Експерт з ринку праці Василь Воскобойник: Не треба очікувати масового відкриття трудовими мігрантами підприємств в Україні, адже вони не бачать вдома великих перспектив для себе та своїх дітей ч

Чи може цей урядовий проект закону, якщо депутати за нього проголосують, допомогти українській владі повернути довіру українців-заробітчан?

Потрібно виділити правильний напрям думки представників Кабміну, які хочуть перетворювати українських трудових мігрантів на підприємців. Саме розвиток малого підприємництва дасть змогу громадянам створити собі робочі місця самостійно й зняти з держави додатковий тягар з утримання безробітних. Але один крок, хай він і є правильним за задумом, не зможе повернути довіру до влади. Бо українці не довіряють своїм очільникам вже багато років. 

Чи є в цій урядовій ініціативі норми, з якими категорично не погоджуєтеся? Що думаєте про важливу умову — щоб претендувати на грант на безповоротній основі, людина має мати понад десять років стажу? 

Кожне обмеження звужує кількість тих, хто зможе взяти участь у програмі. Я виступаю проти цього, бо для стимуляції підприємницької діяльності потрібно не тільки знімати подібні обмеження, а також звільняти від податків хоча б на рік. Наприклад, у Польщі будь-яка людина може отримати кредит на відкриття власної справи, і якщо впродовж року працюватиме підприємцем, може ці гроші потім не повертати державі. 

Уряд сподівається, що гранти стимулюватимуть українців, трудових мігрантів, відкривати малий або сімейний бізнес, інвестувати кошти у робочі місця. Як ви оцінюєте перспективи такої ідеї? 

Для стимулювання підприємницької активності українців потрібно робити багато речей. Головне завдання уряду — забезпечувати зростання економіки. Це і стане головною передумовою для пожвавлення підприємницької діяльності. Втім, культура підприємництва в Україні все ще знаходиться на низькому рівні. Її потрібно розвивати, зокрема і подібними ініціативами. 

​Передбачається, що грантову допомогу зможуть отримати 720 осіб. Щоб претендувати на неї, людина має інвестувати власні кошти у сумі не меншій ніж та, яку дає держава. Чи зацікавлені трудові мігранти в цьому? Які причини не стимулюють трудових мігрантів відкривати малий бізнес в Україні? 

По-перше, програми, які розраховані на 720 людей, не повинні бути на порядку денному засідань уряду, який повинен піклуватися про мільйони громадян. Якщо прем’єр-міністр витрачатиме свій час на те, щоб допомагати стареньким перейти вулицю, це буде добра справа. Але його посада передбачає піклуватися про всіх громадян. 

По-друге, не треба очікувати масового відкриття трудовими мігрантами підприємств в Україні. Адже вони не бачать вдома великих перспектив для себе та своїх дітей, порівнюючи нашу країну з європейськими сусідами, особливо в сенсі безпеки ведення бізнесу. 

На ваш погляд, чи може анонсована фінансова підтримка для заробітчан призвести до соціальної напруги у суспільстві? 

Наше суспільство не помітить цієї ініціативи на тлі пандемії Covid-19, погіршення матеріального стану та втрати роботи тисячами людей. Громадянам потрібно виживати тут і зараз, а не втрачати час на марні претензії. Скоріше, почувши щось про трудових мігрантів, люди самі почнуть замислюватися над тим, аби поїхати попрацювати за кордон. 

​Яким на сьогодні є портрет середньостатистичного трудового мігранта з України? Чого він потребує найбільше? 

Активні українці не хочуть сидіти та чекати, поки в їхній країні будуть створені умови для нормального життя. Принаймні такі, як в сусідній Польщі. І найбільш загрозлива тенденція тут полягає в тому, що люди мріють, аби з України поїхали їхні діти та вчилися і щасливо жили в інших країнах. 

Крім того, в маленьких містах і селах є великі проблеми з роботою, а гроші потрібні завжди. Отже, є легкий вибір — поїхати попрацювати 3-6 місяців за кордоном, а потім повернутися додому, відпочити та згодом їхати на роботу знову. Тому портрет мігранта виходить збірний — це ті, кому потрібні гроші тут і зараз, та активні люди, які не бачать перспектив вдома. 

Яким чином уряд міг би ефективніше допомогти тисячам своїх громадян, які працюють за кордоном? 

Це надскладне завдання, і, щоб його розв’язувати, потрібен не один уряд. Україні конче потрібна стратегія щодо повернення трудових мігрантів, яку треба послідовно реалізовувати впродовж 10-15 років. В умовах, коли кожен наступний уряд вибирає новий курс у порівнянні з попередниками, дуже складно розмовляти про стратегії. Але є те, що може згодом повернути велику частку українців додому — це багаторічне постійне економічне зростання

Ірина ПЕТРЕНКО