Жеваго, війна і політика. Чи переміг опальний олігарх Україну

 Французький суд не дозволив екстрадицію опального українського олігарха до України. Але це єдина перевага, попри те, як Жеваго намагається подати нинішню ситуацію в українських ЗМІ.

Не політика, а війна

По-перше, французькі судді не зняли з українського олігарха звинувачення. Вони просто не можуть це зробити, адже не мають жодних юридичних підстав. Французи можуть вирішити лише питання дозволу (чи заборони) екстрадиції до країни, де і відкрита кримінальна справа проти Жеваго — себто, до України.

Та головне не це. У рішенні не видавати (поки що) Костянтина Жеваго Україні судді аргументували свою позицію зовсім не політичними мотивами, як на цьому наполягав захист українського олігарха. Так, подібна ситуація була б ідеальним рішенням для юристів Жеваго — отримати визнання судового переслідування політично вмотивованим. Це відкривало б нові горизонти перед їхнім клієнтом. Політичний притулок, можливість судової тяганини з Україною, ініційованої уже самим олігархом…

Втім, не так сталося, як гадалося. Суд, з одного боку, не дозволив екстрадіювати Костянтина Жеваго до України. Але, з іншого — і це є ключовим елементом у справі — пояснив це лише турботою про безпеку самого громадянина України. Бо в Україні ж, як відомо, триває війна, тож як би у приміщення, в якому пан Жеваго перебуватиме під час судового розгляду його справи, не прилетіла російська ракета.

Тож Жеваго переміг українське обвинувачення у французькому суді — але лише частково і не назавжди.

Не поразка, а перерва

Ситуація таким чином складається неоднозначно. З одного боку, Жеваго не в Україні — для української правоохоронної системи це мінус. З іншого — зважаючи на аргументацію французького суду, іще нічого не завершено. І можна продовжувати атакувати французьких колег. Наприклад, пояснюючи їм, що, попри війну, в Україні не завершилося життя. І судова гілка влади в умовах воєнного стану продовжує функціонувати, виконуючи свої обов'язки у повному обсязі. (А якщо законодавство воєнного часу в чомусь і обмежує суди, то точно не у тому, що стосується справи Костянтина Жеваго.)

Значить, Україна не втратила шанси на перемогу над Жеваго. Звісна річ, треба буде попрацювати над посиленням своєї позиції. Скажімо, з морально-етичної точки зору. Все-таки, попри війну, в Україні залишаються жити й працювати десятки мільйонів громадян — і їм, тобто нам з вами, війна не аж настільки заважає вести максимально звичний спосіб життя. То чим же громадянин Жеваго кращий за інших громадян України? Чи українцям усім треба перетнути польський кордон, аби отримати, скажімо, юридичну допомогу — бо тут теоретично досі існує загроза ракетних ударів. (Саме теоретично, бо на практиці ситуація з початку весни серйозно покращилася, і росіяни уже й підзабули про обстріли мирних міст і сіл на відстані, куди не дістають фронтова артилерія чи локальні ракетні системи.)

Нові проблеми Жеваго

Між іншим, в українського олігарха невдовзі можуть з'явитися проблеми навіть без екстрадиції в Україну. Як повідомили наші джерела у правоохоронних органах, український олігарх поводиться стосовно судової системи Французької Республіки, скажімо, не зовсім чесно.

Річ у тім, що Костянтин Жеваго, згідно із попереднім рішенням суду в Шамбері, мав на час судового розгляду проживати у відповідному визначеному місці. Але український бізнесмен, як стало відомо, цього припису не дуже дотримується.

Це, звісно, не бозна-яке порушення. Але це все-таки порушення — і уже порушення рішення французького суду. Який нібито став на його сторону у запиті українських правоохоронців. Ця ситуація потенційно може обернутися для Жеваго новою проблемою у вигляді посилення йому запобіжного заходу. Скажімо, заміну нинішнього на тримання під вартою.

Але головне у цій, дріб'язковій начебто, історії, що така поведінка Костянтина Жеваго може змінити позицію французьких суддів. Їхнє рішення про відмову від екстрадиції й так не є остаточною перемогою олігарха — бо аргумент “у вас в країні війна” має не дуже переконливий вигляд, залишаючи українській стороні простір для маневру. А якщо виявиться, що громадянин України, заявляючи про політичне переслідування на батьківщині, ще й примудряється порушувати закони уже в країні свого тимчасово-вимушеного перебування — як би суд в Шамбері не згадав, що війна на сході величезної України не є підставою для відмови від міжнародних зобов'язань (воєнний стан міжнародні договори аж ніяк не денонсує, і про це французам Україна неодмінно нагадає).

Тож радіти пану Жеваго ще ранувато. Водночас дотримуватися вимог французького суду, можливо, уже і пізно. Україна зі свого боку подала апеляційну скаргу на рішення французького суду — це означає, що історія з екстрадицією аж ніяк не завершена, а суд не знімав жодні зобов'язання із Жеваго — як би не хотілося про це думати самому опальному олігарху з України.

Володимир МИЛЕНКО