Коломойський: жертва чи інтриган?

Чутки про те, що співвласник групи “Приват” Ігор Коломойський скоро стане “другим Михайлом Ходорковським”, схоже, поширює сам Коломойський. Адже ніякого тиску на його бізнес нема — принаймні, у паливній сфері, про яку говорять найбільше.

З приходом нинішньої влади негаразди спіткали групу “Приват” тільки в одному секторі — в металургійному. Та й там він втратив лише у тих питаннях, у яких його інтереси напряму зіштовхнулися з інтересами власника корпорації СКМ Ріната Ахметова. Більше того, частину цих втрат він досі успішно блокує через суди.

Схоже, інтереси Ахметова у нинішньому уряді ставляться вище за інтереси будь-яких інших спонсорів Партії регіонів. Тим більше, що люди Ахметова очолюють або очолювали всі відомства, які стосуються металургійного бізнесу. Наприклад, недавно ліквідованим Міністерством промислової політики керував Дмитро Колесніков.

В інших сферах інтересів Коломойського — паливній, банківській, хімічній, аграрній та авіаційній — влада йому або не заважає, або навіть сприяє. Зокрема, у ключовому для бізнесмена паливно-енергетичному секторі, у якому посадовці, лояльні до Дмитра Фірташа, мирно співіснують з людьми “Привату”.

Битва найбагатших

У сфері металургії та феросплавів Коломойський справді втратив позиції.

Так, акціонери Південного гірничо-збагачувального комбінату — “Метінвест” Ріната Ахметова і Вадима Новінського та “Євраз” Романа Абрамовича — таки змістили “приватівське” керівництво підприємства, зокрема, голову наглядової ради Геннадія Корбана. За часів минулого уряду вони на це не наважувалися.

Менеджмент на підприємстві зберігався ще з тих часів, коли близько 50% комбінату належало “Привату”. Пізніше група продала свою частку “Євразу”, але менеджера змінити досі не вдавалося.

Крім того, металурги і, зокрема, Ахметов, недавно зняли перепони на вільний імпорт феросплавів для своїх виробництв. В Україні феросплавна галузь повністю контролюється “Приватом”.

У лютому 2010 року група ініціювала антидемпінгове розслідування, мовляв, іноземні виробники нечесно конкурують з українськими на вітчизняному ринку. Справа могла закінчитися забороною імпорту феросплавів українськими заводами, яким тоді довелось би купувати цю сировину тільки у Коломойського.

Проте у грудні Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі припинила згадане розслідування, отже, плани “Привату” знову було поламано.

З іншого боку, “Приват” досі не визнав згаданих рішень і, наприклад, успішно блокує через суд рахунки Південного ГЗК. Тобто навіть Ахметов, виявляється, не всесильний, не кажучи про конкурентів Коломойського в інших галузях.

Нафта “в шоколаді”

Найбільше у пресі говориться про можливість руйнування паливної вертикально-інтегрованої монополії Коломойського.

Керівники Мінпаливенерго не раз заявляли, що планують створити державну вертикально-інтегровану нафтову компанію і для цього, мовляв, слід повернути під контроль держави видобувну “Укрнафту” та переробну “Укртатнафту”.

В обох цих підприємствах “Приват” володіє міноритарними частками, проте контролює менеджмент. Це дозволяє йому отримувати дешеву нафту українського видобутку, переробляти її і потім реалізовувати на власній розгалуженій мережі автозаправок за цінами, нижчими, ніж у конкурентів.

Конкуренти давно вимагають припинити зловживання “Привату” під час нафтових аукціонів, які дозволяють йому реалізувати нафту дешево і тільки “Укртатнафті”.

Уряд робить вигляд, що бореться з цими зловживаннями. Розроблені ним правила аукціонів зобов'язують “Укрнафту” продавати сировину за цінами, не меншими за ціну імпорту нафти. Однак створена урядом аукціонна комісія не враховує при визначенні ціни ПДВ, тож “Укртатнафта” отримує сировину на 20% дешевше.

Ту саму норму Кабмін вирішив ще й закріпити законодавчо: у прийнятих за його ініціативою у грудні змінах до Бюджетного кодексу деякі положення нібито направлені проти зловживань “Привату”, зокрема, і щодо аукціонів.

Проте за цей закон жваво голосувала вся “приватівська” депутатська когорта на чолі з Ігорем Палицею. Тож можна не сумніватися, що свого група не втратить.

