“Добрий вечір. Ми з України. І з Росії”

Багаторічна клептократична система генерує прізвища, статки та вплив на всіх рівнях. Цей процес завжди відбувався без таких важливих компонентів розподілу загальних ресурсів, як контроль та відповідальність. 

Можливо, саме тому протягом останніх восьми років під час війни на Донбасі українські еліти не закуповували бронежилети та танки, а продовжували шукати можливість заробити, отримати дозвіл, вплив, ліцензії, активи, менеджмент, депутатів або міністрів. 

Не всі з них були готові назвати Путіна вбивцею, а Росію — агресором після 2014-го року. Деякі не готові й дотепер. 

Часто це пояснюється бізнесовими відносинами з країною агресором. Дехто з таких бізнесменів під час війни перебуває не в Україні. 

“Українська правда” публікує другу частину розповіді про головних бізнесменів країни під час війни. Перший матеріал “Олігархічна евакуація. УП з'ясувала, де зараз українські олігархи та їхні літаки” було опубліковано на початку березня. 

Олександр Ярославський 

У липні 2015-го року британське видання “Daily Mail” опублікувало фото відпустки російського олігарха Романа Абрамовича в Шотландії. Чоловіків, які прогулювались поряд із головним путінським олігархом, журналісти “через широкі шиї та похмурі погляди” спочатку ідентифікували як охорону Абрамовича.

У колі російських бізнесменів та близьких друзів Абрамовича опинився український олігарх Олександр Ярославський.

 

В тому ж 2015-му році Ярославський був помічений поряд із Абрамовичем у віп-ложі на одному з матчів футбольного клубу Абрамовича — “Челсі”. 

Історія взаємин Ярославського з Абрамовичем триває понад десять років. 

І згадана спільна відпустка не перша. У 2012- му році олігархи разом відпочивали в Туреччині. 

Фото з Шотландії свідчать, що Ярославський і Абрамович залишались у близьких стосунках і через рік після початку військової агресії Росії на Донбасі та окупації Криму. 

Джерела “Української правди” у бізнесових колах стверджують, що Ярославський захищав інтереси великого російського бізнесу в Україні. Зокрема, називають прізвища Романа Абрамовича та Олега Дерипаски. 

У 2017-му році Антимонопольний комітет надав дозвіл на покупку компанією Ярославського одного з провідних гірничодобувних підприємств в Україні “Суха Балка”, яке належало саме структурам Романа Абрамовича. У травні того ж року була підписана угода про продаж.

 

 

За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, у квітні цього року поліція розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень одразу по трьох статтях кримінального кодексу. Це фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, умисне ухилення від сплати податків і зборів. І що найцікавіше — вчинення махінацій з коштами або майном. 

Однак слідство має інформацію, що ПрАТ “Суха балка” вивозить видобуту руду до Білорусі, а звідти вона прямує до країни-агресора. Обладнання для шахт закуповується в Росії. А менеджмент, який працював у Абрамовича, продовжив майже в тому ж складі працювати і після зміни власника в особі Ярославського. 

Це все може свідчити, що Абрамович міг передати Ярославському важливий актив на зберігання. Адже після початку війни у 2014-му році у російського олігарха виникли складнощі з продовженням дозволів на користування українськими надрами. 

Показовою є і поведінка Ярославського після 24-го лютого цього року. Нагадаємо, що олігарх раптово залишив Україну 10-го лютого після ДТП, в якому його позашляховик вбив людину. 

Пресслужба бізнесмена одразу заявила, що поїздка до Лондона має плановий характер та здійснюється, щоб провести час із сім'єю, оскільки у дітей починаються канікули:

“11 лютого об 11.00 за часом Лондона син Володимир виступає на концерті, а з 12 по 19 лютого заплановано сімейний лижний відпочинок під час шкільних канікул”.

Однак шкільні канікули закінчилися давно, а Ярославський так і не повернувся. 

Наразі слідчі чекають на експертизи у справі з ДТП. При цьому офіційному слідству декілька разів перешкоджали. З автівки олігарха намагались зачистити сліди ДТП, згодом з моргу зникли речові докази і, за даними джерел у правоохоронних органах, спроби перешкоджати слідству тривають. 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії, в тому числі нападу на його рідне місто Харків, Ярославський взяв довгу паузу в чотири дні й лише 1-го березня зробив заяву без жодних згадок про війну: 

“Дорогие Харьковчане!

Я обещаю и клянусь, что мы восстановим наш город. Не просто поднимем все из руин, а сделаем намного больше — на зависть всему миру.

Для этого я не пожалею ни сил, ни денег.

Сейчас DCH делает все возможное, чтобы помочь городам, где есть наши предприятия, и Харьков — наш приоритет”.

Далі бізнесмен прозвітував, що його компанія перерахувала у бюджет Харкова 25 мільйонів гривень для забезпечення лікарень. 

