Чи стало бізнесу простіше? Як вирішуються податкові спори в судах

Більша частина цієї суми не була узгодженою, що свідчить про значну кількість оспорюваних донарахувань, які перебувають на розгляді в адміністративних судах.

Супроводжуючи податкові спори, ми розуміємо, які категорії донарахувань є ключовими, з якими проблемами зіштовхується бізнес та які позитивні зрушення відбуваються.

Додатково проводимо опитування наших клієнтів для того, щоб проаналізувати актуальні виклики і відслідкувати позитивні тенденції у практиці вирішення податкових спорів на досудовому та судовому етапах.

Розглянемо основні тенденції спорів. Цікаво, що частина проблемних категорій вже знята у зв’язку з останніми змінами до нормативно-правових актів.

Як приклад, указ президента № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, яким скасовано відповідальність за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Неспіврозмірно обтяжливі штрафні санкції, які застосовувались за цим Указом, покладали надмірний тягар на бізнес.

За останні декілька років значно покращилась практика щодо спорів про притягнення платників податків до відповідальності за порушення податкового законодавства та застосування штрафних санкцій.

Реєстрація податкових накладних

Верховний Суд остаточно закріпив у своїй практиці підхід, що відсутність вини платника звільняє його від відповідальності за порушення податкового законодавства.

Візьмемо для прикладу питання реєстрації податкових накладних (ПН). Згідно із вже усталеною практикою, якщо платник зареєструє ПН до кінця операційного дня, тобто до 20:00 і від контролюючого органу не надійде квитанції про нереєстрацію такої ПН до кінця цього ж операційного дня, то вона вважається прийнятою та поданою своєчасно.

Відповідно, повідомлення від контролюючого органу про прийняття чи неприйняття ПН, отримане наступного операційного дня є неправомірним.

Крім того, судді дійшли єдиного висновку: якщо податкова накладна не була зареєстрована з технічних причин, то платник також не повинен нести відповідальність за несвоєчасність такої реєстрації.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що платник не може бути притягнутий до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної, якщо ним вчинено всі дії щодо реєстрації податкових накладних в межах встановлених ПК України строків, однак така реєстрація не відбулася з незалежних від платника податку причин.

Проте, є й практика Верховного Суду, яка навпаки поставила бізнес у вкрай невигідне становище. Для прикладу, тлумачення Верховним Судом п. 120-1.1. ст. 120 ПК України, який передбачає відповідальність за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Так, бізнес, підтримуваний профільними бізнес-асоціаціями, вважає, що штраф за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК не застосовується у трьох випадках: щодо ПН, що не надається отримувачу (покупцю); щодо ПН, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; щодо ПН, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

В одному із таких спорів сума штрафів сягнула 120 млн грн.

Фактично можна ставити питання: яка суспільно-небезпечна дія відбувається, аби накладати такі високі штрафні санкції?

Яка шкода бюджету та контрагентам завдається, якщо платник податків зведені накладні, розрахунки коригувань до зведених накладних, або накладні за імпортними операціями реєструє із запізненням (і при цьому всі суми ПДВ декларуються щомісяця, незалежно від дати реєстрації ПН)?

Верховний Суд став на сторону контролюючих органів і попри те, що п. 120-1.1. може тлумачитися двозначно (а значить, мала б спрацювати презумпція правомірності рішень платника податків). Він дійшов висновку, що виняток із застосування штрафів стосується лише двох випадків податкових накладних: ПН, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, та ПН, складені на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вкрай суперечлива і майже не аргументована позиція касаційної інстанції демотивує підприємства, які отримали податкові повідомлення-рішення щодо вказаних штрафів за несвоєчасну реєстрацію ПН, навіть спробувати процедуру судового оскарження.

На доречність досудового оскарження важко сподіватися — у відповідь на заперечення та скарги фіскальні органи вказують на “гру лімітом в СЕА ПДВ”. І лишають без відповіді питання — в чому саме така “гра” і як вона шкодить бюджету?

Трансфертне ціноутворення

Відносно нова тематика спорів з трансфертного ціноутворення є однією з резонансних не тільки в Україні, а й у світі, оскільки спори з ТЦ є найдорожчими для бізнесу. А відтак, ці податкові спори викликають значний інтерес податкових органів, бізнесу та консультантів.

За останній рік в Україні вирішилось декілька спірних питань в судах щодо трансфертного ціноутворення.

По-перше, як контролюючі органи, так і суди почали глибше орієнтуватись в даному питанні, тому акти перевірок та рішення судів стали більш обґрунтованими.