Отже, Коломойський не боїться втратити паливні активи. Більше того, його група і досі добре представлена у владі. Зокрема, близькими до нього є заступник міністра палива та енергетики Ігор Кірюшин і керівник “Укртранснафти” Олександр Лазорко.

Колекціонер монополій

Коломойський так само без жодного опору з боку влади завершує отримання контролю над усіма великими українськими авіаперевізниками.

Ще одним кроком до цієї мети стала купівля авіаперевізника Windrose. Він долучився до “Аеросвіту”, “Донбасаеро” та “Дніпроавіа”, що вже контролюються “Приватом”, після чого частка групи на ринку зросла до 60%. Водночас, Антимонопольний комітет заявляє, що досі не зміг встановити зв'язку нових власників перевізника з групою.

Тепер “Привату” для повного контролю над авіаринком України не вистачає лише “Міжнародних авіаліній України”, 61,58% якої контролює держава.

Щоправда, першочергове право на придбання цього пакета має міноритарний власник — структури Аарона Майнберга, який є також міноритарієм в “Аеросвіті”. Тому “Приват” розгорнув активну кампанію із зриву приватизації МАУ найближчим часом, заявляючи, що ціна продажу значно занижена.

Джерело “Економічної правди” у Фонді держмайна запевняє, що у Коломойського є всі шанси заблокувати в судах приватизацію МАУ.

“Я не бачу, щоб ми у цій ситуації схилялися до однієї із сторін. Якщо і є певна протидія “Привату”, то, в будь-якому разі, при бажанні можна було б йому протистояти ефективніше. Однак критичності у швидкій приватизації МАУ, на відміну від “Луганськтепловоза”, зараз нема”, — каже співрозмовник видання.

Стабільність і реформи

Решта активів групи “Приват” — теж поза зоною ризику. Найбільший в Україні Приватбанк ніхто навіть не наважується чіпати.

“Ризиковано було би робити щось проти цього банку. Якщо з ним щось станеться, то завалиться уся банківська система, і постраждають усі. Якщо колись і будуть якісь спроби тиску на цю установу, то вони робитимуться без інформаційних атак, якось по-іншому”, — каже аналітик Concorde Capital Микита Михайличенко.

Так само порівняно стабільна ситуація на “Дніпроазоті”, одному з найбільших українських виробників карбаміду. Інші підприємства азотної галузі почувають себе зле, незважаючи на те, що газ, який є сировиною у виробництві аміаку, вони отримують за порівняно низькими цінами.

Так, власники горлівського заводу “Стирол” змушені були продати підприємство Дмитру Фірташу, який завдяки фактичному контролю над “Нафтогазом України” потенційно може створювати для підприємства преференції.

Преса писала також про те, що і “Дніпроазот” може бути проданий Фірташу. Однак цього не відбулося. Отже, Коломойський має свої плани з розвитку підприємства.

Досі воно зводило кінці з кінцями завдяки тому, що суд дозволив “Укрнафті” продати цьому заводу 1,05 мільярда кубометрів газу, видобутого нею за 2009 рік. Хоча за законом це підприємство має реалізовувати весь газ для потреб населення.

Зараз це паливо вже закінчується, однак “Приват” вигадав іншу можливість постачати на свій хімічний актив сировину українського видобутку. “Укрнафта” заявила, що планує орендувати майновий комплекс “Дніпроазоту”.

В такому разі вона зможе самостійно переробляти свій газ в карбамід, і це вважатиметься використанням блакитного палива для власних потреб. Газ із таким статусом віддавати на потреби населення вже не потрібно.

Очевидно, що Кабмін не планує заважати такому наміру Коломойського. Інакше він міг би прописати, на які саме власні потреби “Укрнафта” може пускати газ, хоча б у згаданому вже Бюджетному кодексі.

Отже, ніде, крім металургійного сектора, перед групою “Приват” не постає жодних перешкод, а в деяких сферах є навіть сприяння влади. Тому чутки про майбутні “проблеми”, які чекають на Коломойського, надумані.

Поширювати їх можуть і ті, хто прагнуть інформаційного тиску на “Приват”, і сама група. Ймовірна мета — змінити імідж корупціонера і улюбленця влади, який у неї був у часи правління Тимошенко, на образ безневинної жертви.

Артем ЗАХАРЧЕНКО