Чому Орбан шантажує Україну і ЄС

 Будапешт продовжує свої ігри — з Києвом, Брюсселем, Москвою. Ці ігри виглядають не просто цинічно, а гидко, оскільки угорці використовують українську трагедію як інструмент тиску на Україну, щоб домогтися від нашої країни перегляду закону про освіту. Вони використовують нашу біду як можливість вибити з кремлівського керівництва вигідну ціну на російські енергоносії; як засіб шантажу Європейського Союзу, щоб виторгувати багатомільярдні субвенції.

Для стабілізації української економіки дуже багато важить фінансова підтримка з боку Заходу. Однак тоді, коли від ракет, випущених росіянами, гинуть десятки мирних українців і дітей, а будинки в містах і селах залишаються без світла, тепла та води, глава угорського уряду Віктор Орбан зробив жест, що знову підтвердив його репутацію як одного з найбільш проросійських лідерів у Європі: Будапешт заблокував виділення Україні 18 млрд євро макрофінансової допомоги Євросоюзу на 2023 рік.

Міністр закордонних справ Петер Сіярто запевняє, що Угорщина заперечує тільки проти того, аби загальний пакет допомоги на економічне відновлення України в розмірі 18 млрд євро був спрямований їй у вигляді загального пільгового кредиту ЄС. За його словами, Будапешт пропонує розподілити цю суму пропорційно між членами співтовариства і надавати Києву на двосторонній основі. А для цих потреб уряд Угорщини вже виділив із бюджету країни на 2023 рік 187 млн євро.

Але це лише формальна відмовка. Справжня причина угорського вето полягає у прагненні Будапешта домогтися від Євросоюзу субвенцій: у листопаді Європейська комісія схвалила план відновлення Угорщини після COVID-19 на суму 5,8 млрд євро, проте призупинила виділення країні 7,5 млрд євро із фондів ЄС за трьома операційними програмами в рамках політики згуртованості через проблеми з верховенством права. Однак, прагнучи вирішити свої проблеми за рахунок страждань українців, Орбан фактично підіграє Путіну в його агресії проти України.

Невже в Будапешті сподіваються, що в Україні забудуть, хто під час російсько-української війни був другом нашої країни, а хто став на бік агресора? Чи угорцям узагалі однаково?

Співрозмовники ZN.UA запевняють: у Брюсселі шукають вихід із ситуації, що склалася, і рано чи пізно Україна отримає макрофінансову допомогу, оскільки в Євросоюзі розуміють критичність для нашої країни цих мільярдів. Але які “двері” вибере ЄС? Одні країни готові піддатися шантажу. Інші вважають, що Німеччина як провідна економіка Європейського Союзу має виявити лідерські якості та запропонувати свій варіант виходу з цієї драматичної ситуації.

Наші джерела песимістичні: вони прогнозують, що, як випливає з нинішніх підходів Німеччини та Франції, Берлін і Париж готові переступити через власну гордість і домовлятися з Будапештом. У тому числі й для того, аби продемонструвати єдність ЄС та відсутність внутрішніх проблем.

Для Києва ж історія з вето Будапешта на виділення ЄС макрофінансової допомоги — ще один приклад, який підтверджує домінуючу в нашій країні думку: в політиці Угорщини стосовно України найближчим часом не варто очікувати жодних змін.

“Ми проводимо агресивну зовнішню політику. Але насправді ми голосуємо за всі санкції Євросоюзу щодо Росії й надаємо гуманітарну допомогу Україні”, — зазначив якось у розмові з ZN.UA один угорець, ображаючись, що українці в діях його країни не бачать усієї картини.

Що ж, задля справедливості зазначимо: угорська влада розглядає РФ як загрозу безпеці своїй країні, а Орбан декларує: “Нам потрібна суверенна Україна, щоб Росія не становила загрози для Європи”. Будапешт і справді засуджує російське вторгнення в нашу країну, приєднується до антиросійських санкцій, схвалює фінансування Євросоюзом закупівель зброї для Києва та надає нам гуманітарну допомогу. Угорщина також не блокувала надання Україні статусу кандидата в Європейський Союз.

Однак при цьому Будапешт демонстративно грає на темах, болісних для України, — розширенні співробітництва з Росією та Іраном. Угорщина не поставляє зброю Україні і відмовляється тренувати українських військових на своїй території. А демонстративно надітий Орбаном фанатський шарф із картою Угорщини, до складу якої було включено й українське Закарпаття, — жест, що підтверджує: на найвищому політичному рівні в його країні підтримують настрої про відновлення “Великої Угорщини”.

Як свідчать події останніх років і місяців, Орбан підтримує санкції стосовно Росії акурат до того моменту, поки це не суперечить його економічним і політичним інтересам. І якщо приєднується до обмежувальних заходів, то добивається або їх пом'якшення для Росії, або преференцій для Угорщини. (Так, “захищаючи енергетичну безпеку країни”, угорці наполягли, щоб їхню країну було звільнено від застосування ліміту цін на російську нафту.)

Орбан часто закликає до перегляду антиросійських санкцій. А поточного тижня Будапешт, вірний тактиці вибивання для себе чергових преференцій, виступив проти нового пакета санкцій щодо Росії.

На тлі економічних проблем Угорщини ця двоїста політика стосовно Києва і Москви подається урядом Орбана як турбота про простих угорців та прагнення убезпечити країну від втягування у війну з Росією. Таку політику схвалюють багато угорців, що дозволяє лідерові “Фідес” і далі перебувати при владі.

І, звісно ж, уряд Орбана продовжує викручувати руки Києву, аби він змінив закон про освіту, що його в Будапешті сприймають як “дискримінаційний” стосовно угорців Закарпаття. Але для нашої країни це неприйнятно: як засвідчив закон про національні меншини, розроблений з урахуванням рекомендацій міжнародних експертів і прийнятий Верховною Радою в першому читанні минулого тижня, у Києві не збираються відступати.

Сьогодні українсько-угорські відносини зайшли в глухий кут.

“Наші інтереси не збігаються. Ми не віримо одне одному”, — кажуть представники Угорщини й додають, що коли Україна не змінить своєї політики стосовно угорської меншини, то не бачити нашій країні членства ні в ЄС, ні в НАТО. Київ, який не має наміру поступатися принципами й відмовлятися від інтеграції угорців Закарпаття в українське суспільство, не може самостійно вплинути на зміну позиції Будапешта. На відміну від Брюсселя, який має для цього фінансові важелі.

Але, щоб їх застосувати, члени ЄС і НАТО мають прийняти політичне рішення. Інакше орбанівська Угорщина постійно шантажуватиме своїх союзників. У тому числі і граючи на питаннях їхньої безпеки, як це відбувається з прийняттям до НАТО Фінляндії та Швеції.