Дим—димок із душком

Південно—Західна залізниця планує запустити рейковий сміттєспалювальний об’єкт потужністю 400 кілограмів сміття за годину майже в центрі столиці (на вулиці Уманській, 8). Відповідне прохання від залізничників уже отримала Солом’янська районна держадміністрація. Як зазначається в тексті документа, об’єкт МПК—400 викидатиме в повітря понад 20 видів забруднюючих речовин, а валовий викид складатиме 3,3 тонни на рік. Поки керівництво залізниці коментарів уникає, мешканці вимагають громадських слухань. Місцева ж влада чекає гостей із Харкова — авторів “чудо—проекту” — і запевняє: думку людей почують. Екологи категорично проти запуску сміттєспалювального об’єкта, адже для контролю його роботи в Україні немає належної нормативної бази.

“Під загрозою два парки”

Олена Григоренко, мешканка Солом’янського району і керівник органу самоорганізації населення “КМ “Рідна оселя”, почала бити на сполох після того, як їй до рук потрапив черговий номер районки “Солом’янка”. У газеті було надруковано заяву, в якій керівництво залізниці просить адміністрацію дозволити запуск “несамохідного транспортного обладнання для технічного обслуговування верхньої будови колії залізниці з переробкою твердих відходів”. Більша частина тексту складалася з назв шкідливих речовин, які будуть виділятися в атмосферу: від хлору до діоксину азоту.

“Я сама про таку ініціативу не знала, добре, що мешканці будинку показали мені липневий номер газети. Коли я прочитала ту замітку, зрозуміла, що в даній ситуації байдужості проявляти не можна, — говорить пані Олена. — Адже поруч iз місцем, де хочуть розмістити об’єкт, розташовуються два парки. Один із них при університеті “КПІ”, інший — поблизу Уманської. Це єдині місця відпочинку на природі для тутешніх мешканців. І я вважаю, ні в якому разі не можна допустити забруднення цих зон. Якщо і палити сміття — то вже точно не тут, а поза містом”.

Окрім того, за словами пані Олени, заплановане розміщення “сміттєспалювальника” порушує наказ Міністерства охорони здоров’я, згідно з яким санітарно—захисна зона навколо об’єкта має бути не менше 1000 метрів, тоді як до найближчого житлового будинку трохи більше двох сотень. Заяву від “Рідної оселі” про бажання мешканців детально ознайомитися з проектом Олена Григоренко надіслала на адресу Солом’янської адміністрації і з нетерпінням чекає відповіді.

Свою незгоду із будівництвом об’єкта МПК—400 висловлює й Алла Солоненко, керівник органу самоорганізації населення “Шулявка”. На думку пані Алли, до цього питання треба підходити обдумано й обов’язково провести громадські слухання. З відповідним проханням вона звернулася до голови Солом’янської адміністрації Івана Сидорова. “Поки що відповіді не отримала, але я і мешканці сподіваємося на порядність влади і на те, що думку людей не проігнорують, — говорить Алла Солоненко. — А ще найближчим часом громада планує звернутися до ректора НТУУ “КПІ” і попросити викладачів екології оцінити ступінь небезпеки об’єкта. Адже проблема стосується не тільки мешканців Солом’янського та Шевченківського районів, а й студентства НТУУ “КПІ” — неподалік Уманської розташовані гуртожитки”.

“Думку людей врахуємо”

Отримати коментар чи дізнатися більше про МПК—400 в ініціатора його запуску — Південно—Західної залізниці — УМ” не вдалося: наш запит досі “розглядається”.

Єдине, що вдалося з’ясувати — на місці, де об’єкт планується ввести в експлуатацію (Уманська, 8), наразі діє вагонна дільниця зі складами продуктів, харчів та білизни. Її працівники про будівництво сміттєспалювального пристрою не чули. Начальник дільниці на відпочинку, а його найближчі підлеглі говорити на тему сміття відмовилися. Мовляв, не мають на те жодного права.

Зате в Солом’янській районній адміністрації Києва поспішили запевнити: громадські слухання відбудуться, і розробники сміттєспалювального об’єкта дадуть відповіді на всі запитання мешканців. “Автори проекту — харківська фірма, здається, “Технологія” називається... Це не сміттєспалювальний завод, це пересувний об’єкт. Там нищитимуться відходи виключно залізниці, — повідомила Майя Єременко, начальник відділу охорони здоров’я та вторинних ресурсів Солом’янської адміністрації. — Громадські слухання відбудуться найближчим часом, ми повідомимо про час і дату через районну газету. Бути чи не бути об’єкту в Солом’янському районі — вирішуватиме адміністрація, але думку людей ми врахуємо обов’язково. Адже серед громадськості теж можуть знайтися компетентні люди, можливо, зможуть розказати про якусь додаткову загрозу...”.

“Спрогнозувати, що і скільки викидатиме сміттєспалювальний об’єкт, неможливо”

Директор Київського еколого—культурного центру Володимир Борейко вважає, що в ситуації, коли Державні санітарні правила і норми не змінювалися з часів Радянського Союзу, промислові та інші об’єкти, які викидають шкідливі речовини, слід було б розміщувати лише на значній відстані від населених пунктів.

“Рiч у тiм, що в Україні на деякі з видів шкідливих викидів взагалі немає норм гранично допустимої концентрації, і багато підприємств цим користуються. Але ж це не означає, що коли немає документації, то немає шкоди організму, — говорить пан Володимир. — А щодо цифр, наведених у заяві залізничників, мене взагалі дивує, як рахувалися майбутні об’єми викидів від переробки твердих відходів. Це неможливо в принципі, оскільки сміття в Україні не сортується, а його склад не аналізується. До складу цих “твердих відходів” входить дуже багато різних матеріалів. Як можна передбачити напевне, що саме викидатиме пасажир потяга, чи навпаки — чого він точно не викине (якщо це таки не промислові відходи палитимуть)? Відповідно, і сказати напевне, які речовини потраплятимуть в атмосферу, теж не можна”.

За словами Володимира Борейка, загрозу для людей внаслідок роботи “сміттєспалювальника” можуть становити не тільки забруднюючі речовини, а й результати їхнiх хімічних реакцій між собою після накопичення (так званий кумулятивний ефект). Тобто складається ситуація, коли об’єм викидів “iз труби” відповідає нормам, а утворення внаслідок реакцій наносять непоправної шкоди людям та довкіллю. І це не контролюється й не враховується, а довкілля та люди потерпають.

NOTA BENE

Деякі із забруднюючих речовин, зазначених у тексті звернення щодо запуску МПК—400:

Азот діоксид — при звичайних умовах це газова суміш бурого кольору із задушливим запахом. Високотоксичний. Навіть у невеликих концентраціях подразнює дихальні шляхи, у великих — викликає набряк легенів.

Сірковуглець — прозора летка рідина з ефірним запахом. Частково розкладається під дією ультрафіолетових променів. Продукти розкладу мають надзвичайно неприємний запах. Отруйний.

Хлороводень — безбарвний задушливий газ iз різким запахом. На повітрі він “димить” внаслідок утворення дрібненьких крапель туману з парами води.

Стирол — рідина без кольору зі специфічним запахом. Слаботоксичний, практично не розчинний у воді. Випари стиролу подразнюють слизові оболонки.

Максим САВЧУК