Мовчання Юлії Тимошенко

Віктор Ющенко прибув до будівлі суду заздалегідь.

За інформацією “Української правди”, екс-президент напередодні ретельно готувався до допиту.

Він прийшов на засідання суду з тезами свого вступного слова і матеріалами для використання під час подальшого допиту з боку захисту.

Ющенко тримався спокійно і стримано. Вільні показання свідка тривали майже півтори години.

Сухим залишком цього виступу була фраза, яку Ющенко сказав лише наприкінці допиту: “Поки ми з Юлією Володимирівною були солідарні, наш рух був консолідований. До цього часу ми знаходили спосіб, як реалізувати національні інтереси. А що стосується другого етапу, мені здається тут вже базовим був сигнал політичний — національні інтереси були підмінені політичною доцільністю”.

Віктор Ющенко: я нікого не відкликав

Свій виступ свідок почав із своєї зустрічі з прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним у лютому 2008 році, під час яких було схвалено два ключових рішення: перейти на ринкові засади формування стосунків між НАК “Нафтогазом України” та ВАТ Газпромом, а також усунути посередників між державами у газових питаннях.

При кожному згадуванні посередників в залі відчувалось пожвавлення — про нез’ясовані стосунки Ющенка з компанією RosUkrEnergo за час цього судового процесу згадувалось настільки часто, що ця тема зацікавила навіть далеких від газових питань спостерігачів. Втім вже на початку виступу Ющенко спробував пояснити своє ставлення до посередників.

— Хочу відмітити, що, починаючи з 1995 по 2009 рік в газовому балансі України приймали участь різного роду посередники: чи то “Республіка”, чи то Ітера, чи то ЄЕСУ, чи то RosUkrEnergo, чи то “Укргазенерго”. І кожен рік це закінчувалося одним й тим же: утворювались борги на корпоративному рівні. Ці борги переносили на державу. Керівник чергового газового угрупування або тікав за кордон, або сідав у тюрму. Тобто це досить кримінальна матерія. І кожен посередник — я в цьому переконаний — виникав з ініціативи Російської сторони.

Весь виступ Ющенка умовно був поділений на дві частини — до подій 19 січня і після. В першій частині екс-президент неочікувано схвально висловлювався про дії Юлії Тимошенко. Він згадав свої директиви, які були у повній згоді з урядом, висловив своє задоволення Меморандумом, що у жовтні 2008 року підписали Тимошенко та Ющенко.

— Меморандум повністю відповідав домовленостями між президентами, — говорив президент, — я б сказав, що це був другий реперний документ, який був повністю синхронним, і цьому можна було тільки радіти!

За словами Віктора Ющенка, перший удар по позиціях України був нанесений у грудні 2008 року, коли НАК “дав зрозуміти, що до кінця року ми не зможемо виплатити 2,4 мільярдів боргів”

— Це стало бомбою. Це понизило нашу репутацію до неможливого рівня. І переконаний, що кожен такий привід російська сторона цинічно використовувала на свою користь. Так, наприкінці грудня російська сторона поширила в Європі листа про те, що “Нафтогаз” і Україна є банкрутами, і це є прямим ризиком забезпечення безпеки транзиту газу в Європу. Піднявся скандал.

Далі Віктор Ющенко майже по годинах описав події ключових на його погляд днів — 27 та 28 грудня 2008 року. Наводимо його розповідь:

— Саме в цих двох датах сталася для української сторони трагедія, а для російської — перемога. 27 грудня НАК та Газпром на рівні своєї компетенції вийшли щодо можливої ціни на газ і ставки транзиту. Міллер пішов доповідати Путіну. А наступного дня зранку Дубина доповів мені, щодо проміжних домовленостей. Коротко він сказав: ціна в рамках переговорів — 250 доларів, а щодо тарифу транзиту — 1,7. І що, на його думку, російська сторона була неуступчивою у питанні ставки на транзит, але, що стосується ціни на газ, можна вести переговори про 235. Але при цьому він декілька разів повторив, що, Віктор Андрійович, це технічна ціна, яка ще недомовлена з Путіним! На що я йому сказав: якщо є можливість довести ціну до 235, їдь і домовляйся. Якщо ні — треба приймати рішення про те, як прийняти на внутрішньому ринку ціну у 250.

Далі Дубина від’їхав до Москви, і в першій половині дня Міллер докладає про розмову з прем’єр-міністром Росії. В цей же день між прем’єр-міністрами України і Росії відбувається розмова, під час якої в перший і в єдиний раз російська сторона офіційно заявляє про ціну 250 доларів і ставку транзиту 1,7 без реекспорту.

Цю пропозицію міг прийняти лише голова уряду. Але прем’єр-міністр України цю пропозицію прем’єр-міністра Росії відхиляє. А тепер я наводжу слова Путіна: “Я лично предложил премьер-министру Украины — приезжайте, подписывайте контракт по 250, и мы дадим вам право реэкспорта, — вибачте далі — хрен с вами! Та отказалась”.

