Коломойський замулить шельф?

Заявка контрольованої групою “Приват” компанії “Укрнафта” на участь у конкурсі щодо укладання угоди про розподіл продукції Прикерченської ділянки шельфу, не є навіть блефом.

Наразі формально чинною залишається угода уряду з оффшорною компанією Vanco Prуckerchenska Ltd. Тому, на думку експертів, заявка “Укрнафти” є лише одним з юридичних вивертів, характерних для цієї бізнес-структури.

Подана заявка може стати одним з інструментів для отримання необхідних групі додаткових нафти і газу, зокрема, для завантаження потужностей свого Кременчуцького нафтопереробного заводу.

Компанія офіційно не підтверджує, але й не спростовує факту подачі заявки. Так само, посилаючись на незнання, ухиляються від конкретики і представники Мінприроди.

Зокрема, людина, яка представилася радником міністра Георгія Філіпчука, пояснила “Економічній правді”: “Подаватися вона, може, й подавалася, бо подача — це просто написав листа і надіслав. Але вона не приймалася, не реєструвалася і не розглядалася”.

У той же час, “Економічній правді” стало відомо, що відповідну заявку було подано ще влітку 2009 року, в період, коли настало суттєве “потепління” у стосунках між урядом Юлії Тимошенко та власником “Привату” Ігорем Коломойським.

Коломойський Ахметова не налякав

Представники Vanco Prуckerchenska, до складу акціонерів якої, окрім міжнародної енергетичної корпорації Vanco Energy входить також компанія DTEK Holdings Ріната Ахметова, наразі намагаються не сприймати всерйоз амбіції “Укрнафти”.

Зараз триває розгляд їхньої скарги в Арбітражному інституті Стокгольмської торгової палати, і 29 січня 2009 року Тимошенко письмово зобов'язалася до завершення слухання не вчиняти будь-яких дій на Прикерченській ділянці, що можуть порушити права Vanco.

“Я не чув, щоб офіційно було оголошено новий конкурс щодо Прикерченської ділянки. Таким чином, жодних юридичних наслідків будь-які заявки інших компаній не матимуть”, — стверджує партнер компанії “Василь Кисіль і Партнери” Олег Альошин, який представляє інтереси офшору у суді.

Право реєструвати заявки інвесторів щодо участі у конкурсі Міжвідомча комісія отримає тільки після прийняття рішення про його проведення, затвердження конкурсної документації та публікації оголошення про це.

Порушення цих вимог свідчило б про неповагу України до Стокгольмського арбітражу, вважає адвокат Національної правової палати Анна Самойленко.

Тож, за її висновком, “Укрнафта” може розраховувати на розгляд її заявки у випадку, якщо арбітраж відмовить у задоволенні позовних вимог Vanco. Слухання справи призначено на 15 березня 2010 року. Зазвичай, процес триває півроку.

За словами президента компанії Vanco Prуckerchenska Ltd. Джима Бауна, до рішення суду її договір з урядом залишається чинним. “Ми вдоволені зобов'язаннями України. Наші права захищені”, — стверджує менеджер.

Чи діє угода

Однак не всі сторони конфлікту упевнені, що угода про розподіл досі чинна. “Договір не діє у зв'язку з виходом з нього уряду”, — зазначив анонімний радник міністра природи.

Депутат Верховної ради від блоку Юлії Тимошенко Сергій Пашинський погоджується, що уряд законно скасував ці рішення.

“Тепер треба буде провести міжнародний тендер і залучити інвестора. Зараз, враховуючи дефіцит енергоносіїв, на таких родовищах максимум 30% майбутнього видобутку отримують інвестори, решта — держава. А ми Vanco безкоштовно віддали наш шельф”, — наголосив Пашинський.

Хоча, згідно з укладеною 2007 року угодою, Venco мала отримати не набагато більше — 35% видобутих вуглеводнів.

За словами Анни Самойленко, уряд неправий і з юридичної точки зору. Адже, крім міжнародної арбітражної суперечки, існує ще внутрішня законодавча колізія.

У 2008 році президент зупинив розпорядження Кабміну про розрив стосунків з Vanco, звернувшись за оцінкою до Конституційного суду.

10 лютого 2009 року Суд припинив конституційне провадження за цим позовом. Якби він написав не “припинити провадження” а “відмовити у відкритті”, то, відповідно до тодішньої редакції закону про уряд, постанова знову стала б чинною.

