Чого не вистачало у виступі Президента

Головні меседжі промови стосувалися теми війни на сході, тарифів, євроінтеграції, боротьби з корупцією. Власне, це ті теми, які найбільше турбують українців, але неважко було помітити, що значна частина сказаного — це те, про що вже неодноразово говорилося. Приміром, про децентралізацію. Нині в низах вистачає невдоволення адмінреформою, яка поки лише на стадії начебто добровільного, а насправді добровільно-примусового об'єднання громад. Розуміння необхідності такої реформи саме зараз серед населення немає, а слово “децентралізація”, яке занадто часто вживається, скоро буде сварливим.

У виступі міжнародна тематика була розмита. Нічого нового тут Порошенко не сказав. Про майбутнє в НАТО українці чули сотні разів. Так само і про референдум. Про безвізовий режим сказано добре, але всі ж чудово розуміють, що перспектива відміни віз залежить не від того, що міграційна служба гальмує технічні вимоги. В ЄС, нажаль, немає з цього питання єдності. І не буде, поки не заморозиться конфлікт на сході і доки європейці не будуть стовідсотково впевнені в тому, що робоча сила з України не створюватиме зайвої конкуренції. В обіцянку Президента про настання нарешті того часу, коли українці зможуть вільно мандрувати теренами Європи, дуже хочеться вірити. Але якщо цього не станеться найближчі півроку-рік, кого винуватити?

Про боротьбу з корупцією також було непереконливо. Хіба про “провокацію хабара” ефектно. Утім стільки говорилося про Антикорупційне бюро, у нього вже є керівник, приміщення, проте знову і знову чуємо розмови про протидію корупції. А гучні справи де? Теж стосується і судової реформи. Президент задоволений тим, що нарешті сформовано Вищу Раду юстиції і вона цього місяця подасть на звільнення як мінімум 300 суддів за корупцію і неправосудні рішення. Чекайте, якщо ці судді корупціонери, то чому тільки звільнення? Після того, як ВРЮ витрухне їх з мантій, мали б бути кримінальні справи. Інакше знову матимемо ганебну практику, коли максимальним покаранням чиновнику буде його звільнення, а не відповідальність за всією строгістю закону. І обов'язково — з конфіскацією накраденого.

З приводу деолігархізації також все правильно, однак поки що українці бачили деолігархізацію тільки стосовно Ігоря Коломойського. Його відставка з посади голови Дніпропетровщини — правильний крок Президента, але чомусь не видно наступу, приміром, на російського олігарха Костянтина Григоришина. Недоторканість з Сергія Клюєва зняли, а Юрій Бойко з його знаменитими “вишками” і далі грається в опозицію у сесійній залі. Та й по Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну якось дивно виходить, — ними займається міліція, а прокуратурі справи до цих персонажів немає. Американському слідству Фірташ цікавий, а нашому — ні. Всі ці речі суперечать заявам про деолігархізацію. І громадяни це бачать.

У соцмережах Порошенків виступ добряче “потролили”. Зауважуючи, що писав його якийсь чи то поет, чи то замріяний спічрайтер. Проте головний закид, який роблять Президентові, — практично відсутня новизна. Енергетика є, ораторський хист також, а ось новизни немає. Навіть про рушницю на стіні — старе як світ. А про душі, які пролетіли через його кабінет... Вибачте, але Петро Порошенко Президент всього рік і статус “батька нації” ще не заслужив. Взагалі, незрозумілим залишається, навіщо це послання було саме зараз, яку мету воно переслідувало. До того ж, з огляду на ескалацію конфлікту на сході виступ мав бути насичений іншою риторикою, без банальностей і чергових обіцянок.

Юрий ВАСИЛЬЧЕНКО