Мобілізація без демобілізації: чому цю норму прибрали із законопроєкту

Робота над ним почалася влітку минулого року, уряд подав його до Ради в останні дні грудня, відкликав після хвилі критики, розробив його нову версію, і це саме її після розгляду у профільному комітеті виносять на розгляд парламенту.

Судячи з останніх заяв Володимира Зеленського, влада всерйоз збирається всіляко сприяти його якнайшвидшому проходженню через сесійну залу Ради.

Як виглядатиме підсумковий закон після ухвалення, прогнозувати зарано. На етапі розгляду в комітеті до нього подали понад чотири тисячі депутатських поправок, частину з них врахували, але кожну з них потрібно буде підтверджувати окремими голосуваннями.

Диявол ховається в деталях, і одне вдале чи невдале голосування може сильно змінити вигляд документа, головне завдання якого полягає у тому, аби активізувати процес набору людей в українську армію.

Проте вже зараз відомо, що в законі про мобілізацію не буде однієї з ключових норм, яку тисячі, а то й мільйони українців очікували побачити у цьому документі.

Йдеться про положення, яке визначає граничний термін служби військовика в армії.

З одного боку, питання нового проєкту про мобілізацію — це від самого початку питання про справедливість. Про втомлену армію, яка повільно “стирається” під натиском переважаючого числом противника. Про бійців на передовій, яким об'єктивно потрібна заміна. Про те, що два роки великої війни видаються достатнім терміном для підготовки цієї підмоги.

“Є люди, які з першого дня на війні, і те, що вони не жаліються, це не значить, що не має бути можливості їх замінити, їм відпочити”, - говорив Володимир Зеленський у січні цього року в інтерв'ю британському Channel 4.

З другого боку, це питання про прогнозованість для тих, кого у майбутньому призвуть до лав української армії. Не секрет, що в перші місяці повномасштабного вторгнення ЗСУ формувалися в основному за рахунок добровольців, які вишиковувалися в черги біля військкоматів, частину чоловіків без військового досвіду тоді просто відправляли додому.

Сьогодні ситуація разюче змінилася. Армія відчуває величезний дефіцит у людях і намагається залучити їх у свою систему найрізноманітнішими способами.

Автор фото GETTY IMAGES

Своєю чергою, потенційний новобранець ЗСУ часто готовий іти в армію, готовий захищати рідну землю. Але не готовий до того, що похід у військкомат перетвориться для нього на квиток в один бік. Перспектива конкретного терміну демобілізації, хай навіть і досить віддаленого в часі, могла б зняти частину побоювань у цих потенційних новобранців і дещо полегшити соціальну напругу, спричинену темою мобілізації.

“Справедливо, що людина має знати, куди вона йде, на скільки, наскільки її підготують”, — говорив у вже процитованому інтерв'ю Володимир Зеленський.

Тому на етапі підготовки нинішнього проєкту обговорювали різні терміни призову до війська. У підсумковому документі, згідно з витоками інформації з комітету, залишили термін служби у три роки і демобілізацію за рішенням ставки головнокомандувача. У такому разі добровольці, які влилися до лав ЗСУ у перші дні великої війни, могли б розраховувати на звільнення з війська вже у лютому-березні наступного року. За цей час — майже рік — їм, очевидно, мали підготувати заміну.

Але є ще й “з третього боку”. Є думка, що сама ідея демобілізації під час війни, коли на кону перебуває існування держави, звучить як оксюморон. Ця теза є настільки непопулярною, що її практично неможливо почути від політиків, говорити про це випадає радше чиновникам міноборони.

Але, судячи з усього, саме цими міркуваннями пояснюється виключення з законопроєкту про мобілізацію положень про демобілізацію та про обов'язкові ротації бійців на передовій.

Формально відкликати ці норми з проєкту в уряду попросив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Знову ж таки формально він пояснив своє прохання тим, що “окремі положення законопроєкту, з огляду на значну кількість депутатських правок, потребують більш детального аналізу та додаткового вивчення”.

Як би там не було, Верховна Рада почала розгляд проєкту про мобілізацію, в якому не буде прописаний кінцевий термін служби в армії для кожного українця, який уже тримає зброю в руках або якому доведеться приєднатися до Сил оборони в майбутньому.

Поява звісток про цю новацію в мобілізаційному законопроєкті напередодні увечері — а характерно, що з'явилися вони спочатку в анонімних телеграм-каналах, які пов'язують з Офісом президента, — прогнозовано стала причиною гарячих дискусій у соцмережах і, наскільки я можу судити зі свого кола спілкування, в реальному житті.

Одні — обурюються тим, що українська влада не зуміла відповісти на один із найочевидніших запитів до процесу мобілізації, який висуває суспільство загалом і чинні військові зокрема. Що в таких обставинах наївно розраховувати на приплив вмотивованих бійців до української армії. Що якщо корову менше годувати і більше доїти, то результат буде відповідним.

Інші — і серед них чимало бійців, які перебувають на передовій, — закликають співвітчизників зняти рожеві окуляри та усвідомити, що кожен український солдат на цій війні буде до кінця. Що наївно навіть теоретизувати про будь-яку демобілізацію досвідчених бійців у ситуації, коли українська розвідка та Володимир Зеленський особисто прогнозують новий масштабний російський наступ на найближчі місяці.

Однак всі ці дискусії аж ніяк не знімають питання про те, що бійцям на передовій потрібен відпочинок. Що неможливо воювати без ротацій. Що у “російських ІПСО” — а це ними Володимир Зеленський пояснює напругу навколо теми мобілізації — не було б шансів “зайти” в українське суспільство, якби воно було переконане у справедливості цієї самої мобілізації та в єдності політичного та військового керівництва держави.

У своєму листі напередодні головнокомандувач Олександр Сирський пропонує прописати положення про демобілізацію та ротацію у ЗСУ в окремому законопроєкті, підготувати який має уряд.

Документ, у якому знайшли б дієвий баланс між потребами ЗСУ, запитом українського суспільства, ситуацією на фронті та позицією військовослужбовців, звичайно, міг би стати виходом із ситуації, що склалася.

Головне — щоб робота над ним не розтягнулася майже на рік, як це сталося із законопроєктом про мобілізацію.

Святослав ХОМЕНКО