І оце та точка — 28 грудня, коли переговори пішли в зворотну сторону. Після обіду Міллер говорить Дубині, що прем’єр-міністр відхилив ціну у 250 і ставку транзиту 1,7. І все закінчується драматично. Наступного дня Дубина повертається з Москви, тому що два дні ніякого переговорного процесу немає, повне ігнорування, людська навіть приниза — він там ходить по коридорах Газпрому… І це його людська позиція, яку я розумію.

Це ключовий момент допиту Віктора Ющенка, яка повністю відкидає версію Тимошенко та Олега Дубини про те, що переговори щодо ціни на газ у 235 доларів були зірвані внаслідок відкликання делегації НАКу президентом. Ющенко прямо заперечив будь-яке втручання в переговорний процес:

— Це була розмова лише прем’єрів. Ніякого Дубини та президента там не було. Підкреслюю: ніякого відкликання президент України не робив! Хочу зауважити, що в мене немає таких повноважень — відкликати урядову делегацію. І те, що зараз з цього приводу лунає — це намагання перекласти свою відповідальність і не відповідати за свою позицію. Я нікого не відкликав.

Далі хронологія подій за версією Ющенка розвивалась наступним чином:

— 31 січня я зв’язуюсь з прем’єр-міністром України і кажу: Юлія Володимирівна, нам треба зробити спільну заяву, щоб сказати світу, що сталося, і чому переговори зірвані. І ми десь з 16 години 31 числа працюємо над цією заявою. І десь пів на дванадцяту ця заява узгоджена і підписана. В ніч на перше січня ми її оприлюднили. Головна мета заяви була в тому, щоб пояснити: переговори зірвані через те, що нас не влаштовує ціна. За нашими оцінками, економічно обґрунтована ринкова ціна складає 201 доларів за газ і 1,7 доларів ставки на транзит.

“Я це відчув як ніж у спину”

За словами Віктора Ющенка, після припинення постачання газу 6-7 січня 2008 року для вирішення кризи він виступив з ініціативою проведення тристоронньої конференції між Києвом, Москвою та представниками Європейського союзу. Врешті-решт було вирішено, що тристоронній саміт має пройти в Москві. Але в його складі мали прийняти участь лише технічні представництва всіх сторін — участь жодного прем’єр-міністра на цій зустрічі не планувалося.

— Закінчуються переговори щодо організації саміту, і десь о першій годині ночі Лєх Качинський каже мені: “Добре, що ці питання узгоджені. Але в мене є одна тривога: щоб не трапилось так, що твій прем’єр-міністр буде проводити свої переговори”. Я кажу, що такого сценарію не буде. Я набираю Юлію Володимирівну і розповідаю, що, ось відбулися переговори з Качинським, з Тополанеком і з Барозу, і дійшли до таких-то результатів. І я кажу: “Юлі Володимирівна, я вас прошу не їхати на саміт у Москву”. Чесно скажу, її довго прохати не треба було — вона сказала, що, Віктор Андрійович, я в Москву, звісно, не поїду. Я кладу трубку і кажу Лєху Качинському, що і українська і європейська сторона можуть рухатись синхронно в одному напрямку.

Але наступного дня події розвивались зовсім іншим чином. Юлія Тимошенко таки поїхала в Москву. За словами Віктора Ющенка, він дізнався про це вже зранку наступного дня:

— Вранці виходжу на роботу, а мені доповідають: Юлія Володимирівна поїхала в Москву. Ну, сказати, що для мене це була несподіванка — це занадто мало. Я це відчув як ніж у спину. Що їй робити в Москві на технічній нараді?! Тим більше, що ми домовились: нас представлятиме Дубина.

Але Юля Володимирівна з’являється в Москві, зустрічається з Володимиром Путіним. Проводять цей саміт і потім на весь світ заявляють, що ця проблема, яка довго — аж два тижні! — мучила всю Європу, мучила багато країн, сонце закрила — нарешті вирішена двома людьми. Я це все побачив по телевізору.

Чесно кажу, що це був шок. Тому що жодних умов, як вирішилось це питання, я не знав. А вечором секретар повідомляє, що Юля Володимирівна хотіла зустрітися завтра. Зранку проходить нарада, Юлія Володимирівна доповідає, так би сказать, домовленості… Але при цьому жодного разу не називається ціна. Я три чи чотири раз питаю: яка буде ціна? Відповідь була одна: Віктор Андрійович, ціна була гарна! Чи чудова чи гарна…

Я вже бачив, що це цинічна гра. При цьому Юлія Володимирівна весь час ще додавала, що це не просто гарна ціна, а що від неї ще й знижка буде 20%. Я собі тоді і уявити не міг, що це за Господь бог таке щастя наробить!

Я їй кажу: “Може хай експерти наших двох офісів сядуть за експертизу цих домовленостей?” Ні, цього не треба робить! Там достатньо кваліфіковані люди, все зроблять. Кажу, може тоді хай туди Дубина поїде, чи Діденко — хай хто небудь проведе фахову дискусію? Ні-ні-ні! Не треба все добре. Кажу, Юлія Володимирівна, дайте хоча б подивитись контракти. Хай попрацює мій департамент, щоб мати аналітичну інформацію з цього приводу. Юлія Володимирівна каже, що зараз ось їде в аеропорт на Москву, а контракти вам передадуть.

