Михайло Охендовський: Конституційний Суд вирішив, що Сонцю слід сходити на заході

У Верховній Раді є два сценарії щодо створення більшості: формування коаліції парламентськими фракціями і індивідуальне членство народних депутатів у парламентському альянсі. Щодо легітимності другого варіанту існують дві діаметрально протилежні думки. Сьогодні парламент 235 голосами вніс зміни до Регламенту, якими окремим депутатам дозволено входити до складу коаліції. Свою позицію щодо такого рішення Ради висловив в інтерв`ю УНІАН член Центральної виборчої комісії України Михайло Охендовський.

- Михайле Володимировичу, сьогодні парламент ухвалив Закон “Про внесення змін до ст.61 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”, згідно з яким окремим депутатам дозволено входити до складу парламентської коаліції. На вашу думку, наскільки відповідає таке рішення Конституції України?

— Ті зміни, які були сьогодні внесені до Регламенту Верховної Ради України, безумовно не суперечать нормам Конституції України, а спрямовані саме на розвиток конституційної норми частини 6 статті 83 про те, що коаліція депутатських фракцій формується фракціями, але до її складу мають на індивідуальній основі ввійти більшість народних депутатів України. Я вважаю, що в контексті формування коаліції можна було б говорити, що вона могла б бути сформована на основі процитованої мною норми Конституції як норми прямої дії. З іншого боку для забезпечення максимальної стерильності в цьому питанні все-таки правильно було б дочекатися набрання чинності відповідним законом і вже з урахуванням і Конституції, і Регламенту Верховної Ради ухвалювати відповідне рішення.

- Деякі політики все ж таки заявляють, що такі зміни грубо порушують норми Конституції. Які ваші аргументи на противагу?

— Це абсолютно не заснована на юридичних аргументах думка. Це — політична позиція тих сил, які виступають проти формування такої коаліції, тільки тому, що вона їх не влаштовує. Ніяких юридично значущих аргументів в обґрунтування думки про неможливість формування коаліції на підставі індивідуального членства народних депутатів України досі наведено не було. Насправді можна було б сформувати коаліцію і лише на основі частини 6 статті 83 Конституції, з іншого боку оскільки частина дев`ята 83-ої ж статті говорить про те, що засади формування коаліції встановлюються як Конституцією, так і Регламентом Верховної Ради, то природно, що Верховна Рада сьогодні внесла необхідні зміни до Регламенту, привівши його тим самим у відповідність до Конституції України.

- На чому ґрунтується Ваша точка зору, що прийняті сьогодні зміни в регламент Верховної Ради розвивають правові норми частини 6 статті 83 Конституції?

— Давайте просто уважно прочитаємо частину шосту статті 83: “у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України”. Які з цього можна зробити висновки?

По-перше, суб`єктами формування коаліції можуть бути тільки депутатські фракції — це абсолютно ясно.

По-друге, Конституція вимагає, щоб більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради (226 з 450 депутатів) входили не до складу фракцій, які формують коаліцію, а до складу самої коаліції!

Другий висновок випливає з простого граматичного тлумачення зазначеної норми. Оскільки в тексті норми використаний займенник “якої” — зверніть увагу на закінчення! — вимога про наявність більшості народних депутатів стосується саме коаліції. Якби ця вимога стосувалася загального кількісного складу фракцій, які формують коаліцію, законодавець використав би займенник “яких”. Сама норма в цьому випадку виглядала б так: “у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу яких входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України”.

Практичне застосування двох зазначених висновків з урахуванням фракційної структури Верховної Ради шостого скликання означає, що фракції Партії регіонів, КПУ і Блоку Литвина, маючи в своєму складі 219 народних депутатів України, можуть самостійно сформувати коаліцію. Але до її складу на основі індивідуального членства має ввійти така кількість депутатів з інших фракцій (або позафракційних депутатів), яка дозволить досягти загального чисельного складу коаліції в 226 або більше депутатів.

- Але хіба сказане Вами не суперечить одному з рішень Конституційного Суду України?

— Річ у тому, що саме рішення Конституційного Суду від 17 вересня 2008 року не повністю узгоджується, точніше — розходиться з текстом Конституції України. Знаходиться воно, я б сказав, десь між “духом” і “буквою” Конституції. Навряд чи зараз варто згадувати, під яким і чиїм політичним тиском це рішення було винесене. Думаю, суддям, які підписали його, спогади про це рішення не дуже приємні. Окрім, звичайно, судді Ткачука, який у своїй окремій думці відобразив саме правильний, на мій погляд, підхід до тлумачення нормативного змісту шостої частини 83-ої статті.

