Енергетична стратегія: концептуальні зауваження

Продукт під назвою “Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Проект документу для громадських обговорень”, що був оприлюднений на сайті МЕВП 11 червня 2012 р. анонімного авторства (без зазначення списку розробників), не може претендувати на роль проекту державного документу стратегічного характеру “Енергетична стратегія України до 2030 року”. Головні причини:

1. Енергетична Стратегія — інтегрована модель дій держави, спрямована на досягнення цілей національної безпеки та задоволення енергетичних потреб суспільства, економіки і держави, що гармонізована з іншими базовими державними стратегіями. Тому, Енергетична стратегія України не може бути виключно галузевим документом для профільного міністерства та інших відомств і організацій економічного блоку уряду.

2. Розробка Енергетичної стратегії має базуватись на опорах Стратегії національної безпеки, Стратегії економічного розвитку та з урахуванням положень чинного законодавства України, зокрема Закону України “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики” і Договору Енергетичного Співтовариства, що має силу закону. Щодо останнього документу, то його положення фігурують у розробленому продукті. Що ж стосується Стратегії економічного розвитку, то вона в Україні відсутня, а її замінником лише умовно можна вважати документ під назвою “Програма економічних реформ на період 2010 — 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, оскільки він є документом програмного характеру, що конвертує передвиборчі обіцянки кандидата в президенти в платформу дій до наступних виборів. Часовий горизонт Енергетичної стратегії є значно більшим ніж 5-річний термін президентства. Якщо розробники керувались означеною Програмою, то слід вказати, що розроблений ними продукт протирічить деяким її базовим орієнтирам. Оскільки звернення до Центру “НОМОС” містило прохання розглянути нафтогазовий розділ продукту, то для прикладу вказуємо на одне з кричущих протиріч. Так, у Програмі сформульовано індикатор успіху президентських реформ: “збільшення видобутку нафти й газового конденсату до 4,7 млн т на рік, природного газу до 23 млрд куб. м на рік до 2014 року”, а пропонований анонімними розробниками продукт пропонує зовсім іншу перспективу, за якою навіть у 2030 році президентський орієнтир не буде досягнуто в частині видобутку нафти, навіть якщо її обліковувати разом з газоконденсатом.

Також і прогноз видобутку газу в обсязі 23 млрд. куб. м. є перспективою ближче до 2020 року, але аж ніяк не 2014 року.

Таким чином, виникає питання: або пропонований розробниками продукт свідомо спрямований на ігнорування індикаторів реформ Президента України, або сама програма реформ є популістським продуктом, відірваним від реальності, або ж обидва продукти являють собою низькопробні розробки доморощених та заїжджих “проФФесіоналів”.

Хоча у Розділі 9 продукту під назвою “Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Проект документу для громадських обговорень” оприлюдненого 11 червня 2012 р. слушно зауважено: “Енергетична безпека є невід’ємною складовою національної безпеки держави”, ніде навіть не згадується про затверджену Указом Президента України №389/2012 від 8 червня 2012 р. “Стратегію національної безпеки “Україна у світі, що змінюється”. В означеному документі міститься низка позицій щодо енергетичної безпеки, які мали б бути враховані в обов’язковому порядку та в контекстах національної безпеки.

3. Виходячи з п.1 та п.2, Енергетична стратегія має розроблятися під егідою Кабінету Міністрів або ж Президента України, наприклад, на платформах президентських структур: Апарату РНБО України чи Адміністрації Президента в рамках яких і здійснювалась розробка та погодження Стратегії національної безпеки та умовної стратегії економічного розвитку під назвою “Програма економічних реформ на період 2010 — 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Ні в якому випадку такого роду документ не має розроблятися під егідою галузевого міністерства і тим більше передоручатися приватному think tank, бо це ідентифікується як “переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними” і є, згідно зі Ст. 7 Закону України “Про основи національної безпеки” загрозою національним інтересам і національній безпеці України.

4. Шлях залучення підрядним методом до розробки проекту продукту “Енергетична стратегія України до 2030 року” think tank, що перебуває у сфері інтересів приватної структури, яка являється найвагомішим гравцем енергетичного ринку є хибним і не тільки протирічить етичним підходам, але й означає високу ймовірність наявності конфлікту інтересів держави і приватного суб’єкта ринку. Залучення зарубіжних консультантів в якості субпідрядників може вітатися за умови їх належної кваліфікації, відсутності конфлікту інтересів та паритетного залучення українських експертів. Проте, поіменований вище продукт не містить навіть формального переліку авторів.

5. Продукт не містить ні аналізу виконання чинної редакції “Енергетичної Стратегії України до 2020 року”, ні аналізу шансів, викликів та загроз, що виникають для України в контексті реалізації сусідами (РФ та ЄС) їхніх стратегій (передусім енергетичних, але не виключно), які були оновлені в останні роки. Також не розроблені мультисценарні алгоритми (що робити у випадку невдачі проектів видобутку нетрадиційного газу чи у випадку замороження або відмови від атомної енергетики, різких змін податкової політики і т.п.), містяться вкрай проблемні підходи до місця, ролі та питомої ваги відновлювальної енергетики тощо.

6. Що стосується нафтогазового розділу представленого продукту, аналіз якого нас просили виконати, то Центр “НОМОС” вважає за недоцільне виконувати повний аналіз концептуально невідповідного продукту виготовленого у спосіб, що протирічить чинній нормативно-правовій базі, процедурам та кращим практикам. В статусі робочих матеріалів для майбутнього проекту “Енергетична стратегія України до 2030 року” в частині газового сектору краще розглядати “Спеціальне дослідження про Україну “Природний газ та енергетичне майбутнє України”, виконане IHS CERA “на прохання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України”.

Виходячи з наведеного вище, представлений продукт під назвою “Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Проект документу для громадських обговорень”, що був оприлюднений на сайті МЕВП 11 червня 2012 р. анонімного авторства, має бути відхилений в якості проекту документу державної стратегії і може бути перекваліфікований в “Попередні робочі матеріали до підготовки проекту “Енергетичної стратегії України до 2030 року”, виконаних приватним фондом (із залученням зарубіжного консультанта), що відображає інтерес гравця енергетичного ринку”.

Насамкінець. Здається, що процес розробки Енергетичної стратегії йде само по собі, а діяльність влади не потребує системного підходу та наявності стратегічного документу в якості відповідного орієнтиру. Президент України, не чекаючи нової редакції Енергетичної Стратегії, підписав закон № 9661-д “Про внесення змін до Податкового кодексу щодо вдосконалення деяких податкових норм”, який скасовує рентну плату і змінює систему стягнення плати за користування надрами при видобутку вуглеводнів. Новим законом плата за видобуток газ збільшується при видобутку на глибинах до 5 км — більше ніж в 14 разів, при видобутку на глибинах понад 5 км — в 7,5 разів Цей закон здатний погіршити привабливість ведення бізнесу та інвестиційний клімат в Україні, тобто реальні дії йдуть всупереч пріоритетам розвитку національного газовидобутку (в тому числі, видобутку нетрадиційного газу, на який робиться стратегічний наголос) передбаченим у розробленому продукті. У цьому контексті, варто відзначити, що одним з ключових аспектів успіху проектів видобутку нетрадиційного газу у США (т.зв. революція сланцевого газу) була незмінність системи оподаткування в даному секторі, починаючи з 80-х років.