Життя після Крокусу. Що далі?

Та навіть без цього росія продемонструвала абсолютну нездатність ані запобігати терактам, ані реагувати на теракти такого масштабу. Тут все по хронології. Спокійно вбити купу людей. Підпалити. Сісти в авто і доїхати майже до кордону. Згадую рейд Пригожина та думаю, що тоді він реально міг взяти Кремль. Про що це? Це не ракетами закидувати Україну і не жінок за коментарі в соціальних мережах тягати. Безпеки в росії нема. Принаймні в Москві й ІДІЛ це вже зрозумів.

Терор та погроми. Поліцейське беззаконня, яке почнеться з мігрантів під дружне улюлюкання росіян, та закінчиться ГУЛАГом 2.0. Інакше і бути не може. Тут треба або засудити всіх, хто катував підозрюваних, або випустити джина насильства. Вибір теж очевидний.

Як це відіб'ється на нас? А ось тут вже не все так погано, насправді.

По-перше, росіяни мають задіяти значний ресурс на репресії та заспокоєння репресіями. ФСБ, поліцаї — звідки? З окупованих територій зокрема. Там теоретично є досвід. Нам — плюс. Нашим людям в окупації — плюс.

По-друге, слабкість системи безпеки росії відкриває оперативний простір для масштабування Білгородської операції та можливість розмірковувати над походом в середину росії. Просто події в Крокусі — як запрошення.

По-третє, мобілізація. Росіяни мали план та вже частково реалізували закриття потреб мобілізації через затягування мігрантів у військо. Тепер це неможливо. Росіяни не будуть служити з ризиком, що таджики домовляться з українцями (як би дико це не звучало, але саме такі розмови вже пішли. Зворотний бік “украинского следа”). Тому доведеться набирати … росіян. І війна для них стане ближче. Набагато. А отже і наблизить точку перелому.

Тому все тільки починається. У досить короткій перспективі ми побачимо наслідки хибного рішення прив’язати, а скоріше змінити винний ІДІЛ на невинних нас. Наслідки будуть. Ми майже в початковій точці, то запасайтесь терпінням — далі вже не буде як раніше. І буде досить цікаво. Точно.

Петро АНДРЮЩЕНКО, радник міського голови Маріуполя