Люди Медведчука, як загроза існування України

Один із найбільш скандальних випадків пов'язаний з обвинуваченнями Медведчука у фінансуванні терористів на Донбасі через схеми з постачанням вугілля з непідконтрольних територій. Також він обвинувачувався у використанні своїх зв'язків для отримання надприбутків від газових контрактів з Росією, що завдало значної шкоди економіці України. Більшість вважають його ключовим гравцем у підриві української державності, і саме це робить його однією з найбільш небезпечних осіб для країни.

Віктор Медведчук (ліворуч) розмовляє з керівником Росії Володимиром Путіним

З рештою його антиукраїнська історія завершилася 12 квітня 2022 року. Саме тоді  Медведчука затримали, а 16 квітня суд арештував його без права на заставу. 21 вересня 2022 року його обміняли на 200 українських військовополонених. І вже 10 січня 2023 року президент Зеленський припинив його громадянство.

На цьому все, нарешті Віктор Медведчук отримав по заслугам і більше не буде паразитувати в Україні. Але, ні…

Бізнес-імперія Медведчука в умовах війни

Незважаючи на те, що Віктор Медведчук наразі перебуває в Росії, його вплив на український бізнес залишається. До прикладу, на паливному ринку України він як і раніше заробляє через підставних осіб. І навіть сьогодні, під час російсько-української війни, його бізнес-структури успішно працюють, отримують надприбутки та вимивають звідси кошти. Зокрема, йдеться про фірму Wexler Group одіозного прикарпатського бізнесмена Петра Белза. 

Петро Белз був генеральним директором компанії “Анвітрейд”, яка контролювала нафтопровід “Самара-Західний напрямок”. Куратором Белза журналісти вважають ізраїльського бізнесмена Нісана Моісеєва, чия компанія “Глуско Україна” раніше імпортувала скраплений газ з Росії і розвивала власну мережу АЗС “Глуско” на місці колишніх ТНК. Моісеєв є бізнес-партнером та, ймовірно, другом Віктора Медведчука.

У 2016 році журналісти зафіксували їх приліт з Москви до Києва на приватному літаку. Так от, станом на сьогодні компанії підконтрольні Медведчуку через Моісеєва і Белза постачають пальне й технічні оливи Силам оборони України та стратегічним підприємствам. І це викликає серйозні занепокоєння, оскільки такі контракти можуть бути джерелом корупційних схем і переплат, що лише поглиблює економічні проблеми країни. А отримані кошти можуть використовуватися для підтримки військових дій Росії проти України.

Ху а ю, містер Белз? 

Отже, одним з ключових діючих гравців на українському паливному ринку, пов'язаних з бізнес-імперією Медведчука, є Петро Белз — бізнесмен з Івано-Франківська та власник нафтової компанії Wexler Group. У 2020 році його група посіла 52-місце у топ-100 найбільших приватних компаній України за версією Forbes. Як стверджують ЗМІ та окремі представники бізнесу, досягти таких успіхів Белзу звісно допомогло покровительство Медведчука та відверто рейдерська політика поглинання чужих активів.

Згідно з даними журналістських розслідувань, фірми, пов'язані з Белзом, і нині отримують контракти на сотні мільйонів гривень на постачання палива і моторних олив для української армії та інших держпідприємств. Під час тендерів, навіть невигідні контракти укладаються саме в інтересах фірм, які пов'язані з Белзом, що викликає обґрунтовані підозри у корупційних схемах та змові з державними посадовцями. Один з прикладів — компанія “Евро ойл продакшн”, яка на початку 2024 року отримала від “Держоператора тилу” понад 34 мільйони гривень на постачання моторної оливи. А ще раніше, в грудні 2022 року, державне “Укргазвидобування” без торгів уклало угоду з “Анвітрейд”, яке теж контролює Белз, на постачання дизпалива на 164 млн гривень. 

У довоєнних 2020-2021 роках компанія “Анвітрейд”, якою керував Петро Белз, а директором був Руслан Попович, теж вигравала державні тендери на постачання пального на сотні мільйонів гривень. Журналісти тоді вказували, що “Анвітрейд” отримувала дешеве дизельне пальне по трубопроводу з Росії та Білорусі, що дозволяло їм демпінгувати ціною на ринку.

