Демографічна трагедія України: другий голодомор?

 Російське вторгнення до України може “зацементувати” трагічну долю української демографії. Хоча невідомо, як розвиватиметься війна, коли та як вона закінчиться, вона вже значно впливає на населення України, зокрема через намагання росії захопити частину української території.

Історія свідчить, що демографічний вплив війни значний не лише під час війни, а й протягом наступних десятиліть. Ця війна може бути особливо спустошливою через довоєнну ситуацію: населення країни вже скорочувалося, народжуваність і тривалість життя були низькими порівняно з її сусідами.

Хоча демографічний вплив цієї війни пролягає і поза кордонами України, у цій статті ми приблизно оцінюємо поточний демографічний вплив війни на Україну.

Було б наївно вважати демографічну ситуацію головною причиною російського нападу, особливо враховуючи амбіції путіна, складність історичних стосунків України та росії, довоєнну ситуацію в Україні та її геополітичну роль як одного з основних постачальників продовольства на світовий ринок.

Обговорення демографічного виживання країни може здатися неактуальним у світлі поточних подій, коли країну руйнує невиправдане вторгнення, мільйони сімей ховаються в укриттях від невибіркового бомбардування чи намагаються жити нормальним життям, знаючи, що ніде не безпечно.

Однак історично демографія була дуже актуальним питанням для України, особливо в першій половині 20 століття, коли країна переживала демографічні удари, практично небачені в новітній історії, включно з Голодомором 1932-1933 років, коли своє життя втратили, за різними оцінками, від 4 до 5 млн українців.

Якби країна не переживала постійні катастрофи та еміграцію, її населення у 1990 році становило б не 51,6 млн, а 87,2 млн осіб. Під час майбутньої реконструкції країна має впоратися з дуже критичною демографічною ситуацією та впливом величезної гуманітарної кризи, створеної вторгненням.

Російські демографічні виклики як фактор війни

З п’ятого місця у світі у 1950 році за кількістю населення після Китаю, Індії, США та ЄС (без Східної Європи), росія скотилася до шостого місця у 1990 році та дев’ятого — у 2020 році. За оцінками, до 2050 року росія буде на 14 місці.

Її випередять країни, що розвиваються: Нігерія, Пакистан, Індонезія, Бразилія, Ефіопія, Демократична республіка Конго, Бангладеш, Єгипет, Мексика та Філіппіни. Причини цього — низька народжуваність та сталий рівень смертності. У демографічному вимірі росія стала карликом серед супердержав.

Висловлювання путіна про те, що він розглядає себе як виконавця історичної місії відновити російську імперію, свідчить, що демографічне питання може бути серед його мотивів. Справді, за останні 30 років населення рф скорочувалося чи зростало дуже повільно і, скоріше за все, надалі стало скорочуватиметься.

Побоювання щодо нерадісних демографічних перспектив росії можуть зробити її більш небезпечною і стати мотивом у її агресії проти України.

Скорочення населення України до війни

На відміну від інших розвинених країн чи країн із середніми доходами, в Україні останній традиційний перепис був у 2001 році. У 2019 році уряд провів електронний перепис, який більшість дослідників не вважають адекватним.

Скомбінувавши дані з різних джерел, демографи в Україні та за кордоном виявили кілька основних тенденцій, які розвинулися в 1990-х роках.

Із цього аналізу зрозуміло, що демографічні проблеми в Україні були ще до війни. Населення скорочувалося з 1990 року, коли досягло максимуму — 51,6 млн. У 2022 році, за оцінками ООН, населення становило 43 млн 792 тис осіб, але ООН включає населення в міжнародно визнаних кордонах України.

За цими даними, протягом 1990-2022 років Україна втратила близько 10,7 млн людей (понад 20% населення), тоді як росія втратила 1,3% населення. Якщо оцінки Держстату від 2019 року правильні, то наявна кількість населення в Україні менша, ніж оцінка ООН: лише близько 37,9 млн осіб.

Тому перед повномасштабним вторгненням рф демографічна криза в Україні, спричинена російською анексією Криму та окупацією частини Донбасу, а також еміграцією та низьким рівнем народжуваності, призвела до скорочення населення більш ніж на 26% протягом 1990-2022 років.

Поруч зі скороченням населення чинником демографічної вразливості України є статево-вікова структура її населення. В Україні мала кількість дітей та молодих людей порівняно із старшим поколінням. Це означає, що менше жінок досягатимуть репродуктивного віку в наступні кілька років.

Цей фактор буде створювати проблеми для демографічного відновлення після війни. Навіть якщо жінки матимуть таку саму середню кількість дітей, менше жінок репродуктивного віку означає менше народжень зараз та в майбутньому. У результаті — низхідна спіраль демографічного занепаду.

Графік населення за віком показує два різні демографічні профілі. Один — для людей понад 40 років, народжених тоді, коли в країні народжуваність була вища за рівень заміщення (понад дві дитини на жінку). Другий — який виник у час, коли народжуваність знижувалася і досягла 1,2 дитини на жінку до 2020 року.

Кількість чоловіків 15-19 років — майже вдвічі менша, ніж кількість чоловіків, яким 35-39 років. До того ж, у країні дефіцит чоловіків, особливо після 40 років. У 2020 році жінок віком 40-69 років було на 23% більше, ніж чоловіків.