За два дні Ярославський заявив, що продає свою яхту “Kaiser”, аби розпочати гуманітарну допомогу Харкову. 

Згодом прозвітував, що його банк Кредит Дніпро надав кредитне фінансування “Укрзалізниці” для забезпечення евакуації жителів України. А футбольний клуб “Металіст” почав передавати спортивні речі мешканцям міста. 

На 9-ий день війни Ярославський знову зробив заяву, другу і наразі останню, в якій не засудив ані дії Росії, ані дії Путіна. Із заяви Ярославського взагалі не зрозуміло, що відбувається, і хто винен.

Ярославський пообіцяв зібрати з друзями мільярд доларів не так для захисту, як на відновлення Харкова. Натомість наразі відомо про дві партії “швидких” для міста за ініціативою його фонду, близько тридцяти автівок. 

У березні редакція “Економічної правди” зверталася до Ярославського з питанням, чи готовий він допомагати українській армії, але у пресслужбі бізнесмена відповіли: 

“Ми вирішили не реагувати на запити медіа. Усе, чим Олександр хоче поділитися з громадськістю, є на його особистій Facebook-сторінці“.

Чим ще займається Ярославський на відстані від батьківщини? 

Якщо за допомогою відкритих даних онлайн-радарів простежити за літаком Ярославського, то можна помітити цікаву обставину — за час повномасштабної війни його Bombardier Challenger 300 постійно курсує між Лондоном та голландським Роттердамом і двічі літав до Тбілісі (Грузія). 

Грузія — одна з небагатьох країн, яка не вводила жодних санкцій або обмежень по відношенню до російських олігархів, і тому туди досі літають представники російських еліт. 

Наразі точне місцезнаходження бізнесмена невідоме.

Борис Колесніков

23-го лютого, за лічені години до нападу Росії, колишній державний діяч і бізнесмен Борис Колесніков залишив Офіс президента на Банковій. Він ішов із зустрічі президента Володимира Зеленського з представниками великого бізнесу.

Тоді на виході з ОП “Українська правда” поцікавилась у бізнесмена, чи вважає він Росію агресором. 

Колесніков відповів цитатою, мовляв, зараз треба шукати “не кто виноват, а что делать”. 

Результати зустрічі з президентом, який скликав бізнесові еліти для того, щоб ознайомити їх із безпековою ситуацією та закликати підтримувати країну в разі нападу Росії, Колесніков резюмував ще однією цитатою: “Якщо не хочете утримувати свою армію, то будете годувати чужу”. 

Нерішучість Колеснікова у дефініціях на восьмому році війни з Росією може пояснювати один факт. Приватний літак бізнесмена Embraer Legacy 600 з невідомих причин 11 разів літав до Москви лише за 2021-ий рік і одного разу встиг злітати до столиці Росії вже цього року. 

Неабияка активність джету в російському напрямку може пояснюватись можливими бізнесовими інтересами Бориса Колеснікова. Рік тому у російських ЗМІ з'явилася інформація, що “Конті” Колеснікова купує кондитерську фабрику в РФ. 

Борис Колесніков одразу спростував цю інформацію в коментарі УП: 

“Як я можу купувати будь-які фабрики в РФ, якщо перебуваю в списку санкцій РФ з 2018-го року? Це, звичайно, неправда”.

Пізніше у червні Колесніков заявив, що продав бізнес в Росії ще у 2017-му році. 

“У меня нет никакого бизнеса в России уже давным-давно. [Я продал представительство Конти в РФ] в 2016-ом или в 2017-ом году. У меня вообще нет никаких активов [там]”.

Але журналіст проєкту “СХЕМИ” Максим Савчук згодом помітив, що, відповідно до інформації з сайтів української компанії “Конті” та російської компанії “Конті-Рус”, заступник генерального директора з продажу в країни СНД та далекого зарубіжжя спільний у цих двох компаній — Заболотський Олександр. 

Також журналіст встановив, що в української та російської компаній у деяких випадках співпадає й інший менеджмент. 

За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, Колесніков не залишав країну після початку повномасштабного наступу Росії і більше місяця перебував в одному з п'ятизіркових готелів в одній із західних областей України. 

За інформацією джерел УП у владних колах, Колесніков бере участь у допомозі країні разом з багаторічним партнером Рінатом Ахметовим. На сторінці бізнесмена у Фейсбук можна побачити декілька звітів про гуманітарну допомогу фонду Колеснікова українцям. 

Валерій Хорошковський 

2015-ий рік. Мадрид. Іспанія. Півфінальний матч баскетбольної Євроліги. Московський ЦСКА проти грецького “Олімпіакоса”. З першого ряду за грою спостерігає генерал-полковник Сергій Іванов. 

У Росії складно знайти високу посаду, яку не обіймав цей чоловік. Зараз він — член Ради безпеки та спеціальний представник президента Росії з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту. 

Тієї самої Ради безпеки, яка 21-го лютого вирішила визнати так звані ДНР та ЛНР, що передувало повномасштабній війні Росії проти України.

