Чи віддасть Укрзалізниця борг у $255 млн іноземному фонду

Активи Промінвестбанку і Дейтц

З пропозицією взяти участь в аукціоні з продажу боргів Укрзалізниці (УЗ) в Промінвестбанку (ПІБ) в січні 2019 року до VR Capital звернулась від імені банку компанія Finpoint Сергія Будкіна, згадує Річард Дейтц у свідченнях для комісії Верховної Ради, що розслідувала питання корупції та неефективності в УЗ в червні цього року.

В квітні 2019 року Будкін очолив Наглядову раду ПІБ, що належав російському державному Внєшекономбанку.

“Нам пояснили, що ПІБ перебуває в процесі згортання операцій та має намір продати кредитні вимоги до УЗ. Як ми розуміли, банк виконав свої зобов’язання перед вкладниками та був в змозі задовільнити вимоги всіх своїх кредиторів”, — згадує Дейтц.

Річард Дейтс (Richard Deitz) в Україні відомий як колишній партнер Макара Пасенюка — власника інвестфонду “Інвестиційний капітал Україна” (ICU).

ICU, серед іншого, керував активами п'ятого президента Петра Порошенка, а також був кузнею кадрів для державних органів в 2015-2019 роках.

Основний бізнес Дейтса в Україні — генерація, що працює за “зеленим” тарифом. Його фонд входить в п'ятірку найбільших операторів сонячних та вітрових електростанцій в країні.

Камишін і привід Коломойського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В лютому 2019 року компанія Дейтца виграє конкурс з купівлі боргу УЗ перед ПІБ. А в березні 2020 на біржі ПФТС відбувається продаж 99,77% акцій ПІБ, що придбала фінансова компанія “Фортіфай” за 268,7 млн грн.

Це майже вдвічі дешевше від початково-визначеної вартості акцій у 532,09 млн грн.

Компанія “Фортіфай”  створена у червні 2019 року, її засновником виступає Олександр Камишін, нинішній керівник УЗ. На початку 2020 року, ще до участі в аукціоні з купівлі акцій ПІБ, Камишін офіційно вийшов з власників “Фортіфай”.

Сьогодні у власниках “Фортіфай” зазначені Людмила Осикіна та Лариса Рибенкова. Вони є помічниками народного депутата від “Слуги народу” Олега Дунди.

Дунда, у свою чергу, входить до неформальної групи впливу Ігоря Коломойського.

Проте, угода з купівлею акцій банку так і не була завершена. В російському Внешекономбанку (ВЕБ), якому належав ПІБ, заявили про незаконність аукціону.

Згодом ВЕБ оскаржив продаж в іноземній юрисдикції. 2 березня 2020 року Стокгольмський арбітраж заборонив продаж акцій ПІБ. Наразі ВЕБ юридично залишається власником банку.

У серпні 2021 року Камишін очолив УЗ. Тоді державний перевізник вперше виграв суд, що визнав недійсним існування боргу перед американським фондом.

Очільник УЗ називає свою причетність до “Фортіфай”, яка викупила активи ПІБ, збігом обставин.

Надалі залізниця планує домовлятись про реструктуризацію боргу безпосередньо з ПІБ на більш лояльних умовах.

Тим більше, що існує ймовірність, що активи ПІБ невдовзі відійдуть “Ощадбанку” в якості “компенсації експропріації інвестицій” Росією на території анексованого Криму в 2014 році.

За рішенням Міжнародного комерційного арбітражу — Арбітражного трибуналу від 26 листопада 2018 року було видано виконавчий лист про стягнення з Росії на користь Ощадбанку $1,11 млрд.

Факторинг у суді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Яким чином Дейтц втратив права на борги залізниці в апеляційному суді, що 16 вересня визнав недійсним купівлю боргів на $255 млн?

VR Capital викупив ці зобов'язання у лютому 2019 року за $123,54 млн. Власне, наявність дисконту дозволила юристам УЗ оскаржити правомірність угоди, трактуючи відступлення прав вимоги як угоду факторингу.

VR Capital, фірма-нерезидент з реєстрацією на Кайманових островах. В Україні вона не має ліцензії НБУ на проведення фінансових операцій. Тому займатися факторингом вона не має права.

Українське законодавство так розмежовує відступлення права вимоги та факторинг:

Відступлення права вимоги (цесія) — це передача вимог первісного кредитора новому. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

Договір факторингу передбачає фінансування попереднього кредитора під відступлення їм права грошової вимоги. Тобто, одна сторона (фактор) передає гроші попередньому кредиторові, що відступає право вимоги до третьої особи-боржника.

