Енергокомпанії на продаж: рівняння без невідомих?

Оглядачі вважають, що ці акції, найвірогідніше, потраплять до рук тих самих приватних інвесторів, які вже мають певні частки у енергетичних компаніях. Відтак, після продажу державних пакетів, ці компанії можуть перейти під контроль дуже обмеженого кола українських бізнесменів.

Нестратегічна енергетика

У затвердженому до приватизації переліку акцій енергетичних компаній — 4 енергогенеруючі та 7 обласних енергорозподільчих. При цьому пакети акцій, що будуть виставлені на продаж, складають від 25% до 50%.

Наприкінці лютого уряд своїм рішенням вже виключив із переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і не підлягають приватизації, 4 енергогенеруючі компанії — Дніпроенерго, Західенерго, Центренерго та Донбасенерго, а також 19 обласних енергорозподільчих компаній.

Вже тоді оглядачі та учасники ринку пояснили це намірами команди президента Януковича виставити на продаж компанії, для яких, мовляв, “знайшовся господар”.

Поки що у Фонді державного майна лише ознайомлюються із рішенням уряду і не можуть назвати ані графіку продажів, ані приблизної оцінки пакетів, ані потенційних учасників.

Свій до свого...

Тим часом оглядачі називають найбільшим власником українських енергетичних активів енергохолдинг ДТЕК (Донецька паливно-енергетична компанія), що пов’язаний із інвестиційно-фінансовою компанією СКМ, контрольованою Ринатом Ахметовим. Цей енергохолдинг вже має свої пакети акцій у 5 із 11 енергокомпаній, запропонованих до приватизації.

Другою за обсягами активів в енергетиці, але здебільшого в обласних розподільчих компаніях, є ціла низка офшорних компаній, які пов’язують із тандемом Ігор Коломойський і Костянтин Григоришин.

Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізулін каже, що, зважаючи на непрозорість українського енергетичного ринку, у новій хвилі приватизації в енергетиці навряд чи візьмуть участь іноземні компанії. Утім, і нові українські учасники навряд чи з’являться:

“Слід розрізняти приватизацію енергорозподільчих компаній — так званих обленерго, — та енергогенеруючих компаній. Якщо говорити про співвласників компаній обленерго, то там є близько 5 бізнес-груп, які володіють пакетами акцій, і насправді ситуація там не така однозначна, як у генерації, де діє, фактично, одна приватна компанія — ДТЕК, яка є частиною компанії СКМ Рината Ахметова. Якщо говорити загалом, то, дійсно, є висока імовірність того, що приватизація надалі буде або недостатньо прозорою, або буде заздалегідь відомо, хто контролюватиме чи хто посилить свій контроль над енергокомпаніями”.

Загроза монополізації

Незалежний експерт з питань енергетики Володимир Саприкін погоджується із тим, що перелік учасників майбутньої приватизації енергетичних компаній можна назвати вже зараз. При цьому він вважає, що трохи більша конкуренція все ж таки буде за генеруючі компанії.

Але, як каже пан Саприкін, серед учасників навряд чи будуть іноземні інвестори. Експерт також звертає увагу на те, що у разі, як державні пакети акцій будуть придбані тими самими дійовими особами, що вже володіють певною часткою майна енергокомпаній, то їхній загальний пакет надаватиме можливість повного контролю над бізнесом, а відтак, несе загрозу монополізації у цій галузі із відповідними наслідками для споживачів:

“Якщо говорити про обленерго, які будуть продаватися впродовж року, то, безумовно, є висока ймовірність того, що сьогоднішні власники або ті, хто контролюють компанії, вони ж і куплять ці пакети акції. Безумовно, мова йде про компанію СКМ, яка вже володіє значними пакетами Західенерго, Дніпроенерго, Київенерго, Донецькобленерго, Крименерго. Отже, очікувати появу якихось нових співвласників навряд чи варто.

Щодо генеруючих компаній, то тут, безумовно, конкуренція є більш реальною, хоча, на мою думку, великі західні компанії навряд чи братимуть участь у цій приватизації.

Разом із тим, багато питань залежить від Антимонопольного комітету, завдання якого полягає у тому, аби не допустити, щоб електроенергетика була зосереджена в одних руках. Законодавство відповідне є, але ми вже бачили, на жаль, що воно часто-густо не спрацьовує”.

Приватизація української енергетики розпочалася ще за президентства Леоніда Кучми, але у 2004 році тодішня влада вирішила дещо пригальмувати процес, створивши Національну акціонерну компанію Енергетична компанія України, у якій, як пояснювали представники тодішньої влади, будуть сконцентровані всі акції енергокомпаній, які ще не потрапили до приватних рук.

Цей крок, як говорили у 2004, дозволить державі зберегти за собою контроль за такою стратегічною галуззю, як енергетика.

Анастасія ЗАНУДА