові санкції на Іран за постачання дронів Росії, і вона “піде ще далі”, якщо буде встановлено, що Іран передав Росії балістичні ракети.
Тим не менш, для США конфлікти за участі Ірану на Близькому Сході та Росії проти України все більше нагадують “сполучені посудини” — в плані обміну досвідом, тактикою та технологіями.
Тому Вашингтону рано чи пізно доведеться взятися за Тегеран серйозно. Бо до недавнього часу стримування Ірану було другорядним пріоритетом порівняно з Китаєм та Росією.
Розглядаються різні варіанти, але загалом йдеться про комбінацію точкових ліквідацій й диверсій, а також ракетних ударів проти іранського військового керівництва поза межами Ірану та підконтрольних їм організацій (як це досі робив переважно Ізраїль), кібератаки, гуртування інших країн проти Ірану, особливо, тих, які допомагають обходити санкції.
У довгостроковій перспективі — те, що робили США щодо соцтабору наприкінці Холодної війни: явна та прихована допомога лідерам протестів, створення умов для масового руху за демократизацію Ірану та робота з опозиційно налаштованою частиною іранської еліти.
Але наскільки такі кроки будуть ефективними, особливо у рік президентських виборів в США, питання відкрите.
Роман КОТ, журналіст