Демографічний вплив війни

Зараз населення України ще більше скоротилося. У державі присутні всі елементи, які можуть спричинити демографічну катастрофу: додаткова смертність через війну, величезні внутрішні переміщення, зростання еміграції (біженці), менша народжуваність та ймовірна втрата територій.

Автори дослідження, профінансованого Радою ЄС, роблять висновок, що населення України може скоротитися на 24-33% залежно від тривалості війни. Ефект буде особливо помітним для дітей та населення продуктивного віку.

Дослідники відзначають, що ці оцінки не враховують додатковий фактор: підвищення смертності через довгостроковий вплив кризи охорони здоров’я, спричинений пораненнями, інфекційними хворобами та іншими травмами. Цю ситуацію можна визначити як демографічну трагедію через кілька причин.

Перша з них — втрата життів. Навіть до війни тривалість життя в Україні не росла, тоді як у Польщі очікувана тривалість життя в 1999-2020 роках виросла на 7,3 року для жінок та 8,4 року для чоловіків. В Україні відповідні показники становили 1,8 та 0,8 року переважно через зниження цього показника на початку 1990-х та вплив коронавірусу на очікувану тривалість життя у 2020 році.

Війна спричинила невідому кількість смертей військових та цивільних (точні дані недоступні). Ця кількість різна в різних джерелах.

Друга причина — вплив війни на географічний розподіл населення. Він постійно та повністю мінявся через масове внутрішнє переселення людей, яке триває. Міжнародна організація з міграції оцінює, що понад 7,1 млн людей (16% населення країни) стали внутрішньо переміщеними особами.

Хоча 4,5 млн осіб повернулися додому, дехто може виїхати знову. Розрахунки переміщення між областями, виконані на даних проникнення Facebook, демографічних даних та методах геолокації, показали, що 15 травня 2022 року 6 842 151 людина перемістилася з області свого постійного проживання.

Це значно вплинуло на вікову структуру населення, оскільки велика частина жінок усіх вікових груп, дітей та підлітків покинули свої регіони.

Третя причина — багато біженців переїхали до інших країн, покинувши свої сім'ї, власність, навчання та роботу. За інформацією вищої комісії з питань біженців ООН, кількість біженців з України з 24 лютого становила 6,6 млн.

Комісія також оцінила, що за цей час 2,1 млн українців в’їхали до України. Це можна вважати приблизною оцінкою того, скільки українців повернулося до рідної країни, коли ситуація в певних регіонах покращилася.

Неможливо оцінити, скільки біженців повернеться. Це залежатиме від багатьох факторів, включно з тривалістю війни, її інтенсивністю в місцях постійного проживання біженців та ситуації в країні після закінчення війни.

Імовірність, що українці повернуться чи зможуть повернутися до своїх домівок, буде низькою в регіонах, окупованих росією, таких як Донбас.

Четверта причина — зниження народжуваності через наслідки війни та імовірне зниження народжуваності через меншу кількість жінок репродуктивного віку.

Невизначеність майбутнього, спричинена війною, може ускладнити ухвалення рішення про народження дитини для жінок та сімей. Louis March стверджує, що цінні майбутні покоління не будуть народжені через масові вбивства.

П’ята причина — вплив структури населення з високою часткою людей похилого віку. Навіть не маючи якісних даних про вікову структуру біженців чи ймовірну вікову структуру тих, хто повернеться в Україну, є висока ймовірність того, що нова вікова структура країни матиме менше молоді та більше людей старшого віку, що створюватиме додатковий тиск на економіку під час реконструкції.

Шоста причина — втрата території. Російські війська окупували близько 100 тис кв км включно з Кримом, що дорівнює близько 20% території України.

Негайний демографічний вплив війни на Україну вже помітний, і він руйнівний для країни, яка мала слабкий демографічний профіль.

Хоча довгострокові ефекти неможливо передбачити, перспектив тривалої демографічної трагедії важко уникнути. Однак це не лише демографічна трагедія, це людська трагедія. Хоча за кількістю жертв ця війна навряд чи стане другим Голодомором, її вплив може бути навіть гіршим через тривалі ефекти війни та непевне майбутнє через деструктивного сусіда.

Здійснивши безжальну інтервенцію, метою якої була й демографічна експансія, росія, можливо, хотіла продемонструвати й нежиттєздатність української нації. Проте війна показала протилежне, як видно із зростання національного духу та ідентичності під проводом президента Володимира Зеленського.

Можна сподіватися, що демографічна стійкість країни, яку підштовхують до межі російське вторгнення та війна, зміцниться цим духом, і що нові покоління українців збудують майбутнє, на яке вони заслуговують.

Більш позитивна демографічна перспектива, потрібна для економічного відновлення та відбудови країни, повинна базуватися на політиках, що сприятимуть щонайменше відновленню рівня народжуваності.

Основою таких політик є підтримка гендерної рівності та сімей, значні інвестиції в охорону здоров’я та зниження смертності, покращення людського капіталу.

Крім того, потрібна активна імміграційна політика, яка поверне українців та привабить працівників з інших країн, щоб заповнити прогалини у статево-віковій структурі населення. Ця політика має підтримувати кількість та якість робочої сили. Демографія буде важливим елементом відбудови сильної України.

Хосе Мігель ГУЗМАН — доктор філософії, демограф, запрошений професор-дослідник в El Colegio de Mexico, президент і засновник Nobrainerdata