Мобілізація “через лотерею” — погана ідея

 Колишній міністр економіки розвитку і торгівлі, позаштатний радник керівника Офісу президента та член наглядової ради “Укроборонпрому” Тимофій Милованов запропонував доволі екзотичний принцип мобілізації в Україні — лотерею: випадковим чином визначати день та місяць і мобілізувати саме тих, хто народився в цю дату. 

Демархія — це вид правління, коли вибір представників народу до органів влади відбувається випадковим чином

Як математик я багато років цікавився процедурами випадкового відбору й стверджую, що не може бути алгоритму саме генерації випадкових чисел. Завжди це псевдовипадкові. Як соціолог стверджую, що будь який відбір буде вважатися несправедливим.

По даті народження? А як бути з 29.02? А також як бути з тим, що дати народження нерівномірно розподілені?

І нарешті. Прихильникам ідеї випадковості як форми справедливості раджу за допомогою генератора випадкових чисел розподіляти:

партнерів для шлюбу;

квартири;

пенсії (ми збираємо через ЄСВ пенсії лише для третини пенсіонерів. Отже давайте визначимо випадково — для кого саме);

місця і фах в університетах;

• визначати злочинців (економія на судах!).

І так далі.

Співвідношення права, справедливості і милосердя непросте. А коли до цієї тріади долучається питання стійкості й спроможності економіки, то без системно-рефлексивного підходу не обійтись. Задача наступна — як одночасно задовольнити три потреби:

1. Запит суспільства на справедливість.

2. Потреба ЗСУ в людському ресурсі.

3. Недопущення економічної катастрофи/забезпечення економічної спроможності держави.

• “відправити всіх податківців і депутатів на фронт” — розв’язує питання 1 (це я жартую, але багато хто вважає це рішенням), але точно не 2 і 3.

• “всі мають служити” — розв’язує 1 і 2, але протирічить пункту 3.

• “служити мають ті, хто ухиляється від сплати податків” — 1, 3, але не 2.

• “служити мають всі, крім тих, хто заброньований за принципом “або високі сплачені податки, або за рішенням роботодавця згідно квот” — 2, 3, але не 1.

Моя позиція наступна:

1. Нам потрібно визначити, що питання справедливості — це не про “рівність”. Це не про соціалізм. Це — про рівність можливостей. Ти можеш вчитися, важко працювати і мати високу зарплату чи бізнес. Ти можеш вчитися, важко працювати і ставати пілотом ударного дрона. Ти можеш вчитися, важко працювати і ставати кадровим офіцером. Ти можеш вчитися, важко працювати і в якийсь момент за покликом серця стати добровольцем. Ти можеш не вчитися, не працювати 24/7, ухилятися від сплати податків і бути мобілізованим. Ти можеш побачити в службі в армії можливість змінити власне життя — і свідомо зробити такий вибір…

Справедливість — це про свободу вибору перш за все.

2. Ефективність використання людського ресурсу. Можливо, варто мобілізувати людей з математичною чи економічною освітою на службу в податковій, а податківців — на службу в армії? Поліцейськими можуть ставати громадяни з відповідними чеснотами після проходження підготовки, а поліцейські — йти у лави ТРО? 1,5 млн людей в силових структурах і потрібно ще? То, може, питання в ефективності? Але тут ми можемо лише допомогти за запитом військових, а не ставити їм задачі.

3. Економічна доцільність. Армію потрібно фінансувати. Отже, економіка має працювати. Вона не може працювати, якщо не має достатньої кількості кваліфікованих працівників — зварювальників, водіїв, технологів, інженерів, маркетологів, фінансистів…

Підприємець краще може визначити мінімальний необхідний штат кількісно і якісно для зростання і ефективності бізнесу

Відповідно, потрібно дати можливість бізнесу бронювати необхідний людський ресурс. Плюс той, хто робить дрони (ОПУ) і забезпечує стійкість інфраструктури (критичні галузі).

І це справедливо, з огляду на суспільне благо. Бо справедливість — це не про заздрість. Справедливість — це ставити суспільне благо в пріоритет.

І тоді точно можливий win-win-win.

Андрій ДЛІГАЧ, д.е.н, професор КНУ імені Тараса Шевченка, голова Advanter Group, співзасновник Центру економічного відновлення