Чого чекати мешканцям старих будинків від реформи ЖКГ?

Значну частину своїх доходів кияни віддають за комунальні послуги, які за якістю майже не відрізняються від тих, що надаються у більшості райцентрів.

Умови, у яких сьогодні живе більшість киян, — стан їх будинків та якість комунальних послуг, — змушують замислитись: скільки ще “проживуть” київські будинки, більшість з яких збудовані в середині минулого століття і з того часу не ремонтувалися?

Труба-діло

Кияни живуть в умовах, що гірші, ніж у багатьох райцентрах. Щоб стверджувати це, достатньо кількох цифр.

Більшість житлових будинків у Києві експлуатується впродовж 40-60 років без капітального ремонту. Зношеність внутрішньобудинкових водогінних та каналізаційних мереж сягає 80-85%. Далі уява може домалювати багато яскравих картин, пов'язаних з цими сухими фактами.

Утім, киянам уява тут не потрібна, вони і так знають, що стоїть за наведеними цифрами. Аварійні інженерні мережі в будинку — це прориви труб; затоплення квартир та підвалів; нашестя комарів; підвищена вологість та грибкові ураження стель і стін; погіршення мікроклімату у квартирах; алергічні захворювання у дітей; загострення хронічних захворювань, особливо у літніх людей...

Цей ряд можна продовжувати. Було б півбіди, якби проблеми усувалися й забувалися, але в тім-то і справа, що це проблеми — постійні. Більше того, в останні роки вони наростають.

Непід'ємний ліфт

Занедбані внутрішньобудинкові комунікації — тільки частина проблем. А є ще необхідність ремонту дахів, фасадів, сходових клітин, модернізації й заміни ліфтів...

Сьогодні у Солом'янському районі більш, ніж 35% ліфтів знаходиться в аварійному стані. Київрада переклала рішення цієї проблеми на плечі районів, хоча до 2008 року ліфти замінювались за кошти міста, а інакше і не може бути.

У 2009 році в районі жодна міська програма, спрямована на ремонт житлового фонду, із столичного бюджету не фінансувалась. А урізаних районних бюджетів ледве вистачало на виплату заробітної платні бюджетникам. У Солом'янському районі 1380 ліфтів, з яких 35% відпрацювали більше 25 років. Такі ліфти повинні бути негайно замінені.

Як не яма, то канава

Особливість київських доріг, зокрема прибудинкових територій, де взимку люди ламають ноги й руки, а машини — ходову, вже стала нормою нашого життя. Коли бачиш ями та вибої на вулицях, коли страждаєш через багатокілометрові пробки, коли знаєш, що коштів на спеціальну техніку для дорожніх робіт для району практично не виділено, ось тоді починаєш ясно розуміти, що означає формування бюджетів “зверху вниз”.

Минула руйнівна зима поставила район у найжорсткіші умови. Весною ми обрали 120 найбільш проблемних дворів, які вимагають асфальтування, і підрахували, що для їх ремонту необхідно 8 млн. грн. Київрада ці гроші пообіцяла, відповідне рішення було прийнято, а у деяких дворах навіть розпочались роботи. Але пройшло чотири місяці, а жодної копійки так і не надійшло. Чекаємо.

Люди більше не терпітимуть

До 2008 року з міського бюджету щорічно виділялись необхідні кошти на ремонт будинків, асфальтування дворів та проїздів. У Солом'янському районі ще кілька років тому не було жодного будинку, у якому б до зими не ремонтувався пошкоджений дах. Але з 2008 року жодної копійки міська влада на ці потреби не виділила. Місто навіть не розрахувалось за роботи, які район виконав раніше.

Мова не про окремо взяту Солом'янку — ситуація приблизно однакова в усіх районах міста. Треба говорити про системну кризу міського господарства, обумовлену тим, що міська влада вела себе як влада тимчасова.

Власне, всі 20 років нашої незалежності біля керма стояли тимчасові правителі, головний принцип яких — урвати максимум сьогодні, а що буде завтра — байдуже. Саме в цьому напрямку розвивались та вдосконалювались багато високопосадовців — як на рівні країни, так і на рівні міста.

