До нових віників: гарним економічним домовленостям СНД може зашкодити політика

Понад десятиріччя офіційні Київ і Москва не могли дійти згоди щодо інтерпретації змісту старої ЗВТ (створеної ще 1993 року). Українська сторона наполягала на суто економічному наповненні цього утворення — максимальна лібералізація торгівлі, натомість російську цікавив переважно політичний аспект — курс на формування наддержавних органів влади. 17 жовтня 2011-го Україна й РФ несподівано вийшли на компроміс, наступного дня угода про ЗВТ була підписана. Її єдиний оригінальний примірник (до речі, російською мовою) зберігається у Виконавчому комітеті СНД, державам-підписантам надано (або ж має бути надано) засвідчені копії. Водночас в інформаційний простір потрапив проект Договору про ЗВТ, який — судячи із заяв російських і українських політиків, повідомлень і трактувань у ЗМІ щонайменше співзвучний оригіналу. Перше враження від проекту — підготовлений фахово й не є декларативним. Означити контури торговельного об’єднання між країнами-членами СОТ (Україна, Вірменія, Молдова, Киргизстан) та її потенційними учасниками (насамперед Росією, Узбекистаном) — надскладне завдання і з ним нібито впоралися. Однак фаховість підготовки пов’язана не лише з юридичними нюансами. Якщо в Санкт-Петербурзі був підписаний саме цей проект, то в обгортку ЗВТ сторони впакували… митний союз. Коли не в його класичному розумінні (традиційно таке утворення передбачає уніфікацію митних тарифів), то частково — передбачено, зокрема, механізми узгодження митної політики щодо третіх сторін і навіть деякі обмеження в правах регулювання валютних розрахунків. По суті, торговельний режим, який міг бути зафіксований 17 жовтня в Петербурзі, — умовно кажучи, щось середнє між ЗВТ й митним союзом. Підписану угоду може бути імплементовано в разі ратифікації парламентами.

Чи вигідний договір Україні? Так. З економічного погляду, з урахуванням умови, що його реалізація не позначиться на торговельній діяльності в межах СОТ. Однак така ситуація малоймовірна з огляду на позицію керівництва Росії: тамтешній прем’єр Владімір Путін уже означив перспективу політичної інтеграції — курс на створення “Євразійського союзу”. Отже, не виключено, що документ спіткає доля Угоди про створення зони вільної торгівлі, підписаної в Москві ще 1994-го й не ратифікованої парламентом РФ. Для довідки: суто формально міжурядові домовленості про ЗВТ між Україною та РФ були досягнуті ще 1993 року й діють із вилученнями, які фактично роблять їх нікчемними. Попри це проект Договору вартий побіжного аналізу, так би мовити, без претензії на ґрунтовне дослідження — неможливо розплутати клубок торговельних зисків-утрат, у який потрапляє Україна (за відсутності позиції СОТ та її окремих членів щодо появи нового інтеграційного об’єднання, з урахуванням збереження в межах ЗВТ митного союзу між РФ, Казахстаном, Білоруссю і певно, Киргизстаном тощо).

Економічний зміст

Ключовою є ст. 2 Договору про ЗВТ: “Сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в Додатку 1, що є невід’ємною частиною цього Договору”. Цей Додаток визначає товарні позиції, для яких митні платежі зберігаються. Перелік незначний (якщо порівнювати з чинними обмеженнями, наприклад, в торгівлі між Україною та РФ), але принциповий.

Перше й, мабуть, головне — енергоносії — 73,4% від українського імпорту з країн СНД, за підсумками 2010-го. Ціна питання для нашої країни — $19,6 млрд, за даними Держкомстату. Природний газ майже монопольно постачала Росія ($9,4 млрд). Нафти й продуктів із неї Україна імпортувала на $8,1 млрд (у тому числі на $4,1 млрд — з РФ, на $1,5 млрд — з Білорусі). Згідно з Додатком 1, у межах ЗВТ росіяни розмитнюватимуть енергоносії “за спеціальною формулою”, а білоруси — так само, як росіяни. Отже, це означає, що здешевлення блакитного палива й чорного золота внаслідок лібералізації торгівлі для нашої країни не передбачено. Щоправда, в пункті (!) 15 ст. 2 йдеться про поетапне зниження експортних мит (аж до скасування), зафіксованих у Додатку 1. Але виконання економічної обіцянки швидше за все має бути результатом політичного “одруження”.

Друге, третє, четверте і все інше — важливе для України — у договорі враховано повністю або частково. ЗВТ піде на користь вітчизняним металургам. Найбільший зиск матимуть виробники труб, які експортують до країн СНД 71,2% продукції. На металургійну сировину, напівфабрикати та вироби з неї обмеження майже не поширюються. Україна обмежуватиме експорт ферохромнікелю, сталі нержавіючої у зливках, штейну мідного тощо, але частка цих позицій у загальному обсязі експорту дуже незначна — менш як 0,1%, і погоди на ринку ці обмеження не роблять. Вочевидь, експортні мита на означенні товари покликані захистити насамперед внутрішній ринок.

Зняття митних платежів для виробників-експортерів-імпортерів механічного, шляхового, електричного обладнання, машин, механізмів, транспортних засобів тощо — приємна топ-новина для всіх учасників договору. Для України зиск зіставний із металургійним (якщо не більший).

