Кожне село повинно знати своїх “героїв”

Тому маємо традиційні ДТП через VIPів, що влаштовують смертельні перегони на вулицях міст і селищ, бо вже не знають, як інакше реалізувати свою “вищість”.

До автора звернулися жителі села Гори, що біля аеропорту Бориспіль. 13 липня тут сталася жахлива аварія — автомобіль “Мерседес” вискочив на шосе, що перетинає село, і врізався в автобус ЛАЗ, вщерть заповнений людьми. Лише дивом ніхто не загинув, 15 осіб, що їхали в автобусі, отримали травми різного ступеня важкості.

Автомобільні аварії трапляються з різних причин, часто злу роль грають обставини, не залежні від водіїв. Тільки не в цьому випадку. За розповідями людей, водій “Мерседеса” не пригальмував перед пожвавленим шосе, навіть більше — він буквально вилетів на це шосе на шаленій швидкості. “Мабуть 200 км за годину”, — розповів автору свідок.

Навіщо так гнати по сільській вулиці, де гуляють діти, бігають домашні котики і собаки? Як розповіли автору жителі села, водій “Мерседеса” влаштував перегони з водієм “Porsche Cayenne”. Він начебто вигравав “заїзд селом” і тому першим вилетів на шосе, де йому під колеса трапився автобус…

За свідченнями селян, це були не перші екстремальні перегони, які їм влаштували ці два автомобілі. Селяни припускають, що власник авто оселився десь на краю села, біля котеджного містечка “Парк хаус”, де активно зводяться шикарні будинки, і таким чином розважається на дозвіллі.

Але найбільше неподобство трапилося після аварії. Злегка контужений водій “Мерседеса”, якого захистили подушки безпеки, навіть не поцікавившись, що сталося з пасажирами автобуса, оперативно пересів в “Порше” та зник в невідомому напрямку, покинувши розбитий “Мерс”.

Винуватець ДТП та його суперник з перегонів не спробували допомогти селянам і дачникам, які їхали ЛАЗі і постраждали з його вини. “Швидка”, яка прибула на місце аварії, ледь зуміла забрати усіх постраждалих. Люди набилися в машину, як оселедці, і медична карета стала схожа на переповнену маршрутку.

З того дня минуло трохи більше місяця. За цей час винуватець аварії жодним чином не став відшкодовувати матеріальні збитки, яких завдав пораненим пасажирам ЛАЗу та жителям села. Зокрема, його авто пошкодило майно магазину “Рибалка”. Впав стовп, через який проходив телефонний кабель, і досі на одній з вулиць села відсутній зв'язок. Тому жителі села попросили журналіста дізнатися, хто ж цей “герой”. “Мабуть він впевнений, що уникне будь-якого покарання. А нам би хотілося знати, як його звати. Бо сьогодні він влаштував в нашому селі “смертельні” перегони, а завтра дивися буде балотуватися в депутати по нашому округу і розповідати, який він хороший”, — зауважив журналісту один сільський активіст. Що ж цілком слушна думка. Країна повинна знати своїх героїв.

Встановити особистість порушника виявилося не так просто. В бориспільській міліції, де розслідується кримінальна справа порушена за фактом аварії, журналісту розповіли, що його ім’я — таємниця слідства. Разом з тим автору було не важко “пробити” номер покинутого “Мерса”. Власником виявився Доронін Дмитро Михайлович, право управління автомобілем також розповсюджується на Сизоненка Геннадія Івановича. Маючі ці данні автор знову поїхала до міліції і довго з’ясовувала, хто з цих двох. Нарешті там “змилостивилися” і підтвердили, що перший.

Ху із містер Доронін? Як і слід було очікувати, людина, яка дозволяє “бєзпредєл” і якій начхати на безпеку та життя людей, тісно пов’язана з недоторканою кастою — VIPами української політики.

А тепер детальніше, що вдалося дізнатися про пана Дороніна. Одне з найновіших підприємств Дмитра Дороніна носить вкрай цікаву назву — ТОВ “Фонд ветеранів силових структур”. Чим воно займається важко уявити, офіційно — надає консультативні послуги. Мабуть пов’язана ця діяльність з якоюсь силовою структурою. Бо “просто так” жоден бізнесмен не назве так свою фірму.