“Суд вчинив інакше. Таким чином, сьогодні підстав для відновлення дії розпорядження Кабміну від 21 травня 2008 року №740-р немає, тобто його дію зупинено”, — зазначає Самойленко.

Зокрема, через те угода між урядом та Vanco продовжує діяти, і законних підстав для оголошення нового конкурсу нема, зазначає юрист.

Отже, залишається чекати рішення стокгольмського суду, на якому інтереси уряду представляє Мінюст разом із своїм юридичним радником за кордоном. Однак шанси Кабміну там не дуже великі, стверджують експерти.

Як відомо, позиція уряду ґрунтується на тому, що Vanco не дотрималася законодавства під час підготовки та укладання угоди про розподіл вуглеводнів, і її підписання загрожує національним інтересам України. Такі обставини, відповідно до національного законодавства, справді дозволяють розірвати контракт.

“При виявленні істотних порушень умов угоди інвестором Кабмін зобов'язаний розірвати її з відшкодуванням збитків. Проте жодної інформації про проведення такої перевірки урядом немає. Крім того, довести, що укладання угоди загрожує національним інтересам країни, буде непросто”, — припускає Самойленко.

Так чи інакше, від того, що поклади вуглеводнів на шельфі не розробляються, страждає українська держава.

“Досі не здійснюється геологічна розвідка на глибинах, недосяжних для української техніки”, — бідкається представник президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

Він погоджується, що підстави з'ясовувати стосунки з Vanco були, але зазначає: треба було це робити в рамках закону. “Сподіватися, що хтось просто подасть заявку і виграє, навряд чи варто”, — підкреслює радник президента.

Українцям проект не під силу

Окрім юридичних аспектів, важливо знати ще й фінансові та технічні можливості потенційних інвесторів.

За словами експертів, розробка та видобуток вуглеводнів на морських глибинах є ризикованим процесом, який вимагає колосальних фінансових витрат.

При цьому вітчизняний політичний істеблішмент до участі у такому проекті українських компаній ставиться з деяким скептицизмом. Зокрема, президент Віктор Ющенко раніше заявляв, що вітчизняні підприємства, у тому числі “Нафтогаз України”, не можуть займатися цими проектами через брак коштів.

Соколовський уточнює, що проект, насправді, може реалізувати “Укрнафта”, але тільки за допомогою іноземних інвесторів. Найбільш реалістичним варіантом чиновник називає оренду обладнання у таких країн, як Норвегія.

У той же час, представники компанії Vanco Prуckerchenska Ltd. стверджують, що вона володіє необхідними засобами для розробки Прикерченської ділянки.

“Ми маємо сучасні технології глибоководного буріння та досвід у плануванні і реалізації таких проектів”, — запевнив “Економічну правду” Джим Баун.

Представник інвестора наголосив, що бюджет компанії на 2010 рік становить 57 мільйонів доларів. Це, мовляв, лише початок — буріння вимагає більших витрат.

За словами Бауна, вартість однієї свердловини глибиною 2 тисячі метрів складає близько 70 мільйонів доларів. Площа цієї ділянки становить майже 13 тисяч квадратних кілометрів. Глибини тут різні — від 70 метрів до 2,2 тисячі метрів. Загальна сума інвестицій у проект має скласти понад 15 мільярдів доларів.

Натомість Пашинський підтримує розробку родовища українськими компаніями.

“На шельф Чорного моря мають прийти справді потужні підприємства, тому що бізнес Vanco — це бізнес посередника. Ця фірма була організована українськими олігархами лише для перепродажу права на видобуток”, — заявив політик.

Зокрема, за його словами, великий досвід має “Укрнафта”, яка видобуває значні обсяги сировини. “Інша річ — як вона здобуватиме право на розробку родовища і як ним користуватиметься — цивілізовано чи підкилимно”, — попереджає Пашинський.

Наприклад, якщо арбітраж стане на бік держави і визнає договір з Vanco нечинним, одна фінансово-промислова група може спробувати через суд добитися преференцій в отриманні ділянки, базуючись на тому факті, що вона подала заявку на неї ще влітку 2009 року.

Очевидно, що суперечливі питання навколо розробки Прикерченської ділянки може розблокувати тільки серйозне державне рішення. До того часу, швидше за все, вода довкола шельфу залишатиметься каламутною.

 Артем ЗАХАРЧЕНКО, Дмитро ДЄНКОВ