“Духовний лідер МВС”

На тлі чуток про повернення політичних емігрантів 2005 року з’являються чутки і про ймовірну втечу від гніву “регіоналів” окремих урядовців. Зокрема, в політикумі обговорюють шанси на еміграцію в. о. міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Сам керманич МВС за два дні до другого туру запевняв, що наслідувати емігрантський досвід своїх попередників на посаді — Білоконя й Цушка — не збирається, але очікує на репресії в разі перемоги Януковича. Хай там як, цього тижня окремі ЗМІ повідомляли, ніби Луценко таки виїхав за межі України.

Позавчора прес—секретар Луценка Вікторія Бєлова спростувала ці чутки й запевнила, що керманич МВС перебуває в Україні. А вчора на очі громадськості з’явився і сам Юрій Луценко, щоб висловити свою політичну позицію щодо результатів виборів.

Оскільки його статус “в. о.” у МВС, як і саме призначення першим заступником міністра, нині оскаржується в суді, Луценко вважає себе... “духовним лідером міністерства”. Мовляв, чутки про міграцію з’явилися через те, що “я не з’являюся на роботі, але якщо я прийду, то прокуратура вже повідомила, що одразу порушить проти мене кримінальну справу за незаконне привласнення службових повноважень”. Відтак самопроголошений “духовний лідер МВС” чекає на рішення Феміди по суті.

Пан Луценко не збирається визнавати перемогу Віктора Януковича на президентських виборах, поки фактам порушень і ймовірних фальсифікацій під час голосування не дасть оцінку Вищий адміністративний суд України. Він вважає, що перемозі Януковича “власною бездіяльністю” сприяли колеги з Генпрокуратури. Юрій Віталійович навіть удався до історичних паралелей, мовляв, Президент Ющенко — це король, який на виборах нібито спалив Тимошенко — Жанну Д’арк.

Луценко нібито і сам готовий до вогнища: якщо Феміда визнає переможцем Януковича, він напише заяву про звільнення за власним бажанням і перейде в опозицію. Лідер “Народної самооборони” заперечує, що його депутати у фракції “НУНС” можуть погодитися на широку коаліцію з Партією регіонів та звільнення з посади Прем’єра Юлії Тимошенко.

З огляду на це, дивною виглядає думка Луценка, що краще було б, якби Тимошенко і Янукович разом працювали на країну, бо вони — її “основні політики”, яких “підтримала величезна кількість українців”. Мовляв, сам Бог велів одному (Президенту Януковичу) мати право вето, а іншому (Прем’єрці Тимошенко) — працювати у виконавчій владі й виводити країну з кризи. Натяк Луценка на “ширку” — більш ніж очевидний. Тобто на опозиційне вогнище Юрій Віталійович насправді не поспішає.

Іван ЛЕОНОВ