Фактором може виступати лише фінустанова, яка має право здійснювати факторингові операції.

Ціна винагороди фактора може встановлюватись у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі та її ринковою вартістю тощо.

Єдиним критерієм, за яким законодавство розмежовує цесію і факторинг, є стягнення права вимоги “за номінальною вартістю”, без додаткової плати.

Тоді факторингу немає. І відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж.

“Відступлення права вимоги з дисконтом само по собі не означає, що це факторинг. Прострочення УЗ по кредиту на момент продажу становило більше чотирьох років. Ринкова вартість такого боргу не може дорівнювати номінальній”, — вважають у VR Capital.

У VR Capital згадали практику Великої Палати Верховного Cуду. В постанові від 16 березня 2021 року мова також йшла про викуп з дисконтом: “Центр юридичної допомоги “Дігест”, що не був фінансовою установою, викупив права вимоги неплатоспроможного банку “Форум”.

Велика Палата визначила цей договір як угоду купівлі-продажу, що не можна віднести до договорів факторингу.

Як вважають у VR Global Partners, L.P., ця позиція Верховного Суду є однаково актуальною як при продажу боргів неплатоспроможним банком, так і банком, що має ліцензію.  

Розгляд спору з УЗ продовжиться у Верховному суді, куди VR Capital планує подати касацію. Юридичний супровід VR Capital здійснюють юристи групи LCF Анни Огренчук.

Огренчук — дружина Андрія Довбенка, якого називали “куратором Мінюсту” за часів Петра Порошенка.

Історія боргу

В грудні 2011 Промінвестбанк відкрив дев'ять кредитних ліній для Південно-західної залізниці та Південної залізниці, двох територіальних підрозділів УЗ.

Мінфін та Мінінфрастукртури тоді погодили умови їх кредитування: гроші, що брали під 11% на три роки, мали піти на фінансування “програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень”.

УЗ кредит не обслуговувала. ПІБ, обтяжений санкціями Нацбанку з 2017 року, розпочав судову тяжбу за стягнення боргів.

На початку 2019 року ПІБ отримав погодження від Нацбанку на продаж боргу. Реалізовувати мали за цінами не нижче зазначених в звіті “KPMG-Україна” про визначення їх вартості: в діапазоні від $111,4 млн до $135,6 млн.

Врешті Наглядова рада банку вирішила продати проблемну заборгованість на конкурсі зі стартовою ціною $115,4 млн.

21 лютого 2019 року конкурс виграв VR Global Partners (група VR Capital) з пропозицією у $123,54 млн.

Згодом фонд став стороною у великій кількості судових процесів, що раніше відкрив банк для стягнення боргу з УЗ.

Судова тяганина

На сьогодні VR Global Partners виграв тяжби за шістьма справами зі стягнення боргу. Вони набрали законної сили та підлягають примусовому виконанню.

Від стягнення коштів УЗ спочатку врятував Офіс генерального прокуратура, що в березні звернувся до Печерського райсуду та добився заборони “стягнення грошових коштів або будь-які інші фінансові операції” за кредитами, що викупила VR Global Partners. Подробиць ухвали немає. Вона досі відсутня у судовому реєстрі.

Вдруге заборонив стягувати ці борги Київський господарський суд в процесі спору про визнання договору з VR Global Partners недійсним.

“Оскільки рішення у справах №910/7252/17, №910/10565/17, №910/14104/17, №910/19925/17, №910/20947/17, №910/21454/17 набрали законної сили, існує реальна загроза списання з банківських рахунків АТ “Укрзалізниця” грошових коштів в порядку примусового виконання рішень суду органами виконавчої служби за договором, дійсність якого наразі розглядається в судовому порядку, що в майбутньому зневілює рішення суду, у разі можливого задоволення позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу”, зазначається в судовій ухвалі.

Поставити остаточну крапку в тяжбі має Верховний суд. Якщо лінія захисту УЗ буде успішно продовжена та рішення апеляції залишиться в силі, залізниця домагатиметься лояльних умов реструктуризації боргів у підсанкціного ПІБ.

Інша сторона, зараз розглядає різні сценарії розвитку процесу, в тому числі звернення до міжнародного арбітражу.

Ольга ПРОКОПИШИНА