На початку року в структурі Державної фіскальної служби було створено Департамент трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування, що підтверджує значний інтерес до ТЦ з боку контролюючих органів та дає привід вважати, що кількість перевірок та відповідно спорів може зрости.

По-друге, останні судові рішення вже стосуються не лише процедурних моментів (визнання операцій контрольованими, несвоєчасність подання звіту), а ухвалюються по суті спору, тобто стосуються відповідності операцій платника принципу “витягнутої руки” або звичайним цінам.

Згідно з даними KPMG Law Ukraine, станом на 09.08.2019 року в судах було розглянуто 25 справ “за суттю” та 368 справ, що стосувались процедурних моментів ТЦ. При цьому, в спорах за суттю суди підтримали позицію платників у 84 % справ (21 із 25 рішень ухвалено на користь бізнесу).

Стосовно процедурних спорів, яких на даний момент є значно більше, то у 54 % справ (199 рішень) спори вирішені на користь платників, що також є позитивною практико.

Такий розрив у статистиці може свідчити про те, що у деяких процедурних спорах контролюючі органи, мають сильну позицію.

На даний момент щодо спорів “за суттю” вже існують чотири прецедентні судові справи, що дійшли до найвищої інстанції.

Зокрема, у справі № 815/3424/17 Верховний Суд ухвалив рішення на користь платника податків, а у справі № 826/19192/16 Верховний Суд направив справу на новий розгляд, частково задовольнивши скаргу Контролюючого органу та вказавши, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином всі обставини справи.

Разом з тим, під час нового розгляду суд вирішив спір на користь платника. Наведені у справах аргументи мають надзвичайну роль для розвитку судової практики з трансфертного ціноутворення, адже суди та суб’єкти владних повноважень при ухваленні рішень повинні враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Окрім цього, заслуговують на увагу також рішення судів апеляційних інстанцій у справах № 826/17841/17 та № 817/1737/17, які було ухвалено на користь контролюючих органів, з ціною спорів майже 2 млрд грн.

Таким чином, українській судовій практиці з трансфертного ціноутворення ще бракує усталеного механізму встановлення обставин при вирішенні спорів цієї категорії, а тому передбачити вірогідний результат для бізнесу складно.

Водночас бізнес мусить застосовувати комплексний підхід та підбирати належну доказову базу і всі можливі аргументи, якщо повинен іти в суд з питань ціноутворення в контрольованих операціях.

Оскільки кількість таких спорів збільшується, з часом рішення судів можуть стати схожими до рішень іноземних судів, де присутній глибокий аналіз обставин справи та детальні аргументи (обсяг таких рішень 70-490 сторінок).

Дисконтування

Питання, яке останнім часом загострилось для платників податків: чи потрібно проводити дисконтування зобов'язань? Довгий час контролюючі органи під час перевірок не зачіпали питання дисконтування. Наразі підхід інспекторів змінився.

Відтепер компанії, які мають довгострокові зобов'язання і не дисконтують їх, потрапляють в зону ризику щодо винесення негативних висновків в акті податкової перевірки.

Практики суду касаційної інстанції з цього питання ще немає, однак вже склалася позитивна для бізнесу практика судів нижчих інстанцій.

Разом з тим, контролюючі органи ще не зовсім розібралися в особливостях дисконтування зобов'язань на підприємствах, що ведуть облік за правилами П(С)БО, проте вже активно проводять перевірки та виносять податкові повідомлення-рішення, в яких роблять висновки про порушення платниками обліку зобов'язань, нараховуючи при цьому значні суми податків.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що бізнес має високі шанси на виграш податкового спору в суді у вказаних категоріях спорів. Останні тенденції свідчать, що судді глибоко розбираються в суті справ, аналізують доказову базу, дають тлумачення положень ПК України, використовують практику Європейського суду з прав людини та звертають увагу на такі принципи податкового законодавства як презумпція правомірності рішень платника податків, неможливість притягнення до відповідальності без вини платника.

Звісно, існує ряд рішень, де не прослідковується дотримання цих принципів та можна відзначити порушення прав бізнесу.

Виокремлюється і тенденція, коли є справи зі схожими обставинами, але щодо них суд виносить протилежні рішення. Зрозуміло, що наріжним лишається питання правильної стратегії захисту у спорі та підбору якісної доказової бази.

І це важливо ще на етапі подачі позовної заяви. Оскільки може скластися ситуація, що рішення суду першої інстанції набере законної сили, як це часто останнім часом відбувається з огляду на те, що податкова або і сам платник податків не знаходять коштів на оплату судового збору.

Наталія МУСІЄНКО, старший юрист KPMG Law Ukraine

БАРАНОВСЬКА Софія, юрист KPMG Law Ukraine