Якщо 10 років тому вони ще якось думали про завтрашній день, то їхні послідовники поняття “завтра” постійно скорочували. Нарешті, дійшли до точки: ще рік такої комунальної політики, і міське житлове господарство просто розвалиться.

В останні місяці ситуація в Києві змінюється. У КМДА прийшла команда, яка розбирається в проблемі. Вперше за два роки кожен з районів столиці отримає з міського бюджету приблизно по 10 мільйонів гривень на ремонт житлового фонду. За ці кошти можна відремонтувати 60-65 будинків. Ми знайшли можливість за районні кошти відремонтувати ще 50 будинків, де зараз робота йде повним ходом.

Але цього замало, потрібно в 10 разів більше. Ми підготували та надіслали до КМДА пропозиції щодо першочергових ремонтних робіт у житловому фонді району на суму 38 мільйонів гривень. За ці кошти можна відремонтувати близько 300 будинків.

Усе це необхідно робити, причому терміново. Якщо взимку у київських будинках масово почнуть протікати дахи, псуватись водогони, затоплюватись квартири та підвали, виходити з ладу теплові та електромережі (нагадаю, у більшості будинків півсторіччя не робили капремонту) — чи будуть люди це терпіти? Звичайно ж, ні.

ЖЕКи у відставку?

На державному рівні вирішили провести докорінну реформу ЖКГ. Уже готовий законопроект, згідно з яким до 2015 року в Україні у всіх будинках будуть створені ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), а ЖЕКи ліквідують.

У Києві також є серйозні наміри провести таку реформу, для чого знадобиться 5 років і 10 мільярдів гривень. Передбачається заохочувати створення ОСББ, виділяючи бюджетні гроші на капітальний ремонт саме цих будинків, адже тільки після капітального ремонту будинок може бути передано на баланс співвласників.

Політика батога і пряника може бути ефективною. До сьогодні ОСББ створювалися в основному у нових будинках, в яких не треба вкладати кошти в ремонт. Саме тому їх так мало створено.

У Києві нині близько 500 ОСББ, а всього багатоповерхових будинків — більше 11000. У Солом'янському районі — 26 ОСББ, а багатоквартирних будинків — 1300, і більшість з них — це застарілий житловий фонд, в основному “хрущовки”, до яких реформа дійде в останню чергу. Хто подумає про них? Усі вони потребують обслуговування й ремонту.

За роки “реформ” ці будинки просто остаточно заваляться. Тож ясно, що реформу треба починати саме з них, вкладаючи кошти в реконструкцію та ремонти, одночасно створюючи в них ОСББ.

Щоб реформувати ЖКГ, треба спочатку його зберегти

Як вже сказано, за 10 мільйонів гривень можна відремонтувати 60-65 будинків — в одних замінити труби та електромережі, в інших — відремонтувати дах або сходові клітини. Отже, 100 мільйонів вистачить, щоб відремонтувати 650 будинків, одночасно створюючи в них ОСББ. А це половина усіх будинків району. Відповідно, щоб відновити весь міський житловий фонд та одночасно реформувати систему його обслуговування на 10 районів знадобиться мільярд гривень.

Це реальні кошти при міському бюджеті в 15 млрд. грн., адже житло — найважливіша складова міського господарства. Тим більше, що кошти підуть не на якісь віртуальні чи довготривалі проекти, а будуть стимулювати реальний сектор економіки. Для ремонту будинків необхідні матеріали, їх треба замовляти нашим, вітчизняним виробникам, тисячі людей отримають роботу та заробіток.

Вкладати гроші в ЖКГ — значить, вкладати їх у якість життя людей, яку вони одразу відчують. Повноцінним громадянином людина може бути тільки тоді, коли відчуває турботу держави і живе у нормальних умовах.

Одним з проявів такої турботи повинно бути повноцінне фінансування житлово-комунального господарства. Слово “житло” походить від слова жити. Наше житло необхідно привести у такий стан, щоб у ньому можна було комфортно жити, а не животіти й страждати, постійно долаючи побутові негаразди.

У цьому і полягає завдання реформи, щоб негаразди та складнощі звести до мінімуму, адже у людей сьогодні і без того вистачає проблем.

Максим ШКУРО, перший заступник голови Солом'янської в м. Києві РДА