Криваві гроші: чи може Україна змусити великий міжнародний бізнес піти з Росії

 Ба більше, напряму підтримують російську окупаційну армію. УНІАН розбирався, що з цим можна зробити.

Ще на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, окрім безпосередньо санкцій від різних держав, багато міжнародних компаній прийняли рішення припинити працювати в Російській Федерації. Таку потребу можна було пояснити кількома факторами. По-перше, ті компанії, які залишили Росію, зважали на репутаційні ризики, мовляв, не можна бути на боці країни-агресора. По-друге, важливим для них стала не підтримка війни у будь-який спосіб: чи то грошима, адже довелося б продовжити платити податки кривавому кремлівському режиму, чи то живою силою, адже їхнім співробітникам рано чи пізно довелося б взяти участь у мобілізації.

Проте були й ті, хто не поспішав “палити мости”. Одні компанії розповідали, що за роки роботи в Росії побудували великі виробничі потужності, і згорнути їх справа не одного місяця. Другі звертали увагу, що інвестиції, вкладені в бізнес у РФ, через вплив різних факторів майже неможливо вивести швидко, і так далі… Хтось просто призупинив діяльність, а згодом все ж вирішив залишити російський ринок. Так, до серпня минулого року усі свої справи у РФ остаточно завершив виробник електроніки Dell, в листопаді з Росії пішла компанія Infiniti, а в березні 2023-го російський ринок остаточно залишив німецький виробник шин та автоелектроніки Continental AG.

 

Гроші не пахнуть

За даними моніторингу KSE Institute (останній щотижневий дайджест був опублікований у лютому, надалі інформація буде оновлюватись щомісяця), станом на початок лютого 2023-го, вихід з РФ завершила 191 компанія. І це лише 6,2% іноземного бізнесу, який повністю згорнув діяльність та остаточно покинув російський ринок. Ще 38% іноземних бізнесів згорнули операції та заявили про намір покинути РФ. При цьому, за оцінками KSE Institute, менші компанії з нижчими доходами воліють залишатися в Росії та відмовляються від будь-яких самообмежень, а бізнеси з більшими доходами вичікують, знизивши обсяги своїх інвестицій.

За словами радника керівника Офісу президента України Михайла Подоляка, серед західних компаній, які залишилися працювати в Росії, найбільшу частку становлять німецькі — 19,5%, американські — 12,4% та японські — 7%. Зокрема, продовжують платити податки в російський бюджет такі гіганти як METRO, Leroy Merlin, Auchan, Nestle, Unilever, Procter & Gamble, Siemens, Pfizer, Philip Morris, Bayer, Acer, Alibaba, CloudFlare, Lenovo, Asus, Cersanit і так далі. А також деякі банки, зокрема Raiffeisen Bank International, OTP Bank, UniCredit Bank.

І, на жаль, вони фінансують та підтримують війну не лише опосередковано, але й прямо. Адже мова йде не лише про сплату податків в російський бюджет, звідки кошти йдуть на підсилення російської армії.

“Згідно з російським законодавством, корпорації, які працюють в Росії, змушені сприяти призову працівників до армії та фінансувати їхнє військове спорядження”, — зауважив Подоляк.

Саме така ситуація, наприклад, склалася з французькою компанією Auchan. Видання Insider, le Monde та Bellingcat нещодавно опублікували розслідування, яке виявило, що мережа супермаркетів “Ашан” в Росії допомагає окупантам на фронті, постачаючи російській армії товари під виглядом “гуманітарної допомоги”. Крім того, після оголошення мобілізації, мережа допомагала російським військкоматам виконувати норму: просто на робочому місці співробітникам вручали повістки і пропонували звільнитися.

Кулеба: “Ашан” перетворився в повноцінну зброю російської агресії / фото ua.depositphotos.com

Після виходу матеріалу французька Auchan Retail заперечила, що під час війни постачала товари для російських військовослужбовців на територіях окупованих областей України. У мережі підкреслили, що їхні російські магазини не надають ніякої допомоги нікому, крім цивільного населення, а також не причетні до будь-яких зборів для російської армії. Проте скандал вже вийшов на міжнародний рівень.

“Рік тому я закликав бойкотувати “Ашан” за те, що він не виходить з Росії і не припиняє фінансувати воєнні злочини. Однак реальність, схоже, набагато гірша: “Ашан” перетворився в повноцінну зброю російської агресії. Я планую обговорити це зі своїм французьким колегою”, — заявив міністр МЗС Україні Дмитро Кулеба.

Just bussines

Чому Росію досі не вважають токсичною навіть американські та європейські компанії? За словами експертки у сфері маркетингу та комунікацій Оксани Тукалевської, це можна пояснити кількома причинами.