Те, що Доронін, якось зв’язаний з силовими структурами доводить і єдина публікація про нього в інтернеті. На сайті ОРД в 2007 публікувався матеріал, про переділ відомого одеського ринку: “Седьмой километр” это наше все”. Там є кілька строк і про нашого героя: “В начале 2001 года Министерство обороны для развития “Юга” привлекло инвестора, некоего Дмитрия Доронина, а собственникам рынка была вновь предложена совместная деятельность. Справка “ОРД”: Доронин Дмитрий Михайлович, 1958 года рождения, является учредителем ООО “Евробудсервис”, ООО “Твин”, ООО “Крос”, ООО “Инвестпроект”, ООО фирма “Терра”, ООО “Евротрансакции”, ООО “Еврогаз”, ООО “Компания “Евротрансгаз”. Доронин в свое время входил в близкое окружение директора ЗАО “Внештехника” В.Скакуна, убитого в Боярке в 1998 году. Фирма Скакуна занималась поставками металла из Запорожья и Мелитополя за рубеж”.

Ось і все, що є про Дороніна в публікаціях ЗМІ. Однак для автора ця скупа інформація багато, що пояснила.

Справа в тому, що Міністерство оборони не на вулиці знаходить собі інвесторів. І автор здогадується, хто міг його лобіювати. Справа в тому, що Доронін довгий час був співзасновником одного підприємства — ТОВ “Атрекс інвест” — разом з таким собі Олегом Атаянцем. Останній — людина дуже близька до нинішнього міністра оборони Михайла Єжеля. Настільки, що Єжель ласкаво кличе його своїм племінником, хоча вони ніякі не родичі. Про тісні стосунки цих людей також свідчить той факт, що армію довгі роки годували і продовжують годувати в основному фірми, до яких має причетність Атаянц. В роки про які йдеться в публікації на ОРД, Єжель працював на посаді заступника міністра, і очевидно благословляв Дороніна на “переділ” “Сьомого кілометра”.

Олег Атаянц — фігура далеко не самостійна. Він входить до кола одеситів з якими працює відома та таємнича фігура — народний депутат Юрій Іванющенко, більш відомий як Юра Єнакіївський. До речі, останній не так давно став офіційним господарем “Сьомого кілометру”. І кажуть, на “Сьомий кілометр” він давно поклав око, і добився свого після кількох років напруженої боротьби. І цілком можливо “гра з інвестором Дороніним” це була одна попередніх спроб Юрія Іванющенка. Як би там не було, а у нашого героя насправді є серйозні зв’язки серед “силовиків”.

Однак вони, як встановив автор, це не єдині впливові друзі нашого “гонщика” на “Мерседесі”. Злет бізнесу Дороніна відбувся в 2000-2001 роках. Тоді він працював в керівництві або був засновником цілого ряду компаній — “Енергоекспорт”, “Євротрансгаз”,“Євротрансакції”, “Укрснабкомплект” , “Енергогаз”. Вони продавали в Україні чималенькі об’єми газу, які отримували від НАК “Нафтогазу” та російської МЕК “Ітера”, зокрема забезпечували блакитним паливом Металургійний комбінат імені Ілліча, Макіївський металургійний комбінат. Працювали з міністерством промислової політики, транспорту. Облаштовували бартерні операції пов’язані з купівлею газу. Керівництво цих компаній регулярно їздило в Казахстані у складі офіційних делегацій НАК “Нафтогаз України”. До цих же компаній нібито був причетний і відомий бізнесмен Юрій Косюк, відомий як власник “Нашої Ряби”, партнер екс-керівника ДУС Ігоря Тарасюка.

Серед партнерів бізнесмена Дороніна також “засвітилася” люди, близькі до спікера Володимира Литвина. Зокрема, дочка Литвина Олена Володимирівна в 2009 році стала співзасновницею компанії “Укрснабкомплект”. Ця компанія входить в “бізнес-групу”, в якій працює Доронін.

Як бачимо пан Доронін, може похвалитися зв’язками з дуже впливовими VIPами української політики. Отже має широкі можливості уникнути відповідальності, щоб там не трапилося.

Очевидно така безкарність і розбещує наших політичних зірок, і їх оточення. Наближеність до влади в Україні переростає у вседозволеність, а також зневагу до життя “простих смертних”.

Тому маємо традиційні ДТП через VIPів, що влаштовують смертельні перегони на вулицях міст і селищ, бо вже не знають, як інакше реалізувати цю свою вседозволеність.

Можливо, щось зміниться найкраще, коли кожне село буде знати таких своїх “героїв”. І кожного такого сільського “героя” буде знати вся країна.

Татьяна ЧОРНОВИЛ