Свого часу Іванов встиг побути й керівником адміністрації президента, і міністром оборони Росії, і заступником прем'єр-міністра, і секретарем Ради безпеки. 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Іванов цілком заслужено потрапив під санкції Євросоюзу, Великобританії та США. 

Поряд з Івановим на тому самому матчі сидить президент ЦСК Андрій Ватутін. А через декілька людей від Іванова позаду — один із найбагатших людей України Валерій Хорошковський. 

Валерій Хорошковський побував на посаді головного митника за президентства Ющенка та за каденції Януковича — в кріслі  віцепрем'єра та голови СБУ. В період панування останнього загадково виїхав з країни.

Як пізніше з'ясувалося, Хорошковський перебрався жити у Монако, отримав там вид на проживання і у тому самому 2015-му році, за твердженнями джерел “Української правди” у бізнесових колах, обзавівся дороговартісною сорокаметровою супер'яхтою Х5. 

За два роки до того, у 2013-му році, Хорошковський придбав один із найдорожчих приватних літаків вартістю 50 мільйонів доларів FALCON 7X, на хвості якого можна побачити герб із першими двома літерами прізвища Хорошковського англійською К і H.

Після приходу до влади Володимира Зеленського Хорошковський почав частіше з'являтися в Україні та в Офісі президента. Щоправда, намагаючись залишитись непоміченим.

За словами самого президента, Хорошковський навіть хотів стати прем'єр-міністром, але обмежився консультуванням голови митниці. 

Літак Хорошковського в той час регулярно відвідував Москву. Хоча сам Хорошковський у відповідь на питання про бізнесові інтереси в країні-агресорі вдавав, що не розуміє про що йдеться, а згодом повідомив, що має у Росії друзів та бізнес-партнерів.

Однак джерела УП повідомляють, що Хорошковський через зв'язки в Росії зміг стати куратором російських банків в Україні. 

Це опосередковано підтверджується тими фактами, що дорогою до Києва Хорошковський брав до себе на борт і радника голови правління державного російського Сбєрбанку в Україні Ярослава Порохняка (Порохняк працює у бізнесових структурах Хорошковського з 2000-х років — УП), і Олександра Луканова, члена правління та президента вже іншого російського банку в Україні — Альфа банку. 

Тоді Хорошковський назвав ці перельоти приватними та відмовився визнати, що курує російські банки в Україні. 

Через пів року Хорошковський знову зник з інформаційного простору, набагато рідше відвідував Україну, але частіше почав бувати у Москві. Так, наприклад, у 2021-му борт Хорошковського 9 разів прилітав до Москви і лише одного разу до Києва. 

Зазвичай борт бізнесмена перебував у столиці Росії один-два дні. Але останній раз перед початком повномасштабного наступу Росії літак Хорошковського прилетів до Москви 30-го січня і залишив Російську Федерацію 5-го лютого. 

За майже три місяці від початку так званої військової спеціальної операції джет жодного разу не навідався до Росії. 

Літак Хорошковського за час війни не відвідував і Лондон, до якого той раніше літав декілька разів на місяць. За весь цей час він лише одного разу злітав у Європейський Союз у Ніццу і жодного разу не відвідав Швейцарію, куди до війни літав мало не щотижня. 

 

 

Натомість борт постійно курсує між країнами, які наразі не засостосували жодних санкцій та обмежень відносно олігархів, наближених до президента Росії Володимира Путіна. 

Під час війни літак неодноразово був у Ізраїлі, турецькому Стамбулі та переважно перебуває у Дубаї — головному центрі російської еліти та російських грошей. Що може свідчити про те, що Валерій Хорошковський через зв'язки з російським режимом не може бути впевненим, що Великобританія або Євросоюз не застосують санкції і проти нього. 

Жодної публічної заяви на захист України, громадянином якої він є, та у сотні найбагатших людей якої перебуває, від Хорошковського не пролунало. 

Натомість нам вдалося знайти яхту Хорошковського на одному з сайтів, який спеціалізується на продажу та оренді суден. Там зазначено, що яхта не здається в оренду. 

Однак повідомляється: “У нас є додаткова інформація про зручності, власника та ціни на яхту X5, тому, будь ласка, запитуйте додаткову інформацію”. 

На сайті також опубліковані фото яхти, що може свідчити про те, що Хорошковський виставив судно на продаж. 

8-го травня яхту перегнали з порту Монако до італійського міста Імперія.

Літак Валерія Хорошковського точно виставлений на продаж. Відповідне оголошення можна знайти на одному з профільних сайтів. 

Щоправда, джерела УП в авіаційній сфері переконують, що Хорошковський вирішив продати свій приватний літак задовго до початку “спеціальної операції” Путіна. 

Джерела “Української правди” в Офісі президента повідомляють, що наразі їм нічого невідомо ані про Хорошковського, ані про його допомогу країні.

 

 

 

Михайло ТКАЧ