Юлія Володимирівна їде в Москву, продовжує переговори. Богдан Соколовський набирає Дубину і каже: тут є домовленість, щоб ви передали контракти. А той каже: я зараз не можу передати. От приїде прем’єр-міністр, і ви все отримаєте.

І власне ми контракт не отримали: ні 18, ні 19, ні 20, ні 25 січня. А 19-го січня чую перше повідомлення, як підписуються угоди. І жоден не каже про базову ціну, а тільки про знижки, і що середня ціна буде нижчою за 250. І коли вже закінчилося підписання, і прем’єр-міністр повернувся, я звернувся з дорученням передати копію або фотокопію цього документу.

Мені було відмовлено, бо це секретний матеріал. Його не надали і парламенту. І почалась така вже технологічна, брудна, політична, ідеологічна робота боротьба і спекуляція.

І ми вже зрозуміли, що це була політична угода, метою якої було обслужить процес 2009 року і на дев’ять років відкласти реалізацію національних інтересів. І це вже були вибори, і кожне слово президента торпедувалося через намагання бити по рейтингах та інше.

Прокурори та адвокат задали Ющенку лише декілька технічних питань. Було видно, що і захисники, і державні обвинувачі, а ще більше — присутні у залі журналісти та соратники підсудної — очікували найцікавішу частину допиту — питань Юлії Тимошенко. До цього часу лідер “Батьківщини” сиділа мовчки, час від часу роблячи якісь помітки. Пізніше “Українській правді” вдалося побачити, що це були візерунки на чистому аркуші паперу. Тимошенко просто очікувала на свою чергу здивувати присутніх:

— Я розпочну з того, що я не погоджуюсь з показами, які дав Віктор Андрійович Ющенко. Причому не погоджуюсь категорично, — заявила екс-прем’єр непритаманним їй спокійним тоном. — Тому що там правда тільки з одного боку. І всі пояснення, які я хочу дати, я дам тоді, коли це буде передбачено судовим процесом.

Родіон Кірєєв декілька разів намагався перебити Тимошенко. Але, розчувши слова підсудної, мабуть від подиву, все ж таки дав їй закінчити.

— Зараз я не хочу задавати питання Віктору Ющенку, тому що не хочу, щоб в цьому суді судили помаранчеву революцію. І не хочу, щоб тут були склоки і з’ясування стосунків між президентом і прем’єр-міністром, які прийшли з підтримкою народу. Причому, вагомою підтримкою. Саме тому я хочу, щоб все, що сказав Віктор Андрійович, залишилось на його совісті — Господь йому суддя, а не я. І тому питань в мене до нього немає.

Зал вибухнув оплесками. “Подонок, — вигукнув з залу депутат Михайло Косів. — Я з цією людиною був дуже близьким товаришем, і мені від цього соромно…”. Депутата заспокоїли. А Віктор Ющенко стояв мовчки, не дивлячись у бік Тимошенко.

— Підсудна! — викрикнув нарешті суддя, — у вас є можливість задати питання — будь ласка!

— Ні. Я не буду Віктору Андрійовичу ставити питання. Не хочу тішити Банкову, — закінчила Юлія Тимошенко.

Ющенко явно був схвильований. Він не почув жодного питання, до яких очевидно готувався: ані щодо RosUkrEnergo, ані щодо знайомства з Дмитром Фірташем, ані щодо інших численних подій минулих п’яти років, які зазвичай згадує Тимошенко під час цього процесу, незважаючи на те, чи стосуються вони суті справи чи ні.

Втім, після допиту “Українській правді” вдалося поставити Віктору Ющенку декілька з цих питань, відповіді на які будуть опубліковані незабаром окремими інтерв’ю.

Останнє ж слово в самому допиті все одно залишилось за екс-президентом. Вже наприкінці допиту він заявив, що Україна має ініціювати скасування газових угод 2009 року.

— Ці угоди наносять величезні збитки нашій країні і в найближчі роки вона є найбільшим фактором дестабілізації країни. Але, як відомо, ключові моменти переговорів проводились у форматі віч на віч між прем’єр-міністрами Росії і України. На моє переконання, встановлення істини буде неможливим без залучення до судового слідства учасників переговорів з російської сторони — Путіна і Міллера. Залучення цих людей як свідків, є, на мій погляд, обов’язковою умовою для з’ясування всіх обставин укладання такої угоди. Тому я звертаюсь до суду з проханням розглянути можливість допитати Путіна і Міллера, — закінчив Ющенко словами, з яких мабуть варто було б почати свої свідчення.

На вулиці екс-президента України чекали набагато менш толерантні прихильники лідера “Батьківщини” ніж сама Тимошенко.

Між тим, у багатьох спостерігачів цієї події залишилось одне нез’ясоване питання: чи був це прояв шляхетності з боку Юлії Тимошенко чи неминучий крок самозахисту від спогадів, які міг оживити у своїх відповідях її колишній соратник.

Мустафа НАЙЄМ