Два “Н” пана Литвина

Чи то до, чи після відвідин коньячного заводу “Арарат” Голова Верховної Ради України відповів на запитання журналістів з приводу “нічного” голосування парламенту за пенсійну реформу.

Нагадаємо, тоді в сесійній залі фізично перебувало від сили сто нардепів, а вікопомне рішення про підвищення пенсійного віку та збільшення страхового стажу ухвалили 248 голосами. Традиційно постаралися “піаністи—багатоверстатники”.

Так от, коментуючи закиди щодо неконституційності такого голосування, пан Литвин сказав: “Я не є прихильником технологій, які зараз намагаються застосувати — скільки людей були присутні в залі при голосуванні того чи іншого документа. По—перше, я не обліковець, а по—друге, нехай ті, хто критикує, самі розберуться... Подивіться, коли обговорюють ті чи інші питання в будь—якому парламенті, — скільки присутніх людей. Головне — це прийняття рішень... Європейський парламент прийняв рішення щодо України — [із] 740 [депутатів] скільки голосували? (37. — Авт.). Ну ми ж не кричимо, і не розповідаємо, що нелегітимне рішення. Ми говоримо про те, що потрібно уважно аналізувати і робити все, щоб “покращити ситуацію в Україні”.

Чи може бути невігласом доктор наук, професор (з одним “ф”), академік Національної академії наук за відділенням історії, філософії та права? Авжеж, це все про Володимира Литвина, хай він і любитель “передирати”, пардон, “реферувати” чужі наукові роботи. Голова Верховної Ради, напевно, знає, що, за регламентом Євпропарламенту, рішення там ухвалюють простою більшістю голосів із тих депутатів, що прийшли на засідання, при цьому волевиявлення має пропорційно відображати позиції всіх фракцій. Тобто там немає “піаністів”, а є делегування позиції фракції конкретним людям. І 37 голосів, поданих за резолюцію, мають таку саму юридичну силу, яку мали б і 737.

А якщо Володимир Михайлович під час своїх закордонних вояжів звертає увагу не лише на коньячне виробництво, а справді переймає досвід колег—парламентаріїв, то він мав би знати й таке: у цивілізованих національних парламентах бігати між рядами й тиснути кнопки за інших депутатів вважається дикістю. Натомість політики й журналісти з Європи, бачачи таку “гру на піаніно” в українській Верховній Раді, відгукуються про наших “кнопкодавів” найостаннішими словами.

Тож як можна “покращити ситуацію в Україні”, якщо Голова її Верховної Ради виправдовує порушення закону, що коїться просто в нього під носом? Адже, на відміну від Європарламенту, в нас Конституція зобов’язує кожного нардепа голосувати особисто. Це — закон прямої дії. І Литвин — друга особа в державі — прямим текстом закликає плювати на цей закон.

Із суто політологічного погляду зрозуміти логіку заяви Володимира Михайловича можна. Зараз він залежний від Президента і Партії регіонів, у разі чого — злетить із посади, як якийсь Тихонов. Тож і мусить виправдовувати сюзеренів. І танцювати під їхню дудку. Навіть комуністи не проголосували за пенсійну реформу. А фракція Народної партії Литвина — всі як один — “за”. Лише позафракційний Володимир Михайлович “не голосував”. Адже попереду вибори, і треба буде якось пояснювати свої чергові кульбіти людям, балотуючись у мажоритарному окрузі десь у нетрях Житомирщини.

Але, мабуть, і там у Литвина спитають, де загрузла довгоочікувана система “Рада—3”, що дозволила б якось упорядкувати голосування в парламенті.

А, нагадаємо, ще в лютому цього року Литвин заявляв, що необхідно забезпечити персональне голосування депутатів парламенту. І зазначав, що йому було соромно, коли польська делегація стала свідком того, яким чином голосують у Раді.

Та наразі ж до виборів ще довго, а Литвин — під ковпаком у “Регіонів”. Тому зривається і дозволяє собі нахабніти у ставленні до “простих смертних”.

“Я, користуючись нагодою, закликаю всіх критиків, які вчепилися в цю технологію, розслабитися, тому що в них буде ще дуже багато підстав для критики. Треба зараз поберегти трішки здоров’я і нерви, тому що ми будемо приймати ті рішення, які необхідні для країни. Для мене важливе питання в іншому — як запрацюють ці рішення...” — сказав Литвин під час візиту до Вірменії.

Бідна країна, в якій ставляться до букви Закону так.

Дмитро ЛИХОВІЙ