“По-перше, мова про ментальність. В толерантній Європі, дійсно, досі домінує думка, що в війні винні “керманичі Росії”, а страждають від неї не лише українці, але й міфічний “простий російський народ”. Меседжі про необхідність “підтримати російське населення”, якими оперують в першу чергу світові гіганти виробники товарів повсякденного побуту (FCMG) та фарма, не вигадка геніальних маркетологів. Це  позиція, яка близька та зрозуміла європейському споживачеві”, — пояснює вона.

Друга причина більш прозаїчна — це активи: “За роки тісної співпраці, міжнародні бренди інвестували вагомі кошти в розвиток російського ринку: відкрили виробництва, розвили торговельні мережі. Для розуміння, згідно з річним звітом за 2021 рік сумнозвісного бренду Auchan, Росія за кількістю торговельних точок (231) займала 3-є місце в Європі (після Франції та Румунії), а в загальному доході Auchan Retail Росія принесла майже 10%. Але навіть, якщо компанія хоче вийти з російського ринку, на законодавчому рівні у РФ цьому створені перешкоди: продаж активів за безцінь, відсутність дозволів на продаж тощо. До речі, Росія використовує факт існування таких бізнесів-заручників на своїй території й в інформаційних війнах”.

Ще одна причина, яку називає Оксана Тукалевська — ринкові перспективи. Адже, на жаль, Росія досі є великим, потужним ринком, який приваблює міжнародний бізнес.

“Частка надходжень з Росії до загального “казанка” світових компаній може сягати 20-50%. Наприклад, за підсумками 2022 року чистий прибуток австрійської групи Raiffeisen склав 3,8 млрд євро, 2 млрд з яких принесла російська “донька””, — нагадує спеціалістка у сфері маркетингу та комунікацій.

Ціна кривавих грошей — репутація

Та якими б не були причини, в Офісі президента вважають, що не вийти з ринку РФ за рік повномасштабної війни — це не випадковість, а свідома позиція.

“Колективний Захід, чий ринок для міжнародних корпорацій є пріоритетнішим, ніж РФ, має проявити жорстку позицію. Зрештою кожен має визначитися: декларувати цінності на папері чи діяти”, — зазначив Михайло Подоляк.

Однак справді проявити жорстку позицію щодо бізнесу, якщо цей бізнес сам — європейський чи американський, Заходу не так просто. Адже материнські компанії підприємств, які все ще можуть залишатись працювати у РФ, платять немалі податки в бюджети США та ЄС. Не кажучи вже про те, що мають впливових лобістів серед західних політиків. Що в такій ситуації робити Україні?

За словами експертки у сфері маркетингу та комунікацій Оксани Тукалевської, варто сфокусуватися на трьох напрямках.

По-перше, вмикати дипломатичні важелі та канали комунікацій, кожного разу “підсвічуючи” підтримку міжнародними брендами армії агресора.

По-друге, треба створювати пропозиції додаткових привабливих інвестиційних умов в Україні на майбутнє. “36 млн потенційних споживачів — також цікавий ринок. А після війни Україна має всі шанси стати одним з найбільш привабливих у світі інвестиційних майданчиків. Ці можливості треба “продавати” вже”, — вважає вона.

І, по-третє, необхідні моніторинг та фіксація можливих порушень із залученням контролюючих іноземних та міжнародних організацій. “Той же Raiffeisen Bank International після запиту управління по контролю за іноземними активами США OFAC про діяльність в Росії, хоч ще не пішов з ринку РФ, але обмежив російські банки у валютних розрахунках”, — нагадує спеціалістка.

До речі, за словами інвестиційного банкіра Сергія Фурси, з одного боку, Raiffeisen отримав рекордні прибутки на російському ринку (що складає понад половину прибутків всієї групи). Але з іншого боку, акціонери з цього приводу не дуже щасливі.

“Рік тому, коли почалася повномасштабна війна, вартість акцій всіх європейських банків пішла різко вниз. Але індекс вартості банківських акцій показує, що інші фінансові установи відновили свою капіталізацію за останній рік. Але тільки не Raiffeisen Bank, якому зараз ще додатково прилетіло від американців… От вам і прибутки. Додатково ситуацію прикрашає той факт, що вивести прибутки з Росії Raiffeisen не може. Це заборонено. І всі гроші, які вони заробляють в Росії, залишаються в Росії”, — зазначив він.

У 2022 році Raiffeisen у Росії заробив 2 млрд євро / фото ua.depositphotos.com

Українське ноу-хау

Загалом же, щодо першого та другого пунктів впливу України на ситуацію, наприклад, президент Володимир Зеленський у січні звернувся до учасників зустрічі Національної асоціації торгово-промислових палат США з закликом співпрацювати з Україною.