Процитувавши текст цієї норми, Конституційний Суд зробив алогічний, на мою думку, висновок про те, що “до складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти тільки ті народні депутати, які є у складі фракцій, що сформували коаліцію”. Це рівною мірою стосується і ще одного пасажу з того рішення: “до складу коаліції депутатських фракцій входять депутатські фракції, які за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій, сформували коаліцію депутатських фракцій”. Фігурально кажучи, Конституційний Суд, встановивши, що Сонце, яке за законами природи сходить на сході, вирішив, що сходити йому все ж таки слід на заході...

- Як же може бути розв’язана суперечність між нормою Конституції і рішенням Конституційного Суду?

— Перш за все, варто відзначити, що, здійснивши тлумачення норми Конституції, Конституційний Суд не змінив і не міг змінити зміст самої норми. З іншого боку, після винесення того рішення — 17 лютого вже цього року набрав чинності Закон України “Про Регламент Верховної Ради України”. А частиною дев`ятою статті 83 Конституції передбачено, що засади формування коаліції встановлюються як самою Конституцією, так і Регламентом Верховної Ради України.

Доки не встановлено протилежне, Регламент Верховної Ради відповідає Конституції. І сформована відповідно до Регламенту коаліція зможе користуватися всіма наданими їй Конституцією правами і, звичайно, нестиме всю повноту політичної відповідальності за результати своїх дій.

- Але депутати від НУ-НС і БЮТ вже неодноразово заявляли, що такій коаліції вони працювати не дозволять. Адже в їх розпорядженні залишається останній аргумент — складання більш ніж 150 депутатських мандатів. Чи зробить це позачергові вибори неминучими?

— Ні. Кульбіт зразка 2007 року повторити вже не вдасться.

Перш за все, тому, що частина друга статті 82 Конституції України, відповідно до якої Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин її конституційного складу, є більш ніж сумнівною підставою для призначення позачергових виборів в умовах дії пропорційної виборчої системи. В результаті виборів 2007 року був обраний весь конституційний склад парламенту — всі 450 народних депутатів України.

Крім того, у разі дострокового припинення повноважень діючих депутатів від БЮТ і НУ-НС, Центральна виборча комісія в суворій відповідності до Закону “Про вибори народних депутатів України” просто зареєструє наступних за черговістю у відповідних списках кандидатів у депутати замість вибулих. Так зване “обнулення списків” — виключення за рішенням партії або блоку кандидатів, не обраних депутатами, з виборчого списку — чинним законом не передбачено. Відповідна норма була вилучена з нього ще 2007 року.

- На вашу думку, народний депутат може йти проти волі фракції, членом якої він є?

— На моє переконання, на виборах виборці голосують не за партії або блоки, а саме — за кандидатів у народні депутати. Це — норма частини першої статті 4 Закону “Про вибори народних депутатів України”.

Тобто кожен депутат в результаті виборів одержує прямий мандат від Українського народу. Цей мандат не може бути опосередкований фракціями. Свої повноваження кожен народний депутат України як член єдиного законодавчого органу реалізує самостійно. Інакше в парламенті голосував би не кожен народний депутат особисто, а тільки фракції — кожна відразу всім пакетом наявних голосів. Абсурд, чи не так?

- І все-таки дострокові вибори народних депутатів України називаються як один з вірогідних сценаріїв розв`язання політичної кризи, а в прийнятому ЦВК 3 березня орієнтовному плані роботи комісії на перше півріччя 2010 до проведення можливих виборів не відноситься жоден пункт. Чому?

— Просто тому, що сьогодні не існує законних підстав ні для проведення, ні для початку підготовки будь-яких виборів. Рішення про проведення місцевих виборів 30 травня цього року скасоване самою Верховною Радою України. Встановити нову дату виборів повноважний тільки сам парламент. А що стосується позачергових виборів народних депутатів України, то рішення про їх призначення з однієї з трьох передбачених Конституцією підстав може, підкреслюю — може, а не зобов`язаний, прийняти тільки Президент України. Зараз жодної з цих підстав немає і, думаю, найближчим часом не виникне.

Крім того, дозволю собі звернути увагу на те, що позачергові вибори народних депутатів України навряд чи зможуть стати інструментом вирішення надуманої проблеми формування коаліції. Адже фінансування підготовки і проведення таких виборів можливе тільки за рахунок коштів, передбачених окремим рядком у законі про Державний бюджет України. Ні цього рядка, ні самого закону про бюджет на 2010 рік на даний момент немає. Необхідні для проведення позачергових виборів приблизно 700 мільйонів гривень узяти просто немає звідки.

Загальновідомо, що проект закону про бюджет-2010 може бути внесений до парламенту тільки урядом. Для призначення нового складу уряду необхідне формування коаліції у Верховній Раді. Висновок простий: відсутність коаліції означає неможливість проведення позачергових виборів народних депутатів, а її наявність — виключає підставу для проведення таких виборів. Іншими словами політична криза може бути врегульована тільки шляхом формування коаліції, а ніяк не шляхом проведення виборів.

Антон БУЗУН