Росія — один із найбільших ринків для українських виробників харчових продуктів. А до країн СНД ми постачаємо набагато більше харчів, ніж у них купуємо. Так, наприклад, 2010 року Україна імпортувала на $200,8 млн свинини, з СНД — жодного кілограма, а експортувала, за офіційними даними, на $2,04 млн лише до Росії. Схожа ситуація (але з іншими цифрами) із м’ясом птиці, інших тварин, зерновими тощо. Якщо ж оцінювати ситуацію на глобальному ринку, то лібералізація торгівлі продукцією АПК в межах СНД — колосальний потенціал для аграріїв. Скажімо, минулого маркетингового року РФ експортувала 18,5 млн т пшениці (четверте місце в топ-10, за даними МВФ), Україна — 9,33 млн (шосте місце), Казахстан — 7,87 млн (сьоме). Узгодження інтересів (неминучий наслідок відкриття ринків у межах СНД) дасть змогу щонайменше зміцнити позиції всіх сторін у глобальному просторі, годі й казати про європейський. Для довідки: сукупна експортна пропозиція пшениці від США та Канади за аналогічний період становила 42,9 млн т, ЄС — 22,1 млн. Водночас історичний досвід не дає підстав для оптимізму в цьому контексті. Хто гарантує, що в гонитві за іміджем “житниці” чи то навіть просто за “баксами” на глобальному ринку внутрішній не захлисне агфляція?.. Питання актуальне не лише для українців, а й для росіян, казахів. Уже кілька років поспіль харчі дорожчають випереджальними темпами (наприклад, упродовж 2010-го світові ціни на пшеницю збільшилися на 84%), зростає офіційне та приховане безробіття… Очевидним є не лише потенціал, а й ризики інтеграції.

Ринок СНД — клондайк для українських виробників сиру ($425,5 млн із зароблених 2011-го $426,8 млн, експорт до РФ — $367,3 млн), шоколаду та кондитерських виробів ($667,3 млн із $756,4 млн відповідно), алкогольних напоїв ($300,7 млн із $380,3 млн). Договором про ЗВТ обмеження на ввезення української горілки передбачили лише Казахстан та Киргизстан. За іншими означеними позиціями обмежень немає. Хоча і Білорусь, і Казахстан, і Молдова, і Таджикистан, і РФ запровадили мито в обсязі $340 за 1 тонну на імпорт українського цукру. Офіційний Київ у боргу не залишився і встановив мито у 50% від інвойсу. Але це — тема окремого аналізу. Зауважимо лише, що 2010-го світові ціни на цукор зросли на 55% і цей тренд спостерігається досі.

Політичний бекграунд

Окрема історія — узгодження норм Договору про ЗВТ із зобов’язаннями України в межах СОТ. Потрібно розуміти, що всі ці зобов’язання зафіксовані, зокрема, в низці двосторонніх та багатосторонніх угод з іншими державами, а в багатьох випадках — деталізовані аж до товарних позицій. Лібералізація митних кордонів у межах СНД для багатьох українських партнерів може виявитися як приємною, так і прикрою несподіванкою. Це не означає, що участь України в СОТ виключає можливість утворення ЗВТ з Росією. Понад те, норми Договору про ЗВТ багато в чому випливають із принципів функціонування СОТ і підтверджують їх. Питання можуть виникнути на етапі реалізації норм договору, який передбачає, зокрема, дивні речі: наприклад, “несанкціонований реекспорт” до третіх сторін (під яким розуміється вивезення товарів без письмового дозволу вповноваженого органу країни походження) тощо. Але ця проблема — наразі суто теоретична, адже на практиці гарні економічні домовленості в межах СНД можуть розбитись об сувору політичну дійсність.

Сам по собі Договір про ЗВТ не містить статей політичного змісту, але його відчутно з контексту подій. 17 років Росія не йшла на економічні поступки Україні, захищаючи свій внутрішній ринок. Водночас офіційному Києву пропонували зустрічні політичні проекти на кшталт ЄвразЕС, ЄЕП, Митного союзу… За цей час усі ці словосполучення стали подразником для національно свідомої еліти України, адже де-факто вони були позбавлені реального економічного змісту. З підписанням Договору про ЗВТ ця лінія Білокам’яної не уривається. Нова фішка — Євразійський союз… Ідея належить російському прем’єрові Владіміру Путіну, в одному з жовтневих телевізійних інтерв’ю він прямо заявив: “Радянський Союз розпався. А що таке Радянський Союз? Це Росія і є, тільки називалася по-іншому…” Натяк у Києві нібито почули.

“Підписання Договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД і підписання угоди про зону вільної торгівлі з країнами ЄС — це два пункти одного плану: відкриття для української економіки зовнішніх ринків, що необхідно для стабільного економічного розвитку нашій країні”, — наголосив вітчизняний прем’єр Микола Азаров після підписання домовленостей у Петербурзі. ця риторика може свідчити, що офіційний Київ намагається відродити стратегію багатовекторності часів президентства Леоніда Кучми, яка, схоже, Кремль дратує. “Мені здається, що загроза цій угоді (Договору про ЗВТ. — Ред.) головною мірою випливає з проекту угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, який Україна зараз готує”, — відгукнувся відповідальний секретар комісії Митного союзу та заступник генерального секретаря ЄвразЕС Сєрґєй Ґлазьєв, підкресливши, що “спеціально для України” це сказано.

За таких обставин загалом корисний для України Договір про ЗВТ швидше за все буде відкладений до нових віників.

Володимир КУЗНЕЦЬКИЙ, Дмитро ВОВНЯНКО