У кожного свої лакеї

Якщо у Медведчука “фунтом” працює Белз, то в останнього теж є свої “шістки”. Один із них Богдан Пукіш, який є засновником і керівником декількох компаній. Серед них  ТОВ “ІВАПРОМ”, ТОВ “Фірма “Хімтехнопласт” та ПП “Вестхім”. Він також асоційований з Консорціумом “Система Еко Інновацій” та ДП “Агросфера”.

Окрім бізнесової діяльності, Богдан Степанович має досвід у політиці. Він балотувався до Івано-Франківської міськради від Народно-Демократичної Партії. А ще раніше був координатором партії Віктора Медведчука “Український вибір” в Івано-Франківській області.

До речі, хоч Пукіш неодноразово був фігурантом кримінальних проваджень за привласнення і розтрату майна, але завдяки покровительству Белза продовжує отримувати прибуткові контракти. Наразі він керує компанією, яка виконує певні оборонні замовлення, і за останній рік вони із Белзом значно збагатилися завдяки цьому.

Здавалося б, людина, яка займається виготовленням боєприпасів, повинна бути стовпом національної безпеки. Проте, реальність виявилася далекою від очікувань.

На перший погляд, бізнесова діяльність Богдана Пукіша має важливе стратегічне значення: виробляються такі необхідні на фронті міни та інші боєприпаси. Однак, за лаштунками цього бізнесу ховаються численні порушення технологічних процесів, що призводить до виготовлення продукції сумнівної якості. За словами військових, які користуються виробами Пукіша, ці боєприпаси часто не відповідають вимогам, що ставить під загрозу життя військових на передовій.

Богдан Пукіш

Також Пукіш використовує виробничі приміщення одного із заводів для зберігання та ремонту станків його сімейних підприємств “Вестхім” та “Хімтехнопласт”, які вони задешево скуповують, ремонтують на заводському обладнані, а потім продають як нові підприємствам оборонно-промислового комплексу. Завод за це отримує копійки, і то, виключно за зберігання станків. Все йде в кишеню бізнесменам. 

 Особливе занепокоєння викликає те, що Пукіш отримує оборонні замовлення за допомогою людей, наближених до Медведчука. Це ставить серйозні питання щодо прозорості та законності таких угод. У той час, коли країна веде війну і потребує надійного постачання високоякісних боєприпасів, подібні дії лише підривають довіру до оборонної промисловості та послаблюють національну безпеку. Тому проблема не тільки в продукції, але й у самій системі. Невиконання технологічних норм, відсутність належного контролю якості та зв'язки з сумнівними персонажами — усе це створює ситуацію, коли замість захисту ми отримуємо додаткові ризики.

Проте така схема бізнесменів абсолютно влаштовує. В подальшому Пукіш і Белз планують її розширити і застосовувати під час реалізації міжнародних оборонних проектів, які наші партнери планують розвивати в Україні.    

Отже, постає питання: чи повинна держава закривати очі на такі кричущі порушення в оборонній сфері? Чи можливо настав час переглянути підходи до відбору виробників та забезпечити належний контроль за виконанням оборонних замовлень?

Висновок

Незважаючи на це, жодних реальних заходів щодо поліпшення ситуації не вживається. Численні скарги на нецільове використання державних коштів та корупцію залишаються без належної реакції з боку контролюючих органів. Це свідчить про наявність системних проблем у сфері оборонних закупівель, які потребують негайного вирішення для забезпечення ефективного використання ресурсів і підвищення обороноздатності країни.

Війна вимагає від нас мобілізації всіх ресурсів та зусиль, але на жаль, нечесні на руку бізнесмени, пов'язані з кумом Путіна, продовжують наживатися на державі, виробляючи неякісну продукцію та обкрадаючи державу. Це неприпустимо, і саме тому необхідно вживати рішучих заходів для викоренення корупції та забезпечення ефективного використання ресурсів у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України.