Чи підпише Литвин закон Колесніченка — Ківалова?

За час існування держави Україна, жителі виборчого округу, у якому має намір балотуватися Володимир Михайлович, обирали лише провладних кандидатів, підтриманих адмінресурсом.

“Столичні теорії і провінційна практика”

У одній із своїх нещодавніх публікацій в “Українській правді” Катерина Горчинська висловила припущення, що не підписуючи закон “про мови” Володимир Литвин “сыграл спектакль в несколько действий, единственной аудиторией которого являются жители Емильчинского района Житомирской области”.

“Округ украиноязычный — пише далі редактор Kyiv Post — потому даже работая в самой тесной связке с Регионами, он не мог себе позволить выглядеть так, как будто бы он поддерживает законопроект Кивалова-Колесниченко.

Но отставка Литвина — прекрасный политический ход и для него, и для соратников.

Он героем (в глазах округа) оставляет должность, которая так близко к выборам может принести ему только головную боль”.

Однак, як видно із карти, жителі Ємільчинського району складають лише 17,1% Новоград-Волинського виборчого округу.

Так журналіст “Українського тижня”, Олександр Михельсон, досліджуючи ситуацію “на своїй малій батьківщині” на місці, дійшов висновку, що “...столичні теорії політичного піару не зовсім вкладаються в провінційну практику”.

Михельсон описує методику “подвійної” діяльності адмінресурсу, коли на виборах за партійними списками “рекомендують” голосувати за ПР, а на мажоритарних — за Литвина.

І справді, раніше, коли депутати ВРУ обиралися лише в мажоритарних округах депутатом від Ємільчинщини у 1994 році став міністр охорони здоров'я Юрій Спіженко (тоді ще Олевський виборчий округ № 165). Його ж обрали й у 1998 році (тоді Ємільчинський і Олевський райони увійшли до Новоград-Волинського округ №67).

А от уже у 2002 році, за змішаної системи, коли Юрій Спіженко “випав із обойми”, виборці “розлюбили” бувшого міністра і дружно проголосували за провладного Валентина Савицького, тодішнього керівника Головного контрольного управління адміністрації президента України.

Саме посада спікера забезпечує майбутнє депутатство Литвину, адже за психологією місцевих виборців лише депутати-високопосадовці спроможні “допомогти”.

Ментальні укріпрайони

Взимку 1254-55 року розлючений Данило Галицький, здобувши нинішній центр виборчого округу місто Новоград—Волинський — тоді Возвягль (Звягель) на Житомирщині, за співпрацю звягельців із татарами так зруйнував його, що залишились тільки собаки на згарищах. Данило спалив місто зовсім і знищив, а людей забрав і розділив між князями — учасниками походу. Литовці, як записав літописець, дуже ремствували, що не було вже ніякої здобичі, і через те “тужаху же и плеваху, по свойски рекуще: “янда”.

З історії політичної боротьби у Новограді-Волинському

Питання мови не є пріоритетним для мешканців округу.

“Литвина знаю, конечно. Он тут все время ездит, подарки раздает. Чей он? Не знаю. За кого голосовать? Не знаю тоже. Язык? Мы тут все друг друга розумиемо, это все политики понавыдумувалы... “, — цитує ємільчинську продавщицю Олександр Михельсон.

Варто нагадати, що Житомирська область між першою і другою світовими війнами була прикордонним краєм. І тут будувалися укріпрайони, бункери не лише з бетону і граніту (знаменита Коростенська “Скеля”), а й ментальні. Залишки і тих, і інших можна спостерігати сьогодні.

“Мова” стає не байдужою всього лише за кілька десятків кілометрів — жителям сусідньої Рівненської області, котра у 1921 — 39 роках між світовими війнами перебувала у складі Польщі і де національна свідомість не була викорчована Голодомором і репресіями.

Що ж до поліщуків, нащадків древлян, то не зайвим буде нагадати, що як у першому, так і у другому турі президентських виборів 2004 року у місті Коростені, “столиці” Древлянії і Коростенському районі переміг Віктор Янукович. А незмінним депутатом ВРУ від Коростенського виборчого округу з 1990 до 2002 року був комуніст Яценко Володимир Михайлович.

Такий собі “червоно-регіональний” оазиз. От і думай після цього чи засуджувати княгиню Ольгу за методи боротьби із древлянами.

Польський фактор

Чималою на Житомирщині й на території округу зокрема є польська громада, найчисельніша в Україні. І хоча за офіційними даними відсоток поляків не такий уже й великий, все ж вони займають значні посади у області: нинішній голова обласної ради — Йосип Запаловський, колишній багатолітній очільник області на різних посадах — Антон Малиновський та ін.

Величезний вплив на прихожан має Римо-Католицька церква, храми якої, як гриби після дощу, зростають у поліських містечках і селах.

Костьоли римо-католиків, на відміну від православних церков, масово відвідують діти і молодь.

І хоча мша (Богослужіння) відбувається і українською та російською мовами, боротьба із набуттям нового статусу “регіональними” мовами не є першочерговим завданням для етнічних поляків, адже вивчення польської історії і мови є необхідною умовою для отримання, мрії багатьох — Карти Поляка, а відтак — можливості навчатися і працювати у Польщі.

Посада чи обличчя?

На думку Олеся Олексієнка, єдиний шанс зберегти обличчя та політичну перспективу для Литвина — відмовитися від підписання мовного закону Колесніченка — Ківалова у будь-якому вигляді, навіть якщо він буде ухвалений відповідно до регламенту та з частиною правок, проти внесення яких із тактичних міркувань не заперечує навіть Віктор Янукович.

Однак, це майже напевне, означатиме переобрання спікера парламентською більшістю. Бо ж навіть однопартійці-народники не розуміють за що голосують.

А втрата посади спікера набагато більше загрожує майбутньому депутатству Литвина, надважливому, з огляду на періодичне посмикування прокуратурою екс-президента Кучми у справі Георгія Гонгадзе, як підписання закону “про мови”.

Тому лідер, який втратив важелі впливу на свою партію, хоча і не відкликав заяву про відставку, вже поспішив повідомити, що запропонував зміни і уточнення до мовного закону, і якщо депутати їх підтримають, то “абсолютна більшість проблем, які викликають нарікання і складну суспільну реакцію, були б зняті”.

Роман РЕВЧУК