“Ми вже маємо співпрацю з такими гігантами міжнародного фінансового та інвестиційного світу, як BlackRock, J.P. Morgan і Goldman Sachs. Частиною нашого українського шляху вже стали такі бренди, як Starlink чи Westinghouse. Ваші блискучі оборонні системи, як-от HIMARS чи Bradley, уже поєднують нашу історію свободи з вашими підприємствами. Чекаємо на Patriot. Придивляємося до Abrams. Тисячі таких прикладів можливі! І кожен може стати великим бізнесом, працюючи з Україною”, — сказав він.

За словами президента, окуповуючи українські території, Росія вивозить обладнання з підприємств, вміст складів і магазинів, і навіть людей як ресурс. Тож після перемоги України розпочнеться процес подолання наслідків “хижацької політики Росії”, а відбудова  інфраструктури й економіки країни може стати найбільшим сучасним економічним проектом у Європі.

Щодо третього пункту, Україна почала впроваджувати новий досвід — через поповнення великими міжнародними компаніями російського бюджету, кошти з якого спрямовуються на вбивство українців, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) вносить такі бізнеси до списку міжнародних спонсорів війни. Серед інших в цьому списку “гаманців” російських окупантів — французький виробник заморожених і консервованих овочів Bonduelle; французька мережа будівельних гіпермаркетів Leroy Merlin (Леруа Мерлен); американська транснаціональна корпорація Procter & Gamble; французька корпорація Auchan; німецька торговельна компанія Metro Cash & Carry та інші.

За словами глави НАЗК Олександра Новікова, річ у тім, що Україна не може заборонити діяльність цих компаній, адже це призведе насамперед до нашого власного економічного спаду. А українська санкційна політика настільки повільна, що відповідні санкції, наприклад, щодо керівників таких міжнародних компаній, які продовжують працювати в Росії, досі не застосовані.

“Ми давно це пропонували. Ба більше, 24 грудня РНБО проголосувала за такі санкції у великому пакеті на 3000 осіб, серед яких і керівник Райффайзен банку Росії. Але відповідний указ досі не підписаний”, — зазначив він.

Крім того, щоб впровадити покарання за порушення санкцій, Україні треба вносити зміни в Кримінальний кодекс. Проте і цей “віз” досі на місці.

Тож Україна створила ноу-хау — на порталі НАЗК “Війна і санкції” з’явився перелік міжнародних спонсорів війни.

Очільниця напрямку мінімізації корупційних ризиків в санкційній політиці НАЗК Агія Загребельська в одному з українських радіоефірів розповіла, що НАЗК запровадили такий реєстр, щоб репутаційно впливати на компанії та продемонструвати тим, хто вийшов з Росії, що вони зробили абсолютно правильно.

“Це — не юридичний інструмент. Це — репутаційний інструмент. Адже з нашим реєстром працюють такі міжнародні компанії як Refinitiv та World-Check, які використовуються компаніями фінансового сектору в усьому світі. Банківські установи, інвестори, страхові компанії знайомляться з цими даними та зважують для себе питання цінностей й ризики. Тобто, чи готові вони працювати з компанію, яка внесена до реєстру міжнародних спонсорів війни… Як на мене, це не дозволяє сприймати бізнес, який залишився у РФ, як норму. Адже коли такі великі компанії залишаються в Росії, вони надсилають сигнал усьому світу, що це — норма. НАЗК нагадує, що ні, це не норма”, — зазначила вона.

Співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко впевнений, що якщо та чи інша корпорація не розуміє, що з Росії краще йти зараз, поки не стало насправді пізно, то це проблема не України, а катастрофа цієї компанії. І поки такий великий міжнародний бізнес продовжує мислити категоріями довоєнного часу, Україні варто пропонувати світові нестандартні рішення щодо післявоєнного відновлення, цікаві бізнесу.

“Погодьтесь, Україні вдалося знайти правильні ключі у спілкуванні з західними лідерами й державами, яким так само важко витрачати мільярди євро й доларів на військову допомогу Україні, як і правлінню великої міжнародної компанії пустити на вітер гроші своїх інвесторів, вкладених раніше в Росію. Проте нам вдалося знайти правильну мову, правильні меседжі, донести їх до ЄС, Великобританії, США, і ми маємо результат. Тож аналогічний принцип треба розповсюдити на міжнародний бізнес”, — зазначив він.

Водночас варто пам’ятати не лише те, що великі транснаціональні компанії не повинні ні в якому вигляді підгодовувати російську економіку, а й те, що конкретно Україні вони теж нічого не винні. Тож засіб (тиск задля виходу з російського ринку) не повинен затуляти мету — знесилення російської економіки та закриття їй доступу до новітніх технологій.

Тетяна УРБАНСЬКА