Війна дорого коштує країні-агресору. Очевидно, що переобраний на черговий термін путін сильно прорахувався. Намагаючись завоювати Україну в найкоротші терміни, він занурився у війну. І замість блискавичної перемоги диктатор отримав наймасштабніші санкції.
Як наслідок, на третій рік війни російська економіка деградує, чому є промовисті докази. Нафтогазові доходи падають, ціни зростають, спостерігаються перебої з пальним — навіть без дронових “санкцій” з боку України. Ринок нерухомості перебуває у стані нервової невизначеності. В авіаперевезеннях відбувається стільки позаштатних ситуацій, що вони вже почали торкатися машин, які обслуговують перших осіб держави. Кількість банкрутств, як у бізнесі, так і серед населення, збільшується як грибів після дощу. При цьому дефіцит кадрів, спровокований втечею росіян від війни, зокрема й через постійну загрозу примусовоїмобілізації, обчислюється сотнями тисяч, а відтік капіталу з РФ — сотнями мільярдів доларів.
Від дефолту до дефолту
Росія вже має досвід дефолту — причому подвійний. Перший дефолт стався далекого 1998 року, коли на чолі російського уряду перебував тоді ще досить молодий Сергій Кирієнко, прозваний не в останню чергу з цієї причини “кіндер-сюрпризом”. Сьогодні він курирує всю внутрішню політику Росії в ранзі першого заступника глави адміністрації путіна і є одним із ідеологів “русского міра”.
Наслідки тодішнього дефолту, особливо серед простих росіян, були катастрофічними. Виникли спад виробництва, зростання безробіття, сплеск інфляції та девальвація рубля майже вчетверо. Усе це призвело до зубожіння громадян — схожа історія спостерігалася одразу після розпаду СРСР. При цьому сам по собі дефолт був, швидше, не причиною, а наслідком економічної кризи, яка й викликала перелічені вище проблеми.
Другий дефолт стався 2022 року. Проте він не вплинув на загальний стан російської економіки.
“Якщо говорити про дефолт із зовнішнього держборгу РФ, то він уже стався — 27 червня 2022 року про це оголосило міжнародне рейтингове агентство Moody's. А до цього, 1 червня 2022 року, під час голосування це визнав Комітет з кредитних деривативів”, — розповідає “Апострофу” аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак.
За словами колишнього члена Ради Національного банку України Віталія Шапрана, цей примусовий дефолт, викликаний санкціями, вплинув на здатність російських компаній позичати кошти в доларах і євро за кордоном. Причому не лише на Заході, а й у багатьох країнах Азії.
“Зараз для російських компаній доступні позики в юанях і деяких валютах країн Близького Сходу. Але обидва ринки не можуть замінити біржу Люксембургу або Deutsche Börse”, — сказав Шапран “Апострофу”.
При цьому ймовірність дефолту в РФ за внутрішнім держборгом на сьогодні мінімальна. За словами Орищака, Росії поки що вдається скорочувати бюджетний дефіцит. При цьому поточний рівень державного боргу — близько 20% ВВП — досить низький (у багатьох розвинених країн він близький до 100% ВВП, а в деяких значно перевищує цей показник).
В очікуванні нової кризи
Тобто сам факт дефолту для Росії не становить серйозної небезпеки. Але чи можлива в РФ глибока економічна криза, яка б підірвала можливості країни-агресора продовжувати злочинну війну? На думку Віталія Шапрана, така криза вже розгортається.
“За січень-лютий (2024 року) кількість банкрутств у Росії зросла на 59% порівняно з тим же періодом минулого року. Жодного дива тут немає. Зростають ставки за кредитами разом зі ставкою Центробанку РФ, відсоткове навантаження вбиває позичальників. Тобто відсотковий ризик трансформується в кредитний, а каталізатором цього є зниження ділової активності, — каже експерт. - Процес йде повільніше, ніж нам цього хотілося б. Але на ринку вже помітні великі дефолти — наприклад той же “Роснано”, або Qiwi-банк. Діри закривають грошима платників податків, але ці фонди обмежені”.
Максим Орищак зазначає, що за останні 20 років у Росії було два тригери економічних криз — санкції та обвал цін на нафту. За його словами, санкційний ресурс Заходу на сьогодні фактично вичерпано, а тому залишається нафтовий обвал.
“Але він можливий лише у разі економічного спаду в усьому світі, — попереджає експерт. - Для України світова криза — це не найкращий сценарій, тому що в цьому випадку бажання іноземних партнерів надавати фінансову підтримку українській економіці буде ще меншим, ніж сьогодні”.
Щоправда, відносно недавно в історії був випадок, коли обвал нафтових цін підірвав насамперед економіку Росії, не зачепивши при цьому серйозно країни колективного Заходу. Мова, зрозуміло, про “найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття” — розпад Радянського Союзу — однією з причин якої і було колосальне зниження нафтових котирувань. У середині 1980-х вони впали до 10 доларів за барель (з поправкою на інфляцію це приблизно 30 доларів за нинішніх цін), що змусило тодішнього радянського лідера Михайла Горбачова шукати примирення із Заходом.
У “хвацькі 90-ті” нафтові ціни трималися на рівні 15-20 доларів за барель, а в 1998 році вони впали нижче 10 доларів, що й викликало кризу та дефолт у РФ. І лише в “нульові” котирування почали зростати, що і стало основним тригером “російського економічного дива”, уособленням якого, абсолютно безпідставно, став путін.
Сьогодні ціни на нафту досить високі, що дозволяє країні-агресору витрачати величезні суми на війну. Але так не буде завжди, зважаючи на те, що криза в РФ або вже почалася, або ось-ось почнеться. Щоб “погасити” її наслідки, потрібно буде від 100 до 150 мільярдів доларів.
“Ці гроші у них є, але це (криза) обмежить їх можливості продовження військових дій, — каже Орищак. - Хоча, з іншого боку, низький держборг РФ може дозволити залучити внутрішнє фінансування для “оборонки”.
Віталій Шапран прогнозує, що в перспективі від трьох до п'яти років у Росії можливе суттєве зниження інвестицій та падіння реального кредитування.
“А якщо при цьому залишаться санкційні обмеження, то на РФ очікує криза, яку можна буде порівнювати з економічною катастрофою часів розпаду СРСР”, — резюмував експерт.
Тобто, розпад Росії? Чому б і ні. Адже у складі нинішньої імперії багато народів, які хочуть жити, а не помирати на війні в Україні.
Віктор АВДЄЄНКО
